У нас половина держслужбовців сидить в конкурсних комісіях — заступник секретаря Кабміну

Про проблеми реформи держслужби в Україні, конкурси та про те, чи повинні засідання уряду бути відкритими, поговорили з заступником держсекретаря уряду Тетяною Ковтун
Забезпечте стрімке зростання та масштабування компанії у 2024-му! Отримайте алгоритм дій на Business Wisdom Summit.
10 квітня управлінці Арсенал Страхування, Uklon, TERWIN, Епіцентр та інших великих компаній поділяться перевіреними бізнес-рішеннями, які сприяють розвитку бізнесу під час війни.
Забронировать участие

Минулої осені почався конкурс в Директорати 10 пілотних міністерств. Планувалось набрати близько 950 реформаторів, котрі зсередини почнуть змінювати відомства і за кілька років радянський держапарат перетворять на сучасну державну службу. Для них навіть забезпечили гідну зарплатню на рівні 1-2 тис. доларів. Але конкурси реформаторів ще тривають — більше половини посад залишаються вакантними. Про те, чому люди не поспішають на держслужбу навіть при високій зарплатні, Delo.UA говорило з заступником держсекретаря уряду Тетяною Ковтун, яка курує цей напрямок реформи.

В кінці квітня відбулась зустріч керівництва Кабміну з Френсісом Фукуямою. Що цікавого він розказав?

- Важливо те, що і наш прем'єр Гройсман, і Фукуяма приділили багато уваги темі держслужби. Насправді це дуже "негламурна" тема. До того ж у нас досі існує певний антагонізм між політиками та держслужбовцями.

Фукуяма  розставив точки над "і". Він сказав, що для подальшого розвитку нашої країни потрібні наступні компоненти: сильні держінституції з точки зору capacity (здатності), але обмежені верховенством права (уособленням верховенства права є судова гілка влади) і також має бути сильна демократія (реальні вибори, сильне громадянське суспільство…). Фукуяма приводив приклади, що буває, коли цього не стається. Якщо держава занадто сильна, то виникає проблема авторитаризму. Якщо держава занадто слабка, то показовим тут є ситуація з Сирією.

До речі, він привів дуже цікавий приклад про Індію. В цій країні була проблема з вчителями, котрі не з'являлись на заняття. Там провели реформи, але через 10 років виявилось, що вчителі все одно часто не приходять до школи. Ось це один з прикладів того, що держава повинна бути здатною надавати послуги.

Але це дуже схоже на сучасну Україну

- В Україні сила держінституцій тримається тільки на залишках радянської системи. Тому нам і не вдалося зробити те, що Фукуяма називає modern state. Сучасна держава, в його розумінні, має бути знеособлена, тобто інституції не мають бути прив'язані до конкретних персоналій.

Також Фукуяма додав, що держслужба повинна бути здатною виконати політичні обіцянки політиків в законний спосіб. До речі, він приводив в приклад держінституції не США, а Великобританії, Франції, Сінгапуру і Японії — там є сильна меритократія і професіоналізм, де найкращі випускники найкращих ВНЗ йдуть на держслужбу.

А присутні на зустрічі держсекретарі сприймали слова Фукуями, як якусь фантастику?

- Вони дивились на це як "нарешті хтось з далекого Стенфорду пояснює мені мою роль".

Взагалі держсекретарі розуміють, що мають "грати в довгу". І Фукуяма казав, що конфлікт між політиками і держслужбовцями полягає в тому, що політикам потрібен результат швидкий, максимально популярний, і щоб можна відразу запостити в Instagram. Держслужбовці ж виступають більше як ризик-менеджери і розраховують на результати в середній та довгій перспективі.

А британська модель держслужби могла б підійти для України?

- Британська модель дуже далека від нас. В ній дуже сильний прем'єр, який може сам звільнити будь-якого міністра. В британській системі засідання уряду відбуваються в закритому режимі. Якщо ж робити публічно, як у нас, то це більше схоже на телевізійну передачу. Як можна вести чесну відверту дискусію перед телекамерами?

