За два тижні мені пощастило побачити дві чудові країни — я відвідала дуже цікаву міжнародну конференцію у легендарному місті-державі Сінгапурі. Після чого одразу вилетіла на найбільшу у Південній Америці аграрну конференцію у мальовничій та плодовитій Аргентині. Контраст був дуже великий й тому мене зацікавило поглибитись в історичні та економічні особливості цих країн. Не варто забувати і про психологічний портрет ментальності населення. Як ми знаємо, ці речі пов"язані на пряму.
Коли Singapore тільки розпочинав свою незалежну історію (1965 рік), він був в такому жахливому стані, що, будь-яке українське село було у більш виграшній ситуації. На момент здобуття незалежності Сінгапурові доводилося імпортувати навіть прісну воду і будівельний пісок. Сусідні країни були налаштовані недружньо, а третина населення симпатизувала комуністам.
Стратегія економічного розвитку, новим урядом Лі Куан Ю, будувалася на перетворенні міста-держави в фінансовий і торговий центр Південно-Східної Азії. Лі Куан Ю зробив дуже правильні кроки для розвитку Сінгапуру: відкрив порт з нульовим митом, ввів антикорупційне законодавство шляхом спрощення процедур прийняття рішень і видалення будь-якої двозначності в законах та введенні ясних і простих правил, ввів Еденбургзське право та, одразу, забезпечив інвесторам дуже комфортний і якісний формат роботи, дбав про кожного. "Ми вітали кожного інвестора ... Ми просто зі шкури пнулися, щоб допомогти йому почати виробництво", — писав Лі Куан Ю.
Подписывайтесь на Youtube-канал delo.uaНа сьогодні, Сінгапур має високорозвинену ринкову економіку, яка заснована на широкій транзитній торгівлі. Разом з Гонконгом, Південною Кореєю та Тайванем, Сінгапур є одним з Чотирьох Азійських Тигрів. Економіка країни відома як одна з найбільш вільних, інноваційна, конкурентоспроможна та найсприятливіша для бізнесу та найменш корупційна у світі. У 2005-06-му роках Світовий банк визнав економіку Сінгапуру найбільш бізнес-привабливою у світі. А в Індексі економічної свободи за 2011 рік, він посідає друге місце за вільністю економіки у світі, після Гонконгу. Згідно з Індексом сприйняття корупції, Сінгапур також постійно посідає місце серед найменш корупційних країн світу, поруч з Новою Зеландією та скандинавськими країнами.
Перебуваючи у Сінгапурі, я відчула дуже важливу перевагу успішної країни — вона має можливість та ресурси робити кроки на зустріч прогресу та інноваціям у розвитку людства. На міжнародній конференції, у місті-країні виступали лідери політичних думок та держав, бізнес шкіл, культури, науки, медицини. У світі люди переймаються питаннями здоров"я, технічних сверхінновацій, питаннями як розвинути людський мозок, як грамотно диференціювати емоційну сферу, як правильно вести дискусії та діалоги, якою має бути інтегральна медицина, який алгоритм мають криптовалюти, які положення має макроекономіка. Усі ці теми викликали в мені шквал роздумів.
Наступного дня — вісімнадцятигодинний переліт — і я переношусь в зовсім інший простір з кардинально іншою проблематикою — це Аргентина!
Republica Argentina — величезна країна, яка є дуже схожою, особливо по структурі сільського господарства, на Україну. Аргентина має величезні сільськогосподарські компанії, що забезпечують близька 40 % експорту всієї країни. Географічна різноманітність і багатство природних ресурсів створюють сприятливі умови для розвитку господарства федеративно-демократичної Республіки Аргентини. Вона є першою з латиноамериканських країн, яка створила сучасну потужну індустріальну базу. Обробна промисловість займає важливе місце в господарстві країни, забезпечуючи 20 % ВВП. Сільське господарство є ключовим сектором економіки країни. Аргентина, як і Україна, багата на винятково родючі землі, особливо для вирощування зернових та сприятлива для скотарства, що забезпечує їй значну ринкову перевагу.
З послом Аргентини в Україні
Республіка є одним з провідних світових виробників соняшникової олії, сої, меду, лимонів та яловичини. Відмінною рисою сільського господарства Аргентини, в порівнянні з іншими країнами Латинської Америки, є той факт, що вона не тільки повністю забезпечує себе продовольством, але і експортує його. За споживанням продовольства на душу населення країна перевершує інші країни регіону, а за споживанням м'яса — розвинені країни. Але, нажаль, не зважаючи на це, впродовж останніх 100-років країна бідує та страждає від інфляції та дефолтів. Наприкінці ХІХ століття Аргентина опинилась в залежному від великих держав політичному й економічному становищі, перетворюючись на "сировинний придаток" який лише постачає м'ясо, зерно та інші сировини. Період з 1930 по 1943 роки отримав назву "Безславна декада" і характеризувався авторитарною владою військовиків. У 1943 внаслідок військового перевороту до влади в Аргентині прийшла група офіцерів, один з керівників якої Хуан Перон проводив політику соціального популізму. Переворот 1976 року привів до влади військову хунту, яка розпустила конгрес, заборонила діяльність політичних партій і профспілок. Хунта керувала країною, доки поразка в Фолклендській війні з Великою Британією не змусила генерала Гальтієрі піти у відставку в 1983 році, після чого в Аргентині було встановлено демократичне правління. Доречі, Аргентина є першою серед країн Латинської Америки, що визнала незалежність України.
У 2001 році Аргентина пережила економічну кризу, після якої у країні встановилася відносна стабільність розвитку. Але, я підкреслюю, відносна.
Перебуваючи в Аргентині, я зрозуміла, що одна із найбільших її проблем є надмірний популізм, що був упродовж років і навіть декад в політичному житті.
Країна, має великі простори, багато земель, населення, але, не вистачало цінносного піклування про все це, що призвело до розквіту популізму. Нажаль, це нагадало мені ситуацію в Україні. Звісно, на конференції ExpoAgro 2018 обговорення були профільним. Основною темою було сільське господарство, але, мені трохи не вистачало масштабності бачення та вирішення питань шляхів розвитку. Наприклад, мене вразило різноманіття та новітньотехнологічність сільско-господарської техніки, але більшість їх виробників не мають уявлення як вийти на Європейський (включно Український), Молдавський, Казахський ринки.
В Аргентині та Україні, люди надіяються та чекають змін. А в Сингапурі, де все дуже прагматично, рішення орієнтовані на результат. Треба робити, а не мріяти. Згадується "трагічний оптимізм", оснований на філософії людської відповідальності світогляд, який пропагував Віктор Франкль, австрійський психіатр, психолог і невролог, колишній в'язень нацистського концентраційного лагеря. "Оптимізм — тому що це віра в можливості людини, у найкраще в ньому. Трагічний — тому що, часто, зло в людині виявляється сильнішим чи, навіть, пріоритетним", — писав Франкль.
Висновки:
- Сінгапур, країна в яку хочеться повернутися ще раз, а досвід та знання отриманні там — корисні для імплементації проектів в Україні та на міжнародному просторі.
- Аргентина, як і Україна, є перспективними країнами, якім необхідно боротися із популізмом, більше діяти і менше сподіватися.
- Треба боротися з "недбалістю": в житті, в бізнесі, поважати себе i людей поруч.