Бізнес-метч: як знайти свого франчайзі – партнера, що розвиватиме бренд як свій

Проблема не в нестачі грошей чи охочих заробити. А в тому, що чимало потенційних франчайзі досі вважають цю модель швидким способом заробити: прийшов, заплатив, отримав прибуток. Насправді франшиза – це передача ДНК бренду, і тут важливі зовсім інші критерії. Як серед всіх охочих знайти саме тих франчайзі, які поділятимуть ваші цінності та спільно з вами працюватимуть на репутацію мережі? 

Фінанси – це тільки початок розмови

Поширена помилка у франчайзингу – вважати, що гроші вирішують все. Насправді фінанси відкривають двері на співбесіду, але не гарантують успішного партнерства. Іноді буває, що люди з серйозними статками купують франшизу, думаючи, що бізнес “сам крутитиметься” і приноситиме кошти. Не крутитиметься. 

Чому? Бо наймані працівники зазвичай зацікавлені в тому, щоб роботи було менше, а зарплата – більша. Власник же думає про розвиток, якість, довгострокову перспективу. Коли франчайзі не розуміє різниці, його інвестиція не принесе бажаних результатів. 

Франчайзі – це не клієнт, який купив товар. Це партнер, з яким ти ділитимешся своїм брендом роками. І якщо цей партнер не готовий вкладати в справу не лише гроші, а й душу, то навіть найпопулярніша франшиза приречена на провал.

Портрет “ідеального” франчайзі

Ідеальний франчайзі – для кожного свій. Але за цими трьома рисами можна з великою ймовірністю спрогнозувати, що співпраця буде успішною: 

Перше – комерційна жилка плюс залученість. