Кінець ери вільної торгівлі з РФ: юридичний аспект

Наш східний сусід продемонстрував свою принципову позицію щодо європейського вектору розвитку України, навіть незважаючи на те, що ця принциповість шкодить у першу чергу самій Росії. Якщо подивитись на розвиток подій ретроспективно, то ескалація торговельної війни відбувалась поступово та доволі прогнозовано. Ще у вересні 2014 року Уряд РФ прийняв Постанову №959, якою пропонувалося ввести мита щодо певних груп товарів у разі виконання Україною економічної частини Угоди про асоціацію. Це було попередження №1.

У серпні 2015 було прийнято Постанову Уряду РФ №842, відповідно до якої з 1 січня 2016 року вводиться заборона (так зване продовольче ембарго) на імпорт з України окремих видів сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства (так як, наприклад, м'ясо, птиця, риба, молоко, овочі, фрукти і горіхи). Це було попередження №2.

16 грудня 2015 року був опублікований указ Президента, відповідно до якого РФ з 1 січня 2016 року призупиняє щодо України дію Угоди про ЗВТ СНД. 22 грудня Державна Дума РФ прийняла відповідний закон та підтвердила дію Указу. Назвемо це попередженнями 3 та 4. І нарешті 25 грудня пролунав фінальний акорд від Ради Федерації РФ.

Таким чином, з 1 січня 2016 року при імпорті на митну територію РФ до українських товарів буде застосовуватись два види обмежень:

1. повна заборона на імпорт окремих видів сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства згідно з Постановою Уряду РФ №842;

2. застосування митних зборів, передбачених Єдиним митним тарифом ЄАЕС, до всіх груп українських товарів внаслідок призупинення дії Угоди про ЗВТ СНД щодо України.

Не треба тішитися ілюзіями. Це виклик. Для держави і для суспільства. Для бізнесу. І відповідь має бути продуманою та дієвою. На жаль, певний час втрачено. Між тим, нагально треба шукати правові шляхи призупинення дії Угоди про ЗВТ СНД щодо Росії та аналізувати наслідки, до яких таких крок призведе знову ж таки, щоб бути готовими до таких наслідків.

Україна та Росія є членами СОТ, тому механізмами захисту прав держав-членів СОТ безумовно необхідно скористатись. Проте далеко не всі обмеження, що застосовує РФ, можна оскаржити у СОТ.

Наприклад, призупинення дії Угоди про ЗВТ СНД не має жодного відношення до зобов'язань РФ у СОТ. У рамках СОТ встановлені правила створення ЗВТ, проте самі угоди про ЗВТ не є частиною права СОТ (так звані "охоплені угоди", положення яких має право застосовувати Орган врегулювання суперечок СОТ). У той же час, запровадивши кількісні обмеження щодо імпорту продовольчих товарів (славнозвісне ембарго), РФ здійснила чи не найбільше порушення правил міжнародної торгівлі. Керуючись своїм власним розумінням поняття "національна безпека", РФ включила Україну до "списку помсти" поряд із ЄС, США та ще рядом країн, порушивши свої зобов'язання в СОТ. Проте оскарження таких дій у СОТ буде нелегким і вимагатиме детального стратегічного опрацювання позиції України.

Таким чином, це лише частина питань, на які треба знайти відповіді найближчим часом. Подальше зволікання із прийняттям рішень щодо дій РФ та пропозицій щодо мінімізації негативного економічного ефекту останніх призведе до подвійного дисонансу: подальша пасивність України буде незрозумілою для українського суспільства та бізнесу, який сподівається на дороговкази від держави, а також для торговельних партнерів України, особливо тих, хто також потрапив під псевдо-санкції РФ.

Разом з тим варто зазначити, що призупинення режиму вільної торгівлі з РФ автоматично не змінює статус торговельних відносин між Україною та іншими учасниками Угоди про ЗВТ СНД: Вірменією, Білоруссю, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою і Таджикистаном. Позитивним знаком є позиція Білорусі, Молдови і Казахстану, які заявили, що не призупинятимуть дію Угоди про ЗВТ СНД щодо України.

Автор висловлює подяку за внесок у підготовку даної статті Олександрі Бровко, експерту ГО "Український центр сприяння інвестиціям і торгівлі" (ITFC).