17 октября 2017 в 16:00

Лідер — це той, кому більше всіх треба — Юрко Филюк

З людиною, яка взяла на себе відповідальність за розвиток свого міста — Юрком Филюком, засновником платформи "Тепле Місто", — поспілкувалася Катя Євтушенко.

Лідер — це той, кому більше всіх треба — Юрко Филюк

Катя Євтушенко (16 років, Київ), підприємець, коуч, організатор благодійних акцій, спікер подій (конференція "Завтра на ім'я", HR Wisdom Summit", Cashless Wisdom Summit, "Відео Жара" тощо), колумніст WoMo.ua. Брала участь у грі ООН для підлітків.

Ви маєте багато різних життєвих ролей і в соціальному, і в персональному плані. Як би ви представили себе незнайомій людині?

Насамперед я ідентифікую себе підприємцем у широкому розумінні, тобто не обов'язково бізнесменом. Підприємець може бути в соціальній сфері, у культурі, в освіті. Це певний тип людей, які створюють нові продукти і вміють їх реалізувати. Підприємці постійно запалюються новими ідеями, прагнуть створювати щось інноваційне. Найцікавіше створювати щось таке, чого до тебе ще ніхто не робив.

Ви завжди були підприємцем чи розвинули в собі ці навички?

У старших класах школи я зрозумів, що маю самостійно реалізовувати свої матеріальні бажання. Батьки не мали змоги їх задовольнити. Наприклад, щоб придбати перші баскетбольні кросівки, я мив машини. Потім батько підкинув мені одну ідею та допоміг її реалізувати. Ми придбали лист поролону, я порізав його на рівні шматки та продавав водіям припаркованих автомобілів. Заробляв на кросівки, на плеєр.

У якийсь момент я зрозумів, що мені це близько — щось винаходити, придумувати. Соціальне підприємництво теж мене надихало. У старших класах школи ми самоорганізувалися і відремонтували баскетбольний майданчик. Це був соціальний проект.

"Ми"- це ви з друзями?

Так, мені подобається працювати в командах. Як правило, під будь-яку ініціативу я створюю команду, спільно з якою ми працюємо. Найчастіше я є двигуном, але проекти реалізуються як командна робота.

Якій рисі характеру ви завдячуєте своєму успішному розвитку?

Я думаю, що це здоровий інтерес до нового, відсутність страху (він існує, але поріг страху менший відносно експериментів) і вміння доводити справу до кінця. Як правило, нові справи не даються легко.

Ви хочете досягти успіху чи просто стати щасливим?

Моя основна мета — досягати внутрішнього щастя через власну реалізацію. Мені подобається щось створювати, рухати. Це можливість бути корисним — створювати те, що має сенс і потрібно не тільки мені, а й іншим людям.

Що вас надихає на нові проекти?

Мені здається, що це частина мого ДНК — я потребую руху вперед. Якщо людина не рухайтеся, вона деградує. Але важливо зрозуміти, куди рухатися, які цілі перед собою ставити. Мені цікаво брати нові виклики, це мій драйв. Я вважаю, що в цьому є природа людини і життя — пізнавати нове, випробовувати себе, ставати кращим.

Що ви робите, коли втома накопичується і зовсім не має бажання діяти?

Зараз у мене немає можливості випадати надовго зі справ. Та я і не дуже втомлююся, тому що я не працюю, а живу своєю справою. Але, звісно, будь-яка людина може втомитися. Коли це відбувається зі мною, я даю собі час для відпочинку та поповнення ресурсу. Як тільки ресурсний стан повертається, знову до роботи.

Раз на рік я повністю перезавантажуюся. Це вже традиція семи років. Лечу в Азію, в Антарктиду, в пустелю. Мені цього перезаряду на рік вистачає.

Що таке відчуття наповненості і стабільності в житті?

У кожної людини свої пріоритети. Для мене це моя професійна діяльність, займаючись якою я відпочиваю. Навіть, коли у мене є вільний час, найцікавіша розвага — це піти попрацювати.

