"Зелена революція" на ринку іпотеки США: що приховує позитивний "зелений"

"Ті, хто відмовляється від свободи заради тимчасової безпеки, не заслуговують ані свободи, ані безпеки". Франклін Рузвельт

Одним з головних підсумків перших місяців роботи нового президента США стали численні розпорядження, які за всіма ознаками повинні були закрити країну і стати початком деглобалізації. Проте одне з таких розпоряджень ("Про відміну Закону Додда-Франка") просто перекреслило усі інші і повинно повністю розв'язати руки банківському сектору — дати йому можливість більш активно займатися спекуляціями на ринку іпотеки, які призвели у 2008 році до світової фінансової кризи.

Майже одразу після підпису відповідного розпорядження щодо перегляду Закону Додда-Франка фінансовий ринок США відповів випуском синтетичних похідних фінансових інструментів, які широко використовувалися на початку ХХ сторіччя і стали однією з причин фінансової кризи 2008-2010 рр.

Зокрема, Федеральна Національна Іпотечна Асоціація Fannie Mae випустила на суму більше $600 млн. США так звану облігацію, забезпечену іпотекою (MBS — Mortgage Backed Security), проте, на відміну від часів іпотечної лихоманки початку 2000-х років в даному випадку мова йде про "зелену іпотеку", яка відповідає стандартам енергоефективності і забезпечена відповідними майбутніми платежами.

"Все новое — это хорошо забытое старое"

Велика Депресія, яка у 30-х роках просто вщент зруйнувала фінансову та економічну систему США, навчила політиків думати стратегічно і на випередження. Саме тому закони, які були прийняті за підсумки того потрясіння повинні були попередити можливе наступне. Прикладом може слугувати Закон Гласса-Стіггола, який було прийнято в часи президентства Рузвельта. Саме цим законом банкам заборонялося займатися спекуляціями за рахунок депозитних грошей.

Проте наприкінці 90-х років банкам знову вдалося отримати свободу у своїй діяльності та знову використовувати отримані на депозити гроші в інвестиційному банкінгу. Навіть більше, від 1998 року дозволялося поєднання банківської, біржової та страхової діяльності. Дуже влучним було порівняння одного з відомих "спекулянтів" Дж. Сороса, який вказав на схожість такої ситуації з нафтовим танкером, в якому прибрали перегородки в трюмах, що може призвести до посилення амплітуди коливань під час шторму та перевернути корабель — порушити стабільність.

Результатом такого рішення стало створення нового фінансового гіганта Citigroup, який поєднав представника банківського сектору Citicorp та страхову компанію Travelers Group. Це стало початком процесів концентрації та централізації капіталу на фінансовому ринку та формуванню численних гравців типу "Too big to fail", падіння яких не можна було допустити, оскільки від цього залежить стабільність не тільки американської, а й всієї світової фінансової системи.

Цей же рік ознаменувався підписанням першого кредитного дефолтного свопу (Credit Default Swap, CDS-контракт), який повинен був замінити класичні страхові договори, розв"язати руки банкірам, оскільки останні не повинні були створювати резерви під видані кредити.

"И тут Остапа понесло ..."

Проте банкіри не зупинилися на досягнутому і перш за все перетворили продуктивну ідею з оптимізації фінансової діяльності на спекулятивну схему — використавши CDS-контракти в якості засобу для "ставок" на банкрутство на ринку (обсяги спекулятивних операцій почали зростати в геометричній прогресії). В додаток до цього даний інструмент став гармонічним доповненням схеми іпотечного (і не тільки) кредитування.

Фактично, банки почали "змішувати" кредити різної якості (рівня ризиковості) і продавати на ринку "коктейлі Молотова" (CDO — Collateralized Debt Obligation, фінансовий інструмент групи ABS/MBS — Asset/Mortgage Backed Securities). Ще більшої пікантності схемі додав той факт, що продавалися на ринку не самі іпотечні закладні, а майбутні процентні платежі за ними — тобто інвестори купували "повітря". Єдиним способом виділити безпечний транш від інших менш безпечних був CDS-контракт, який давав гарантію власнику одного з траншів в отриманні своїх доходів незалежно від подій на фінансовому ринку.

Отримавши можливість мультиплікувати свої вкладення за рахунок миттєвого продажу майбутніх платежів та безнадійних активів, банки почали гонитву за ще більшими прибутками. Проте кількість надійних позичальників обмежена і до обігу долучили менш надійних — це стало поворотних пунктом. Саме в цей момент на ринку з"явилися іпотечні кредити без перших внесків, довідок про доходи, де банки фінансували більше 90% вартості нерухомості тільки заради отримання іпотечної закладної та формування наступних "повітряних замків", які продавалися інвесторам та спекулянтам на ринку.

Проте позичальники без роботи та надійних джерел доходів в певний момент переставали платити за отримані кредити і "власники" майбутніх платежів, які розраховували на отримання своїх доходів, опинялися у розбитого корита. Це і був початок кінця — моменту, коли фінансовий ринок перетворився на згарище, де ошукані інвестори намагалися отримати назад вкладені у "повітряні замки" кошти або принаймні відшкодування.

Головне — зробити правильні висновки

За підсумками фінансової кризи 2008-2010 рр. було прийнято численні нормативно-правові акти, які були спробою повернути обмеження на фінансовому ринку, запроваджені за підсумками Великої Депресії. По суті, це був крок до обмеження можливостей спекуляцій банками на фінансовому ринку. В підсумку, обсяги спекулятивних операцій тільки на ринку CDS-контрактів скоротилися майже вдвічі (з $60 трлн до $30 трлн).

Проте з урахуванням можливих змін у законодавстві даний ринок може знову стати джерелом фінансових потрясінь і навіть попри наявність привабливого зеленого забарвлення перетворити все на нічний жах для світової фінансової системи.

Олександр Сущенко — Голова Center for BLENDED VALUE Studies

Олег Гичка — заступник голови Center for BLENDED VALUE Studies

Марина Степура — аналітик Center for BLENDED VALUE Studies