До речі, засідання уряду — це теж свого роду інституція. Хочу нагадати, що до 2000 року у нас засідання Кабміну взагалі не проводились. Документи розсилали міністрам на підпис.

Є ще приклад Франції, де на вищі посади можна пройти тільки через ENA (Національна школа адміністрації). Там на дворічних курсах навчаються майбутні префекти, посли і інші претенденти на топ-посади в державі. І ті, хто через екзамен не зміг потрапити в ENA, залишаються на певному рівні держслужби вже до пенсії. В ENA саме навчання триває рік, потім ще рік стажування на посадах заступників префектів чи в посольствах.

Зарплатня для таких держслужбовців — нормальна, не більша ніж у приватному секторі. Натомість чиновник отримує стабільність та дійсно цікаву роботу.

Фактично ці держслужбовці формують певну касту.

Інакше відбувається в Єврокомісії. Вони раз на рік роблять конкурсний відбір на приблизно 300 вакантних топ-посад. На ці вакансії проводиться тільки один конкурс — 200 чоловік на місце. Переможці цього конкурсу проходять навчання, після чого для них відкривається портал вакансій і вони вже подаються на конкретні вакансії, на які проводяться співбесіди.

Ви якось казали, що кандидати на посади в Директоратах, які не пройшли один конкурс, потім розчаровуються і вже не подаються на інші вакансії. То, може, тут задіяти схему Єврокомісії — єдиний конкурс на кілька десятків/сотень вакансій?

- Я постійно пропагую цю ідею. Чинний закон про держслужбу відповідає принципам меритократії (політики повністю усунуті від призначення), і на кожну посаду відбувається відкритий конкурс.

Але якщо відбувається набір в нові інституції, або реформа цілої установи (напр., фіскальної служби), то треба за короткий період набрати 40 тисяч держслужбовців. Тобто провести десятки тисяч конкурсів! Тому легше провести декілька груп конкурсів за фахом. Відібрати відразу певну кількість переможців і розподілити їх на певні посади.

До того ж, у нас зараз половина держслужбовців сидить в конкурсних комісіях.

І в основному це юристи, кадровики плюс представники громадських організацій. Питання в тому, що в цих конкурсних комісіях немає професійних HR-спеціалістів.

Складається враження, що нинішні конкурси в директорати — це аналог старих вступних іспитів у вузи (в кожен університет треба було здавати окремі іспити).  Хоча зараз є ЗНО, коли здав один раз певний тест, і з його результатами можеш подаватись в будь-який вуз. Чи не варто зробити таке "ЗНО" для конкурсів в директорати, а вже за його результатами міністри відбирали б реформаторів у свої відомства?

- Зараз в рамках чинного законодавства ми  використовуємо такий інструмент, як  "особливості для реформаторів". Плануємо випрацювати правильну модель конкурсу і потім поширити її на всю держслужбу. Ми вже ввели "оцінювання компетентності", "аналітичні навички": в старій конкурсній процедурі було суто знання законодавства. У нас складалась абсурдна ситуація з набором IT-спеціалістів.

Навіщо IT-спеціалісту тест на знання Конституції та антикорупційного закону? Проте ці знання відіграли більшу роль на конкурсі, ніж, власне, професійні знання в ІТ-сфері.

Але ж він буде держслужбовцем.

- Але якщо він буде, наприклад, держслужбовець-сисадмін Кабміну, то нам важливо, щоб він був здатен побудувати тут безпечну мережу. Звісно, що він повинен знати про певні обмеження, коли йтиме на держслужбу (конфлікт інтересів, не вести паралельно бізнес…). Проте професійні знання та навички повинні бути не першому місці.

Що ж тоді треба зробити, щоб навести лад у конкурсах?

- Нам потрібно внести певні зміни в Закон про держслужбу і випрацювати інструменти, щоб був різний підхід до різних професій. В цьому напрямку  ми працюємо з відповідним парламентським комітетом.

З нами співпрацює Програма Sigma*, яка робить оцінку держуправління і в червні вже надасть звіт, в якому будуть рекомендації.

А вже є у Sigma якісь конкретні зауваження?