Звісно, мені хочеться трохи більше уваги приділяти сім'ї, але я не можу вирвати себе з робочого виру. Я пояснюю це тим, що зараз у мене саме такий баланс. Колись прийде час і у мене з'явиться бажання рік медитувати або проводити час з сім'єю.

Цикл у житті може бути різний — є час розкидати каміння, є час його збирати, це нормально. Азія мене навчила — не варто поспішати, є інтенсивний період роботи — окей, але не поспішай. У цій динаміці важливо не втратити відчуття життя. Якщо ви встигаєте його зловити, добре. Якщо відчуття життя втрачається і всередині з'являється пустота, заради чого тоді бігти?

Я вірю, що людині може бути зручно тільки в тій справі, яка відповідає її принципам і цінностям. Якщо справа цьому не відповідає, виникає дискомфорт.

Назвіть три головні цінності, які вами керують при створенні проектів.

Відкритість, відповідальність та проактивність.

Мені подобається працювати у відкритих системах, коли не потрібно грати в політичні ігри та озиратися на приховані мотиви. Відкритість — найбільша форма захисту і комфортний спосіб взаємодії з людьми.

Відповідальність — це важлива річ, яка дозволяє впливати на життя, на відчуття щастя. Якщо людину не влаштовує те, що в неї є, чим вона оточена, потрібно просто взяти на себе відповідальність та змінити ситуацію. Можливо, все й одразу не зміниться, але з'явиться відчуття того, що ти керуєш своїм життям.

Проактивність — це спосіб вирішення тих чи інших життєвих ситуацій. Вона дуже пов'язана з відповідальністю.

Ваше повернення до Івано-Франківська багато хто міг би назвати level-down. Ви самі якої думки про цей свій крок?

У Франківську я опинився досить випадково. Дійсно після кризи 2008 року нам довелося тимчасово заморозити компанію в Києві. Ми поїхали відпочивати на літо до Івано-Франківська та зрозуміти, чим далі займатися. Зрозуміли, що життя у невеликому місті має свої переваги і вирішили залишитися.

Я вважаю, що це був саме level-up — зробити так, щоб кияни забажали переїхати до Франківська. Це стало моїм викликом. Так народилася форма "Теплого Міста" з метою впровадження змін. Останні чотири роки ми в цьому живемо і маємо дуже швидкий темп життя. Мені цікаво там, де я є і в тому, чим я зараз займаюсь.

Ви розвиваєте Франківськ через соціальну відповідальність чи через власні амбіції?

Це завжди сукупність. Я б назвав це потребою в самореалізації. Безумовно, тут є позиція самовідповідальності перед країною, містом. Мені подобається брати таку відповідальність і намагатися бути корисним для суспільства, у якому я живу і з яким взаємодію.

Ви переїхали у Франківськ і раптом вирішили створити ресторан, не маючи досвіду в цій сфері. Чому саме такий бізнес?

По-перше, я підприємець. Мені цікаво розвиватися в нових напрямках. Їжа — це завжди про вічні цінності, про стосунки з людьми. Але в той же час це дуже складно сфера з багатьма перемінними. У своєму житті я втілював багато різних проектів, але такого складного в мене ніколи не було.

Ви як керівник компанії виконували лідерську чи керівну функцію?

Я вважаю, що лідер — це той, кому більше всіх треба. Ти маєш найскладнішу роботу зробити своїми руками — вивести бізнес на орбіту. А вже потім команда підхоплює і перетворює весь процес у систему. Коли вона починає працювати, я плавно відходжу і передаю керування менеджеру.

Ви більше експериментатор чи консерватор?

Однозначно експериментатор. Мене тягне до незвіданого до того, чого раніше ніхто не робив. Від цього я отримую найбільше задоволення.

Свої цілі в особистому і професійному плані більше пов'язуєте з ресторанним бізнесом чи благодійною діяльністю?

Я не вважаю, що займаюся благодійною сферою. Це більше перетин бізнесу і соціального розвитку. Мені імпонує розв'язання соціальних проблем через включення їх в економічну діяльність. Сьогодні це вже сформований тренд.

