В Україні дозволять вирішувати судові конфлікти за допомогою медіації: як це буде працювати

Законодавче регулювання та сприяння медіації поширене у багатьох державах світу та ЄС. У Хорватії медіація стала важливою частиною стратегії судової реформи. Впровадження медіації стало можливим не лише завдяки законодавчому врегулюванню, але й через підтримку розвитку медіації урядом Республіки Хорватія через Міністерство юстиції.

В Хорватії запроваджені процедури судової та позасудової медіації. Судова медіація здійснюється суддею-медіатором, який пройшов відповідну підготовку з медіації та включений до списку медіаторів. Суддя-медіатор не може проводити медіацію у спорах, де він призначений суддею. Позасудова медіація проводиться акредитованими центрами посередництва.

Реєстр медіаторів та акредитацію центрів посередництва здійснює Міністерство юстиції. Міністерство юстиції створило та призначило спеціальну Комісію, до повноважень якої входить моніторинг розвитку альтернативного вирішення спорів, моніторинг виконання існуючих програм та пропонування заходів для сприяння розвитку альтернативного вирішення спорів.

Чи вдасться досягти поставленої мети шляхом прийняття закону

Медіатором є нейтральний посередник, який допомагає сторонам врегулювати спір. Закон вносить зміни до низки нормативно-правових актів, щоб зробити можливим вирішення трудових, земельних, цивільних, господарських, адміністративних та сімейних спорів через процедуру медіації.

Визначення статусу медіатора на законодавчому рівні дозволить залучати медіаторів до укладення угод про примирення у кримінальних провадженнях в якості «іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження».

Медіація в нотаріаті

Внесені до закону «Про нотаріат» зміни дозволяють нотаріусам проводити медіацію за умови проходження ними базової підготовки. Для впровадження медіації в нотаріаті Нотаріальна Палата створила Центр медіації та навчальну програму «Медіація: базові навички для нотаріуса».

Медіація в трудових спорах

В разі набрання законом чинності вирішення трудових спорів за взаємною згодою сторін може здійснюватися із залученням медіатора. Проте слід враховувати: якщо сторони звернулися до медіатора, але спір в такий спосіб не було вирішено, то закон не дозволяє зупинити строк звернення до суду чи до комісії з трудових спорів.

Передбачається лише, що участь у процедурі медіації може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до комісії або суду. Тоді суд на власний розсуд може поновити строк і прийняти позовну заяву.

Застосування медіації у трудових спорах може бути ефективним на підприємствах, де не створені комісії з розгляду трудових спорів. Такий механізм врегулювання трудових спорів є конфіденційним та швидшим за судовий. Крім того, участь професійного посередника дозволить працівнику та роботодавцю досягти оптимального мирного вирішення конфлікту.

Медіація в земельних спорах

Закон про медіацію вносить зміни до Земельного кодексу. Медіація розглядається як альтернатива врегулювання земельних спорів відповідними комісіями в органах місцевого самоврядування.

Але компетенція комісій з розгляду земельних спорів є досить обмеженою. Кодексом встановлено категорії спорів, розгляд яких належить до виключної компетенції судів. На практиці звернення до комісій не є поширеними. Тож найімовірніше, залучення професійних медіаторів до врегулювання земельних конфліктів не буде популярним.

Медіація в адміністративних спорах

Також не викликає оптимізму ймовірність залучення медіаторів до врегулювання адміністративних спорів. Тут слід звернути увагу на обмежені строки звернення до адмінсудів (шість місяців) та тривалі бюрократичні процедури прийняття рішень органами влади. Закон говорить, що проведення медіації не впливає на перебіг строку звернення до адміністративного суду. При цьому, як показала практика, позасудове вирішення публічно-правових спорів в Україні малоефективне.

