На товарах нерідко можна побачити помітку "екологічно чистий продукт". Тож виробникам варто розбиратися, коли вони мають право маркувати свій товар як такий, що не шкодить навколишньому середовищу, та в якому разі у рекламі та на пакуванні можна робити заяви, пов'язані з "екологічністю" товару.
Підприємець може використовувати екологічні заяви/маркування до свого товару за декількох умов. Так, принциповим є дотримання виробником національного і міжнародного природоохоронного законодавства. Крім того, товар при виробництві, використанні та після нього повинен мати мінімальний негативний вплив на довкілля, підтверджений відповідною сертифікацією.
При цьому виробникам варто зауважити, що екологічне маркування не має відношення до якості товарів. Маркування не стосується смакових чи поживних якостей продукту та його корисності для людини.
Подписывайтесь на Telegram-канал delo.uaЕкологічне маркування лише вказує на відсутність шкідливого впливу товару на довкілля. Наприклад, свідчить, що товар є енергоефективним, не виділяє шкідливі сполуки, розкладається після використання, використовує вторинну сировину або, що можлива його повторна переробка.
Всього існує три типи екологічного маркування (порядок їх застосування визначається міжнародним стандартом ISO 14020 "Екологічне маркування та декларації. Основні принципи"). Кожен з них є добровільним, але має конкретний набір вимог, обов'язкових до виконання.
Тип I — Маркування, підтверджене третьою стороною
Цей багатокритерійний тип маркування передбачає отримання виробником ліцензії на його використання. Оцінку відповідності проводить незалежна сторона: орган сертифікації чи орган з екологічного маркування.
Для можливості застосування екологічного маркування Типу I товар повинен відповідати певним екологічним критеріям. Серед іншого критерії можуть включати:
- обмеження щодо складу товару. Тобто серед складників не повинно бути речовин, які загрожують довкіллю. Наприклад, пластикових мікросфер у косметичних засобах, фосфатних сполук у миючих засобах, азбесту у будівельних матеріалах.
- вимоги щодо ефективного використання енергетичних та водних ресурсів при виробництві товару
- утворення відходів різних класів небезпеки при виробництві та при використанні товару
- наявність вторинної сировини у товарі чи пакуванні, а також його придатність до переробки
Приклади програм екологічного маркування Типу I
Окремі програми екологічного маркування Типу I мають національне та регіональне поширення. Тому при експорті та імпорті постає питання довіри до них. Міжнародна асоціація — Глобальна мережа екологічного маркування Global Ecolabeling Network (GEN) — об'єднує програми екологічного маркування, підходи яких є уніфікованими.
Також існує маркування за одним екологічним критерієм. Така підкатегорія може застосовуватися тільки за умови авторизації відповідним органом. Наприклад, маркування Energy Star® на енергоспоживаючих товарах вказує, що вони використовують електроенергію на 20-30% ефективніше, ніж аналоги.
На товарах із вмістом деревної сировини маркування може підтверджувати, власне, легальність походження деревини. Це можуть бути логотипи Лісової Опікунської Ради Forest Stewardship Council (FSC) чи Програми Схвалення Лісової Сертифікації Program for the Endorcement of Forest Certification (PEFC).
На міжнародному рівні маркування першого типу регламентує стандарт ISO 14024:2018, в Україні — ДСТУ ISO 14024:2002, а, наприклад, в Канаді — CAN/CSA-ISO 14024-99 (R2014)
Тип II — Самодеклароване маркування
Мова йде про інформативне декларування у вигляді тексту чи позначок, які вказують на певну екологічну характеристику продукції. Таке маркування не потребує підтвердження незалежним органом. Але виробник мусить бути спроможним надати інформацію щодо дотримання вимог і методів перевірки вказаних заяв.
На міжнародному рівні екологічне маркування Типу ІІ регламентується стандартом ISO 14021-2016, в Україні — ДСТУ ISO 14021:2016, а в Канаді — CAN/CSA-ISO 14021-00 ( R 2014)
Тип III — Екологічна декларація продукту
Цей тип заяв має форму звіту та готується незалежною експертною організацією. Такий документ має містити комплексний аналіз впливу продукту на довкілля впродовж всього життєвого циклу продукту — від видобутку сировини до виробництва і утилізації конкретного товару.
Наприклад, у звіті канадського виробника потягів Bombardier обґрунтовується використання тих чи інших матеріалів під час виробництва рухомого складу, описані показники енергоспоживання і шуму та їх співвідношення із допустимими нормами, наведена інформація про карбоновий слід для перевезення одного пасажира, а також зазначені можливості утилізації матеріалів потяга по завершенню експлуатації.
Екологічні показники товару в такому звіті є суто описовими й дають потенційним покупцям можливість порівнювати його з аналогами на ринку.
На міжнародному рівні екологічне маркування Типу ІІІ регламентується стандартом ISO/TR 14025-2006, в Україні — ДСТУ ISO/TR 14025:2002, а в Канаді — CAN/CSA-ISO 14025-07 ( R 2017).
Покарання за недійсне маркування
ISO 14020 пояснює, що "…екологічне маркування та декларації повинні бути точними, перевірюваними, доречними та правдивими". Тому "уявні" переваги товару та спекуляції є неприпустимими.
В Україні, якщо екологічні заяви щодо товару не відповідають дійсності, доведеться заплатити штраф у розмірі до 5% доходу від продажу продукції за останній звітний рік ( Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції").
Щодо міжнародних ринків, то, наприклад, у Канаді, за неконкурентну поведінку передбачається як адміністративна, так і кримінальна відповідальність у відповідності до Competition Act.
Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь на Delo.ua в Telegram