- Авжеж, є. На їх думку, вся система держслужби — це управління персоналом в органах влади, і вона у нас розпорошена. Наприклад, у справі реформи держслужби працюють Секретаріат Кабміну, Нацагентство з держслужби, але паралельно є Мінсоцполітики, яке встановлює тарифну сітку для бюджетної сфери. А ще є Мінфін, який визначає фонд оплати праці держслужбовців. Хоча класифікація держслужби і оплата праці мають бути нероздільно пов'язані, а у нас це розкидано по різних органах.

Друге їх зауваження — це відносини між міністрами і центральними органами виконавчої влади (напр., Мінфін — ДФС, Мінекономрозвитку — Держстат). Ця система, на думку експертів Sigma, дуже централізована і занадто ієрархічна. До того ж, 90% будь-яких рішень в організації приймаються однією людиною — керівником. В західних державах працює система делегування повноважень: якщо рішення коштує, умовно, $100, то його може затвердити "завсектора", рішення на $10 млн приймаються на рівні урядів.

Наступне зауваження — у нас весь контроль держапарату дуже орієнтований на сам процес. Всі плани та доручення орієнтовані на те, щоб подати щось, погодити, внести... Але це зовсім неефективно. Відомства повинні встановити KPI, а міністри контролювати їх виконання.

З KPI для держорганів окрема ситуація. От який KPI на рік встановити для Космічного агентства або Нацагентства з питань держслужби?

Цього року ми розпочали процес встановлення КРІ для держслужбовців. Кожен має встановити собі КРІ на рік та затвердити в свого керівника.

Тому зараз держоргани, щоб визначити собі KPI, відкрили свої посадові інструкції. Але там написано, що робити, але не що зробити для отримання результату.

Кабмін затвердив для всіх держсекретарів стандартний KPI. Держсекретарі повинні розробити нову модель роботи міністерств. Завдання №2 — побудувати нормальну систему управління персоналом. Також вони повинні розробити середньостроковий план міністерств з урахуванням всіх зобов'язань (по МВФ, ЄС, стратегічним планам). Держсекретарі повинні цей план розробити і ув'язати його з бюджетом.

Читайте також: Что ЕС ожидает от директоратов в правительстве Украины

Яка ситуація з конкурсом реформаторів в Директорати?

- Наразі у нас дуже різна швидкість набору співробітників в директорати в різних органах. Найбільш прогресивний — гуманітарний блок уряду. Гарна ситуація з цим в Мінсоцполітики, Мінкультури, МОЗ та Міносвіти. Також швидко набираються люди в Мінсоцполітики та Міністерство освіти.

В МОЗ хоча й правильна модель, але вони встановили досить високі вимоги до кандидатів і часто заново оголошують конкурси, бо не було гідної, на їх думку, кандидатури.

Коли будуть впроваджувати Директорати в наступні міністерства?

- В планах було розпочати цей процес з другої половини 2018 року. Але поки що ми навіть не розмовляємо про це з іншими міністерствами. Нам потрібно логічно завершити пілотний проект з 10 міністерствами і зробити висновки.

Взагалі, станом на березень в Директорати вже призначили більш ніж 200 керівників та експертів. Процес власне призначення триває довго. Спочатку проходить конкурс, потім відбирають переможців, проходить спецперевірка і вже четвертий крок — призначення на посаду. Від моменту, коли кандидат перемагає на конкурсі, до моменту офіційного призначення на посаду може пройти місяць або навіть два. Проте, ми також працюємо над вдосконаленням бюрократичних процедур, щоб цей процес відбувався швидко без втрати якості.

* Програма SIGMA (Support for Improvement in Governance and Management — Програма підтримки вдосконалення врядування та менеджменту) — один з найпрестижніших аналітичних центрів Європейського Союзу, створений за ініціативи Організації економічного співробітництва та розвитку та Європейського Союзу. Метою започаткування даної програми стала потреба у наданні допомоги країнам Центральної та Східної Європи з модернізації їх систем державного управління. Вказана програма відіграє ключову роль у підготовці країн-кандидатів до вступу у Європейський Союз.

Бесіду вів Сергій Чепінський

Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь на Delo.ua в Telegram