Юридичний захист у боротьбі з недобросовісними компаніями знайшов своє відображення у зверненні до господарського суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої порушенням конкурентного законодавства, базуючись на рішенні Антимонопольного комітету України, яким встановлено таке порушення (далі — АМКУ). Так, відповідно до статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі — ЗУ "Про захист конкуренції") особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.
Головною особливістю саме цього способу захисту є те, що шкода, яка заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема зловживанням монопольним становищем, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, відшкодовується особою, яка вчинила порушення, у подвійному розмірі. Слід також зазначити, що відповідна норма щодо відшкодування у подвійному розмірі не поширюється на порушення у вигляді недобросовісної конкуренції (наприклад, неправомірне використання позначень, поширення інформації, що вводить в оману тощо).
Варто визнати, що відповідна можливість захисту у вигляді подвійного відшкодування шкоди виглядає досить привабливо з комерційної точки зору. Більше того, відповідна форма відповідальності є в повній мірі обґрунтованою (з огляду на суспільну небезпеку антиконкурентних порушень) та спрямована на попередження майбутніх порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Подписывайтесь на Telegram-канал delo.uaСучасні тенденції
Беручи до уваги комерційну привабливість даного механізму, не зовсім зрозумілим є те, чому учасники ринку на даний час не використовують даний механізм у повному обсязі для захисту своїх прав та інтересів.
Так, проаналізувавши практику АМКУ за 2017 рік, ми бачимо, що кількість рішень, які стосувалися порушень конкурентного законодавства у вигляді зловживання монопольним становищем та антиконкурентних узгоджених дій, становить 1405, що в свою чергу складає 58% від усіх порушень за відповідний період . Водночас лише незначний відсоток осіб, яким було завдано шкоду зазначеними порушеннями, звернулися до суду із заявами про її відшкодування.
Можливо причинами такої пасивної поведінки слугують, зокрема, відсутність сформованої судової практики, складність доведення, а також розрахунку шкоди, завданої порушеннями конкурентного законодавства.
Ми вважаємо, що основним бар'єром для звернення все ж таки є саме відсутність чіткого механізму розрахунку суми шкоди. Особливо гостро дане питання постає під час підготовки до розгляду справи про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення антиконкурентних узгоджених дій (наприклад, коли виникає необхідність у проведені економічного розрахунку суми шкоди виходячи з різниці у вартості товару, яка була переплачена кінцевим споживачем). Також проблемним є визначення розміру шкоди у випадках, коли суб'єкт господарювання — позивач все чи значну частину завищення ціни монополістом / учасниками антиконкурентних дій перекладав на своїх клієнтів / споживачів.
Процесуальні моменти
Аналізуючи процесуальні моменти, зазначимо, що строк позовної давності, протягом якого особа може звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, є загальним та становить три роки з моменту прийняття АМКУ рішення. Відповідний підхід є цілком логічним та виправданим з огляду на те, що до моменту винесення рішення АМКУ особа фактично позбавлена можливості звернення до суду на підставі статті 55 ЗУ "Про захист конкуренції".
Також, варто зазначити, що під час розгляду справи щодо відшкодування шкоди на основі рішення АМКУ, необхідною умовою є доведення позивачем наступних елементів, а саме: протиправної поведінки заподіювача шкоди (рішення АМКУ є доказом цього), наявність шкоди, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Іншими словами, рішення АМКУ є вагомим (допустимим) доказом лише протиправної поведінки відповідача, передбаченої ч. 2 ст. 55 ЗУ "Про захист конкуренції". Водночас прийняття рішення АМКУ не позбавляє заявника обов'язку доведення у суді факту настання та розміру шкоди, яка була завдана порушенням конкурентного законодавства.
Судова практика
Досліджуючи практичну сторону даного питання, варто навести відносно нещодавню постанову Верховного суду (далі — ВС) у складі колегії судів Касаційного господарського суду, прийняту за результатами розгляду справи №910/4425/16 щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У згаданій справі товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі — ТОВ "Нібулон") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі — Залізниця) про стягнення шкоди у розмірі 120 283 293, 60 грн (відповідна сума була розрахована виходячи з різниці у тарифах на перевезення, які були переплачені ТОВ "Нібулон").
Позовні вимоги ТОВ "Нібулон" базувались на рішенні АМКУ, яким було визнано, що Залізниця, зловживаючи своїм монопольним становищем на загальнодержавному ринку перевезення вантажів транспортом залізничного користування, встановлювала завищені тарифи на послуги перевезення для ТОВ "Нібулон", що, зі свого боку, призвело до завдання останньому шкоди.
Як результат ВС після відносно тривалого процесу судового розгляду відповідної справи підтримав позицію Київського апеляційного господарського суду, який задовольнив вимоги ТОВ "Нібулон" про відшкодування завданої шкоди у подвійному розмірі.
Необхідно підкреслити, що наведена справа є досить чітким орієнтиром, який свідчить про активне формування судової практики, а також готовність судів захищати права та інтереси осіб, які зазнали шкоди внаслідок вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Підсумовуючи, хотіли б ще раз наголосити на тому, що незважаючи на певні складності, пов'язані з розрахунком та доведенням завданої шкоди, захист порушених прав та інтересів на основі рішення АМКУ є доволі ефективним та дієвим механізмом, який вартий використання.
Стаття написана у співавторстві з Богданом Ільченко, старшим юристом KPMG Law Ukraine