Якщо Шокін затягував справи, то Луценко їх просто закриває — директор Центру протидії корупції

Минулого тижня депутат з фракції "Народний Фронт" Павло Пинзеник звинуватив вас, що ви як фізична особа-підприємець (ФОП) незаконно привласнили 130 тисяч гривень, які вам надали ваші донори. Чи це дійсно так? Звідки народний депутат міг отримати таку інформацію?

Для мене самої стали несподіванкою цифри, які озвучив у Раді Павло Пинзеник. Як фізична особа-підприємець я не отримувала нічого від "Центру протидії корупції", оскільки не є ФОП-ом. З лютого 2013 року я працюю у ЦПК за трудовим договором як виконавчий директор організації. Я несу юридичну відповідальність за дії ЦПК.

Що стосується звинувачень Пинзеника, то вже рік тому були наїзди на нас. Нас звинувачували в тому, що ми розікрали кошти, які американський уряд дав на реформування прокуратури. Була навіть порушена кримінальна справа. Але американський уряд відразу тоді надав документи, в яких підтвердив, що взагалі-то нам на реформу прокуратури ніяких грошей не давав.

Цього року ситуація повторюється. Вже два місяці проти нас йде цілеспрямована кампанія. Відео Пинзеника вже п'яте, що має дискредитувати нас в очах українців і наших донорів. Цікаво, що Павло Пинзеник — це колишній юрист Миколи Мартиненка, якого зараз переслідує Національне Антикорупційне бюро.

Народний депутат стверджує, що інформацію для відео йому передала громадська організація "Національний інтерес". Голова цієї організації Василь Остапов до останнього часу працював на каналі "NewsOne", який належить депутатові "Опозиційного блоку" Євгенію Мураєву. Це подавалось як журналістське розслідування, однак воно не має нічого спільного з журналістикою. Тому ми будемо подавати в суд за поширення неправдивої інформації.

Минулого тижня генеральний прокурор Юрій Луценко у Верховній Раді прозвітував про рік своєї діяльності. Як би ви оцінили діяльність Юрія Луценка на посаді генпрокурора?

Якщо коротко — негативно. Більш того — його діяльність є небезпечною, тому що відверті проколи в роботі і відсутність очевидного результату Луценко, як спритний політик, позиціонує як величезні досягнення і перемоги. Серед них, наприклад, закриття справи Миколи Злочевського. У Лондоні були заарештовані 23 мільйони Злочевського. Департамент із шахрайства Британії стверджував про підстави вважати, що вони мають кримінальне походження. Однак замість того, щоб надати підтримку своїм британським колегам, Юрій Луценко перекваліфіковує справу на "ухилення від сплати податків". Замість Злочевського фігурантом справи стає бухгалтер однієї з його фірм. Після справи "відкупних" державі справу Злочевського закрили.

Чи є перспективи знову почати розслідування цієї справи?

Ні, справу вже фактично поховали. Якщо попередники Луценка робили наголос на затягування справ, то Луценко їх просто закриває. Мене найбільше обурило, як в четвер Луценко зі стін, з трибуни парламенту, заохочував народних депутатів вчинити, як Злочевський. Це означає, що прямим текстом шлеться посил всім народним обранцям і не тільки, що з генеральним прокурором завжди можна домовитись.

За даними генерального прокурора, за рік його діяльності до державного бюджету вдалось повернути 53 мільярди гривень. Чи це дійсно так?

Більша частина цієї суми — це так звані "гроші Януковича". Це близько 40 млрд гривень ($1,5 млрд). Генеральний прокурор подав це як величезну перемогу. Однак все може виявитись зовсім не так — оскільки рішення Краматорського суду про конфіскацію цих коштів було таємним, його ніхто не бачив. Коли я запитала Юрія Віталійовича, чи рішення буде доступне, він сказав, що засекретив його, щоб захистити свідків. Однак там свідків нема, там вирок суду. Його не можна засекретити, якщо судовий процес був не секретний. У будь-якій демократичній країні неможливо засекретити вирок суду з рішенням про конфіскацію. Тому це дає адвокатам Януковича ще один вагомий аргумент, якщо вони захочуть оскаржити рішення суду.

А як щодо решти 10 млрд гривень?

