- Категорія
- Агро
- Дата публікації
- Змінити мову
- Читать на русском
Забруднення, деградація та тривале відновлення. Як війна вбиває українську землю і що з цим робити?
Україна через війну втрачає землі. І мова не лише про окупацію територій, а й зменшення придатних для ведення сільгоспдіяльності площ. Статистика фіксує – 33% сільськогосподарських земель в Україні зазнали суттєвої деградації (дослідження FAO), 30% території нашої держави заміновано.
Тут варто зазначити, що процеси деградації ґрунтів відбувались й до початку повномасштабної війни. Одна з причин – рівень розораності українських земель, який до 2022 року складав приблизно 53%. Для порівняння, в Польщі цей показник — 36%, у Німеччині — 34%, в США — 17.5%.
Але через бойові дії стан орних земель, передусім в регіонах, наближених до лінії фронту, суттєво погіршився. Подекуди, на відновлення ґрунтів потрібно не одне століття, А це означає, що проблеми деградації та забруднення земель матимуть для нас довготривалі наслідки.
Як бойові дії впливають на ґрунти
Товщина родючого шару ґрунту в середньому становить від 10 до 30 см, залежно від регіону. Зокрема, ті території, що знаходяться поряд з лінією фронту (Харківська, Дніпропетровська, Запорізька області), мають до 30 см родючого ґрунту.
Цей доволі тонкий прошарок землі значною мірою забезпечує існування сучасних екосистем. І саме він чи не щодня руйнується механічно – технікою, що передислоковується, вибухами тощо. Через це верхні шари ґрунту змішуються з нижніми, змінюється поживний режим, порушується водний і повітряний баланси. Як наслідок – рослини гірше адаптуються до посушливих умов, гостріше відчувають стреси, знижується врожай.
Вирізняють також фізичний вплив. Внаслідок горіння техніки на полях або через пожежі відбувається перепалювання ґрунту. Він стає схожим на щебінь і пропускає всю воду, не вбираючи її в себе.
Хімічний вплив на ґрунти можна встановити лише за проведення спеціальних аналізів. Через вибухи боєприпасів наші землі забруднюються свинцем, кадмієм, цинком, нікелем, ртуттю, сіркою. Саме останню вважають достатньо небезпечною для ґрунтів за її високих концентрацій. Адже в контакті з опадами сірка перетворюється на сірчану кислоту, яка може негативно впливати на живі організми, що є учасниками процесу ґрунтоутворення.
За даними Української природоохоронної групи, є такі території, де лише на одному квадратному кілометрі поля експерти нарахували близько 2 тисяч вирв від різних снарядів. В еквіваленті забруднення для ґрунту це означає 50 тонн заліза, тонну сполук сірки та майже 2,5 тонни міді. Вибухами переміщено 90 тисяч тонн ґрунту. Це дає нам змогу уявити ймовірні масштаби шкоди, якої завдає війна українській землі.
Крім того, мало хто про це говорить, але залишки трупів також несуть небезпеку. Адже трупна отрута, потрапляє у ґрунтові води, забруднює землю, стає збудником хвороб.
Як реанімувати ґрунти?
По-перше, варто зазначити, що сама лише підготовка до відновлення ґрунтів має високу вартість для Україні. Загальну шкоду довкіллю від дій росії, міністерство охорони навколишнього середовища вже оцінює у $51.45 млрд. За попередніми розрахунками Київської школи економіки (КШЕ), вартість обстеження земель із високим ризиком мінного забруднення та розмінування постраждалих територій коштуватиме $436 млн. Подальша рекультивація земель із пошкодженим родючим шаром ґрунту потребуватиме додаткового моніторингу та фінансування.
Для пришвидшення відновлення родючого шару ґрунту та зупинки його деградації зазвичай застосовують два підходи: практики рекультивації чи консервації.
Рекультивація ґрунту – це свого роду «реставрація», що передбачає повернення ґрунту можливість здійснювати його екологічні функції. Перед тим, як вибрати технологію рекультивації, потрібно провести аналіз наслідків бойових дій. Нині методи відновлення ґрунту включають технологічні прийоми фізичного впливу, хімічну та біологічну ремедіацію (очищення). Серед практичних підходів до відновлення земель сільськогосподарських угідь є використання аграріями органічних добрив, зокрема компостів, мікробіологічних інструментів та технології "нульової" обробки ґрунтів (No-till). На постраждалих від вибухів ґрунтах є обов’язковим використання мінеральних добрив та меліорантів.
У випадку особливого забруднення може бути необхідним вилучення певних об’ємів ґрунту та розміщення його на спеціалізованих майданчиках для проведення заходів з ремедіації. Ефективне проходження процесу відновлення ґрунтів забезпечує застосування біологічних агентів та проведення моніторингу стану агроекосистеми.
При цьому рекультивація земель є доцільною тільки в разі, коли фахівці оцінюють терміни відновлення господарської діяльності не більш ніж в 15 років. Якщо ґрунтовому покриву потрібен більш тривалий період на відновлення, то проводиться консервація земель. Її суть полягає в виведенні територій з господарського використання з наступним засіванням їх багаторічними травами або залісненням.
Такий досвід є у Франції, де після Першої світової війни було створено "червоні зони", з яких евакуювали людей. Площа понад 1200 км² родючої землі в районі Верденської битви (1916 р.) була визнана повністю зруйнованою. Доступ до цієї території та ведення там сільськогосподарських робіт було суворо заборонено. Згодом, завдяки заходам очищення, площу критично ураженої зони вдалося зменшити до 100 км². Без антропогенного впливу протягом десятків років екосистема на цій території відновлюється, а воронки від вибухів стають частиною ландшафту. У В'єтнамі після виведення американських військ кратери від авіаційних бомб використовували для створення водойм та розведення риби. Демілітаризація зон колишніх воєнних дій – поширена практика в Європі. У Бельгії, Нідерландах та Данії такі зони включені до екологічного проєкту Natura 2000 – мережі охоронних ділянок, які виступають територіями біорізноманіття. Аналогічний шлях обрала Південна Корея після війни 1950-1953 років.
Практика консервації використовувалась і в Україні після Чорнобильської катастрофи, де значну частину земель визнали природоохоронними.
Тут варто додати, що існує ще проблема маркування. Адже через певний час місце, де, наприклад, згорів танк може вкритись рослинністю і знайти цю ділянку, щоб її відновити, буде майже неможливо. Тому треба розробити маркувальні маячки.
Впровадження цих підходів сьогодні – особиста відповідальність аграріїв. Але комплексне розв'язання проблеми деградації ґрунтів можливе лише за умови об’єднання зусиль всіх зацікавлених сторін – держави, бізнесу, науковців, освітян і громадськості.