Чи вдасться новим законом зрушити приватизацію з мертвої точки — думка Юлії Ковалів

В останні роки з одного держбюджету до іншого мігрує показник в 17 млрд грн надходжень від приватизації. Однак до цієї планки ми навіть не наблизилися, адже щорічно отримували лише 1-10% від запланованої суми. Але в проекті бюджету на наступний рік цифра збільшилася: Міністерство фінансів передбачило надходження від приватизації на суму 22,5 млрд грн. При цьому міністр Олександр Данилюк зазначав, що в 2018-му уряд закладає не "міфічні, а цілком реальні показники".

На приватизації також наполягає МВФ. Кредитор включив її до своїх чотирьох вимог для отримання Україною наступного траншу фінансової допомоги.

В уряді й Адміністрації президента щодо приватизації кажуть, що вона може та має стати головним джерелом інвестицій. Щоправда, усі цьогорічні спроби продати держактиви заледве можна вважати успішними. Однак чимало сподівань покладається на новий законопроект, котрий підготувало Міністерство економічного розвитку і який парламент має розглянути на своєму засіданні 9 листопада. Delo.UA з'ясувало можливі майбутні зміни в приватизації у голови офісу Національної інвестиційної ради Юлії Ковалів.

Поясніть, чому про приватизацію зараз говорять як про основне джерело інвестицій в Україну?

Якщо говорити спрощено, є чотири складові ВВП — споживання, державні видатки, інвестиції та різниця між експортом та імпортом. Чи можемо ми на сьогоднішній день стимулювати зростання економіки, нарощуючи державні видатки? Заледве. Ми фінансуємо армію, медицину, великий держапарат, і держбюджет, відповідно, є дефіцитним. Споживання насправді робить значний внесок в зростання нашої економіки. Ми продовжуємо помірно підвищувати мінімальну зарплату та пенсії. Тому споживання частково буде драйвером економіки. Щоправда, в споживчому кошику багато імпортних товарів, тому сальдо зовнішньої торгівлі може зменшуватися. Тому найбільш довготривалою базою для зростання економіки мали б стати саме інвестиції та чистий експорт.

Протягом останнього року ми багато спілкуємося з інвесторами. Одна з базових речей, про яку вони говорять, полягає в наступному: Україна повинна забезпечити платформу і розуміння, куди вони можуть інвестувати. У нас великий державний сектор, повністю державні медицина, будівництво доріг, інфраструктура, велика частка держави в енергетиці, немає ринку землі.

Власне, приватизація — це найпростіший спосіб, щоб надати цю платформу, місце для інвестицій. Інвестор скоріше вкладе кошти в те, що працює — нехай навіть збиткове зараз — підприємство, аніж починатиме нові проекти в країні з високими ризиками.

Чи є реальний інтерес у інвесторів до наших часто збиткових і неефективних підприємств?

Є. Але інвестори дуже практичні: їм важливо зрозуміти, коли та яким чином вони будуть заробляти гроші на цьому активі, а також пов'язані з ним ризики. Інвестори в першу чергу турбуються про захист своїх прав. Тому в новий законопроект закладені важливі норми.

Які саме норми?

Законопроект передбачає застосування міжнародного права в самому договорі купівлі-продажу з Фондом держмайна та можливість використання міжнародного арбітражу. Про "Криворіжсталь" часто говорять як про приклад успішної приватизації, а договір тоді, до речі, був підпорядкований англійському праву. Тому ми і хочемо забезпечити цю опцію в законі про приватизацію.

Наприклад, в Україні ніхто не здивується, якщо через рік після купівлі активу до інвестора прийде податкова чи екологічна інспекція та нарахує мільярдні штрафи, в тому числі за період ще до його приходу на підприємство. Будь-якому покупцю буде некомфортно, якщо він нестиме відповідальність за ті спори чи судові рішення, про які він навіть не знав. Якщо угода укладалася за англійським правом, то така ситуація неможлива.

Приватизація починається зі створення так званої data room з повною інформацією про підприємство, юридичний та екологічний аудит, підготовку фінансової звітності. Тобто інвестору дають ознайомитися з повним пакетом інформації про підприємство за останні три-чотири роки.

Відповідальними за забезпечення цієї повної інформації для інвесторів, відповідно до законопроекту, будуть радники. Розкажіть, хто це і які функції в них будуть?

Це фактично посередники між ФДМ та потенційними покупцями. Радників можна залучати і зараз, але опція працює на власний розсуд Фонду. Новий законопроект робить залучення радників обов'язковим елементом приватизації крупних об'єктів. Радники мають забезпечити адекватний процес підготовки об'єкта до приватизації, координувати роботу з проведення аудитів. Ще одне важливе завдання радника — виступати "проектним менеджером" в приватизації, контролювати роботу й самих підприємств. Адже їх керівники часто саботують і аудит, і надання інформації, і підготовку.

Також радники зобов'язані будуть займатися маркетингом конкурсу з приватизації. Адже не увесь світ знає, що Україна хоче щось продати. В цьому часто і полягали проблеми нашої приватизації: українці мали доступ часто навіть до інсайдерської інформації, а іноземці навіть не знали, що щось продається. Тому внутрішній інвестор завжди був у більш вигідних умовах.

Тобто радниками будуть приватні компанії, які візьмуть на себе певні функції Фонду держмайна?

Саме так. При цьому радники будуть обиратися на тендері та отримуватимуть винагороду лише у випадку успішної приватизації. Останній випадок, коли Фонд держмайна обирав радника, — це підготовка до приватизації "Центренерго". Тоді конкурс виграв консорціум на чолі з EY в складі інвестбанку та міжнародної юридичної компанії. В конкурсі на радника також брали участь PwC з групою юристів та інвестбанк Rothschild.

Чи вносить законопроект зміни в процедуру визначення стартової ціни активу, з чим зараз виникають проблеми?

Зараз мінімальну ціну визначає вибраний на конкурсі Фондом держмайна український оцінщик. В українських умовах йому найліпше просто намалювати високу ціну, щоб до нього не було претензій у правоохоронців.

Можемо повернутися до кейсу Одеського припортового заводу. Ще в 2015-му деякі експерти називали стартову ціну активу на рівні $800-900 млн. Почали конкурс з $500 млн, чим закінчили? Нічим. Знизили ціну до $250 млн, але результат не покращився. Загалом це здорове бажання продати ОПЗ якнайдорожче, але є ринок — і ціну повинна визначити конкуренція. Радники одразу називали стартову ціну приблизно $250 млн. Але після того впала ціна на карбамід, а вартість газу виросла, тому фактично актив здешевшав ще більше.

Відповідно до законопроекту, саме радник пропонуватиме стартову ціну, враховуючи ситуацію на ринку та рівень зацікавленості покупців.

Незважаючи на те, що всі спроби провести приватизацію були малоуспішними, на наступний рік уряд планує зростання надходжень від приватизації до 22,5 млрд грн. Чи це реально?

Цифра 17 млрд грн була в бюджеті вже тричі. Цього року, до речі, ми йдемо на рекорд: вже на сьогодні від приватизації маємо 3,4 млрд грн. На цьогорічному конкурсі з продажу міноритарних пакетів обленерго ціна порівняно зі стартовою зросла вдвічі: з 500 млн грн до більше ніж мільярда. Тобто попит є.

Обленерго — це найпростіші для приватизації на даний момент активи. Адже більш-менш зрозуміле функціонування ринку. При введенні адекватних RAB-тарифів та формуванні регулятора на ці активи буде попит.

Все ж, чи можемо досягти 22,5 млрд грн?

Це залежатиме від декількох речей. По-перше, треба прийняти законопроект. По-друге, потрібно готувати об'єкти ще на позавчора, потрібно забезпечити проведення як мінімум трьохрічного аудиту фінансової звітності відповідно до МФСО.

Надходження залежатимуть від того, наскільки активно цим питанням займатиметься Фонд держмайна, наскільки кваліфікованих радників він залучить, а також чи працюватиме він з цими радниками в партнерстві.

Деякі держпідприємства, котрі підлягають приватизації, мають значні борги, зокрема і вже згаданий ОПЗ. Чи не заважає це інвесторам?

Наявність боргу, очевидно, впливає на ціну. На одному з етапів дискусії була пропозиція, щоб великі борги переводити на держбюджет. Однак це дуже ризикований підхід, бо в якийсь момент можемо отримати штучно створені борги, які доведеться платити державі.

Це якраз завдання радників — показати, яким чином можна будувати стратегію роботи з боргами по кожному окремому активу. Є ринкові механізми врегулювання: можна домовлятися про реструктуризацію, часткове списання чи рефінансування.

Які є обмеження щодо інвесторів, котрі не можуть брати участі в приватизації?

Ми пропонуємо декілька запобіжників, щоб відсікти недобросовісних учасників. Зокрема, обов'язковим стає розкриття кінцевих бенефіціарів, окрім публічних компаній, чиї акції котуються на біржах. Крім того, обов'язковою буде вимога вказати джерело походження коштів, а також гарантійний внесок.

Як ви оцінюєте обмеження на можливість приватизації ряду активів?

Одна із ідей, яка обговорювалася на комітеті, полягала в наступному: скасувати список юросіб і запропонувати новий перелік стратегічних об'єктів, які залишаються у державній власності. Тобто визначити 20-40 стратегічних компаній і сказати, що держава повинна мати на них вирішальний контроль.

При цьому є активи, які в міжнародній практиці не продаються. Мова йде в основному про пов'язані з інфраструктурою активи — порти, аеропорти, дороги, об'єкти комунальної енергетики та лікарні. Для них більше підходить механізм концесії, коли актив залишається державним, але передається приватному інвестору в управління на 15-20, а інколи навіть на 35 років.

Чи є зараз реальні домовленості про початок концесійних проектів в Україні?

Я волію не називати компанії, поки угоди не підписані. Але два з чотирьох-п'яти найбільших світових портових операторів не просто теоретично готові починати проекти, а вже роблять реальні кроки, щоб зайти в концесію. Вони готові навіть почати з оренди, яка потім переросте в концесію. Якщо добре спрацюють Фонд держмайна, профільне міністерство та не буде саботажу з боку портів — протягом наступного року очікуємо угоди.

Про концесію яких портів є домовленості?

Порт "Южний", Чорноморський та три невеликі порти, в тому числі "Ольвія".

Яка кількість проектів, котрі близькі до фінальної стадії?

По портам є п'ять проектів. Але фіналізуються й інші, зокрема, проекти з місцевою владою по теплокомуненерго та водоканалам. Київська міська державна адміністрація говорить про потенційну концесію "Київенерго". Є дві міжнародні компанії, котрі приїжджають і дивляться на цей актив.