За цими цифрами стоїть не лише експортна статистика. Це виробничі цикли, інвестиції в посівну, витрати на ресурси, техніку, логістику та фінансові зобов’язання тисяч агровиробників. Водночас значна частина результату залишається залежною від фактора, який неможливо контролювати, – погодних умов.

Посуха під час посівної може не дати культурі нормально розвинутися. Мороз без достатнього снігового покриву – пошкодити або знищити озимі. Град – пошкодити посіви за лічені хвилини, а тривала спека – знизити майбутню врожайність.

За таких умов питання полягає вже не лише у вирощуванні врожаю, а й у тому, як управляти фінансовими наслідками несприятливого сезону. Одним із таких інструментів є агрострахування.

Що показала остання перезимівля

Наскільки відчутним може бути погодний ризик для окремого господарства, показує досвід сезону перезимівлі 2025–2026 років.

За програмою страхування PZU Україна було застраховано 45 105 га посівів у 18 областях України. Страхові випадки з озимим ріпаком були зафіксовані на 11 114 га, а загальна сума виплат агровиробникам за цими випадками склала 12 560 680 грн.

Причини збитків відрізнялися залежно від періоду та регіону.

Восени основною проблемою стала тривала відсутність опадів. У багатьох регіонах сформувалися слабкі та зріджені сходи, а на окремих площах насіння взагалі не проросло. Рослини не встигли достатньо розвинутися до завершення вегетації. За цим сценарієм було втрачено 2 775 га, сума відшкодувань становила 2 367 512 грн.

Найбільший обсяг збитків припав на зимовий період: 8 339 га посівів, за якими PZU Україна виплатила 10 193 168 грн.

Для господарства різні за природою погодні явища зрештою можуть мати один економічний наслідок: кошти на посів уже вкладені, а очікуваного врожаю немає. У такій ситуації страхова виплата може стати ресурсом для продовження виробничого циклу. За результатами минулої перезимівлі господарства, які втратили застраховані посіви ріпаку, змогли використати отримані кошти для пересіву втрачених площ ярими культурами.

Погодні ризики змінюються разом із сезоном

Залежно від сезону характер ризиків змінюється. Серед найбільш відчутних для агровиробників – вимерзання, град, сильний вітер, зливи, ґрунтова посуха, спека. Їхній вплив на бізнес різний. Вимерзання може призвести до пошкодження або загибелі рослин, особливо озимих культур, і потреби в пересіві втрачених площ. Град може за одну подію суттєво пошкодити або фактично знищити посіви на окремій території. Посуха та висока температура діють поступово, але здатні впливати на врожайність значних площ. Серед культур, для яких такі умови останніми роками становлять особливий ризик, – ріпак, кукурудза, пшениця та соняшник.

Тому страховий захист не може бути однаковим для всіх господарств. Значення мають культура, регіон, етап виробництва та потенційний масштаб фінансових втрат.

Захист можна вибудувати під виробничий цикл

Один із підходів – страхування конкретного етапу виробництва. Наприклад, озимі культури можна захистити на період перезимівлі. У такому випадку страхова сума пов’язана з витратами, які господарство вже понесло на посів та вирощування.

Інша модель передбачає страхування майбутнього врожаю у весняно-літній період. Тут уже йдеться про очікуваний результат виробництва та можливі фінансові втрати через загибель посівів або недоотримання врожаю.

Є також можливість охопити страховим захистом увесь цикл – від появи сходів до збору врожаю. Такий підхід дозволяє врахувати ризики на різних етапах виробництва та заздалегідь визначити механізм фінансового захисту господарства.

Для агровиробника важливим фактором є і вартість такого захисту. У 2026 році частину витрат на страхування визначених державою сільськогосподарських культур і ризиків можна компенсувати в межах програми державної підтримки страхування сільськогосподарської продукції. PZU Україна входить до переліку шести страховиків, які можуть працювати за цією програмою.

Наприклад, якщо умовна вартість страхування озимої пшениці коштує 600 грн/га, а держава компенсує 45%, то витрати агровиробника на страхування становитимуть 330 грн/га.

Водночас конкретні умови державної підтримки залежать від виду культури, страхового продукту та території, де працює господарство. Для виробників у прифронтових громадах максимальний рівень компенсації у 2026 році становить 60%, для інших – до 45%.

Ринок поступово змінює ставлення до страхування

Попри масштаб агросектору, страхування сільськогосподарських ризиків за власні кошти поки залишається відносно нішевим. Частіше ним користуються господарства з іноземними інвестиціями, тоді як для інших виробників поширеними залишаються партнерські програми від постачальників насіння та засобів захисту рослин.

Водночас реальні збитки та страхові виплати поступово змінюють ставлення до самого інструменту.

Коли господарство після втрати посівів отримує страхову виплату і може продовжити сезон без вимушеної паузи, страхування перестає сприйматися лише як витрата на випадок невизначеного майбутнього. Воно стає способом заздалегідь визначити, як бізнес діятиме, якщо природний сценарій виявиться несприятливим.

Для українського агробізнесу це особливо важливо: чим більшу роль сектор відіграє в економіці країни, тим вищою є ціна переривання його виробничого циклу. Погоду неможливо змінити, але її фінансовий ризик можна врахувати в бізнес-моделі та частково передати страховикові.