Медіація в господарських та цивільних спорах

Більш позитивний ефект від впровадження медіації очікується у господарських та цивільних справах. Закон дозволяє сторонам вирішити спір шляхом медіації та укласти мирову угоду. Проведення медіації є підставою для зупинення провадження у справі за згодою сторін. У разі успішної медіації існує можливість повернення 60% судового збору, на відміну від 50%, що можуть бути повернені у разі укладення мирової угоди без застосування медіації.

Конфіденційність та відповідальність медіатора

Відомості про судові справи, найменування сторін, суть спору та тексти судових рішень є публічно доступними. Виняток – справи, які розглядалися на закритих судових засіданнях.

Натомість звернення до медіатора є конфіденційним. Також конфіденційною є вся інформація, отримана медіатором та іншими учасниками медіації під час підготовки до медіації та її проведення.

Тому медіація – хороша альтернатива судовому врегулюванню в тих спорах, де конфіденційність інформації має істотне значення. Наприклад, у сімейних справах щодо поділу майна подружжя, комерційних спорах у сфері інтелектуальної власності, корпоративних конфліктах.

Медіація поширена у спорах щодо інтелектуальної власності. Наприклад, застосування процедури медіації було ефективним у спорі між сінгапурськими компаніями K&Q Brothers Electrical Engineering Co. Pte. Ltd. та K&Q Fatt Pte Ltd, Quek Jia Ling, Quek Hong Peng, Quek Jia Hao щодо використання торгових марок із подібними найменуваннями. Суть спору полягала в тому, що одна компанія була зареєстрована та здійснювала свою діяльність під торговою маркою YODA, у той час як друга збиралась зареєструвати бренд YUDA, проти чого виступила перша компанія, заявляючи, що така назва створює підстави плутання схожості з попередньою торговою маркою YODA. Завдяки процедурі медіації сторони конфлікту змогли домовитися про можливість співіснування торгових марок для обох компаній та зосередитись на обговоренні способів уникнути плутанини для клієнтів двох компаній, які використовують подібні торгові марки.

Для забезпечення конфіденційності закон передбачає відповідальність медіатора та інших учасників медіації за розголошення конфіденційної інформації, але при цьому не встановлює конкретних санкцій. У випадку розголошення потерпіла сторона має право звернутися до суду за стягненням збитків. Але на практиці вкрай важко довести розмір завданих збитків в судовому порядку. Інший спосіб домогтися правосуддя – звернутися до конкретного професійного об’єднання, членом якої є медіатор-порушник. Професійне об’єднання може виключити його зі свого складу, що негативно вплине на ділову репутацію медіатора. Слід зазначити, що репутація та рекомендації клієнтів відіграють ключову роль в діяльності медіатора.

Також законом анонсовано адміністративну та кримінальну відповідальність медіатора, але відповідні положення не імплементовані в КУпАП та ККУ. Тому наразі притягнути медіатора за розголошення конфіденційної інформації до адміністративної чи кримінальної відповідальності неможливо.

Для забезпечення додаткових гарантій конфіденційності медіації, законом встановлено заборону допиту медіатора в якості свідка в усіх провадженнях, крім кримінальних. Виняток – кримінальне провадження, в якому медіатор брав участь в укладенні угоди про примирення сторін конфлікту.

Підсумок

Прийняття закону «Про медіацію» є поштовхом для широкого застосування медіації серед учасників цивільних і господарських судових спорів. Але, швидше за все, медіація не стане альтернативою судовому вирішенню спорів з органами влади.

Варто зауважити, що обов’язковий досудовий порядок врегулювання спорів раніше існував у господарських спорах. Та його було скасовано, зокрема через неефективність.

У господарських та цивільних спорах з 15 грудня 2017 року введено інститут врегулювання спору за участю судді. Проте за період його існування широкого застосування серед учасників судових процесів він не набув.

Чи допоможе впровадження інституту медіації частково розвантажити судову систему та збільшити кількість примирень у судових справах, можна буде оцінити тільки через деякий час дії закону.

^{Джерело фото: Depositphotos}