Реально можна говорити лише про 3,8 млрд гривень, які повернули до державного бюджету. Це, за даними проекту "Наші гроші", понад 5 тисяч судових рішень. Але по жодній справі не вдалося довести злочинне походження активів. Більшість цих коштів стосуються цивільних справ між державними компаніями або комунальними підприємствами.

Минулого тижня Україну відвідав голова міжнародної організації Transparency International Хосе Угас. Він здивувався, що до суду не була передана жодна справа щодо корупції Віктора Януковича. Як ви думаєте, коли справи проти Януковича передадуть до суду?

Думаю, що перспективи цих справ дуже сумні. Однак у суді лише справа про державну зраду. Ні попередники Луценка не хотіли розслідувати ці провадження, ні сам Луценко не хоче. Значно простіше домовитися з попередниками про відкупні. Мені видається, що на це є вища політична воля. Наприклад, проти Януковича дійсно порушено кілька кримінальних проваджень, у тому числі за привласнення Межигір'я. Якби була політична воля, цю справу вже рік чи два тому мали б слухати у судах.

Хосе Угас під час свого візиту в Києві високо оцінив діяльність НАБУ і наголосив на важливості антикорупційних судів. Що ви думаєте з цього приводу?

У нас є шанс, що в НАБУ визріє нова правоохоронна еліта всієї країни, тому що це перший правоохоронний орган у країні за часів незалежності, який позбавлений прямих політичних впливів, яким не керують з адміністрації президента, з офісів політичних партій або з уряду. Детективам надане зелене світло на те, щоб розслідувати злочини і корупції ТОП високопосадовців країни, навіть недоторканих. Наприклад, Насірова, Мартиненка.

Створення антикорупційних судів замкне систему боротьби з корупцією. Щоб справи не розвалювались в судах, їх треба запустити вже найближчим часом.

Зараз триває конкурс до Верховного суду України. Є велика загроза, що до його складу увійдуть 80% старих суддів. Як треба відбирати суддів до нового антикорупційного суду?

Як показав досвід з обранням голови НАБУ, необхідно, щоб у складі комісії були незалежні міжнародні експерти. Це може бути і Марта Борщ, що посадила Лазаренка, і Роберт Сторч, який перевіряє діяльність ФБР у США. Однак вони мають бути повноцінними членами комісії, а не просто мати дорадчий голос.

Зараз триває обрання аудиторів НАБУ. Свого кандидата назвав Кабінет міністрів України. Ще немає кандидатів від президента і Верховної Ради. Як ви можете оцінити цей процес?

Величезна небезпека, пов'язана з набором аудитора НАБУ в тому, що негативний висновок трьох аудиторів, які проведуть зовнішню оцінку НАБУ, є єдиною юридичною підставою, як звільнити Артема Ситника ще до серпня цього року. Якщо влада отримає контроль за двома з трьох аудиторів, то вони вже можуть Ситника звільнити на раз-два. Саме тому зараз йде така війна.

У цьому процесі мені не зрозуміла логіка президента України. Петро Порошенко міг бути першим, хто задав би тон цьому процесові. Це лише його рішення. Не треба проводити конкурс і збирати 226 голосів. Але президент чекає, поки першим призначить парламент, для того, щоб зняти з себе відповідальність, якщо парламент призначить, наприклад, Нейджела Брауна. Тоді президентові не так страшно буде призначати лояльно контрольовану особу. Якщо ж парламент призначить Роберта Сторча, то президентові буде вже ніяково призначати контрольованого аудитора. Тому він в очікуваній позиції.

У п'ятницю Кабінет мінстрів призначив аудитором НАБУ професора Михайла Буроменського. Як ви оцінюєте цей вибір?

Вважаю таке рішення зрадою, оскільки в меморандумі МВФ чітко вимагав від України передбачити можливість призначення таким аудитором людину, яка має досвід антикорупційних розслідувань в іноземних країнах. Без її виконання правління МВФ навіть не збиралося б, щоб розглядати можливість дати Україні гроші.

Призначення Буроменського аудитором НАБУ чи будь-кого іншого, хто не має досвіду антикорупційних розслідувань за кордоном, є прямим порушенням зобовязань України перед МВФ.