Наприклад, є соціально незахищена група людей. Важливо не тільки їх згуртувати і утримувати. Набагато важливіше подумати, як їх ввімкнути в повноцінне життя, надати можливість самостійно заробляти та допомогти стати активною частиною суспільства. Я б сказав, що мені цікавий загальний інтегральний розвиток соціуму в таких напрямках, як мистецтво, економіка, урбаністика, спорт, екологія, медіа.

Мені цікаво зрозуміти, які головні точки потрібно активізувати, щоб суспільство починало розвиватися через свідомість, а не через маніпулятивний соціум, через відривання від телевізорів і переключення на власне мислення. Ідеальне місто для мене — це місто свідомих людей.

Навіщо вам це?

Бо це те суспільство, у якому мені хочеться жити, спілкуватися з відкритими розумними людьми, які мають свою точку зору, шукають вирішення тих чи інших життєвих ситуацій, об'єднують зусилля. Так цікавіше жити, це стратегія win-win.

Якби ви могли повернутися на початок свого становлення як підприємця? яку пораду ви б собі дали?

Перша порада — не боятися рухатися та падати. Життя неоднорідне, якщо ти будеш робити якісь речі — ти будеш помилятися і падати. Але чим швидше ти натренуєшся падати і вставати, тим легше тобі буде це проходити. З якогось моменту ти зрозумієш, що це частина задуму життя і це прекрасно.

Друга порада — не зволікати та експериментувати. Важливо починати свій шлях якнайшвидше, бо чим ми старші, тим більше у нас страхів і кордонів, з яких дуже важко виходити.

Як перебороти страх поразки?

Треба починати з маленьких кроків. Через невеликі перемоги перестаєш відчувати внутрішню правильність і починаєш розганятися. Головне — наважитися на перший крок.

Які тренди, на вашу думку, будуть популярними в найближчі 20 років?

Важко прогнозувати зараз на два роки наперед, а на 20… Думаю, що ми будемо жити в кардинально іншому світі, не схожому на той, що є зараз. Цінність будуть мати швидке знаходження потрібних рішень, вихід за межі існуючого тощо. Дуже важливою буде роль інтеграторів — людей, які вміють зв'язати між собою різні групи та налагодити діалог.

Багато зараз розмов про штучний інтелект, але я не компетентний у цьому питанні настільки, щоб робити якісь припущення. Однозначно, що за цим велика невідомість і ризики, але зупинити розвиток неможливо. Єдиний спосіб — продовжити людству активно розвиватися і сподіватися, що ми більш гуманні, ніж канібалістичні. Я вважаю, що гуманізм переможе як центр людини. А далі — побачимо.

Інтерв'ю проведено в рамках проекту "Завтра_2037", де талановиті діти України діляться своїми неймовірними винаходами та досягненнями. 3 грудня в Дніпрі відбудеться подія, на якій зберуть концентрат інсайтів для маркетологів, HR-професіоналів, прогресивних викладачів, батьків і всіх, хто активно замислюється про завтра. І все це — від футурологів, візіонерів майбутнього — сьогоднішніх підлітків.

по материалам:
"Дело"
раздел:
теги:

По теме:

Как стать учредителем общественного ресторана Urban Space 500 в Киеве
Устойчивое развитие 18 марта 2017 в 12:00

Как стать учредителем общественного ресторана Urban Space 500 в Киеве

В Украине стартовала промокампания общественного ресторана Urban Space 500. Уникальность проекта в том, что учредителем заведения может стать любой желающий

500 человек скинутся по $1000 и откроют в Киеве общественный ресторан Urban Space 500
Устойчивое развитие 07 марта 2017 в 8:34

500 человек скинутся по $1000 и откроют в Киеве общественный ресторан Urban Space 500

В Киеве стартует первая франшиза социального ресторана Urban Space 100, открытого два года назад в Ивано-Франковске по инициативе общественного активиста и успешного ресторатора Юрка Филюка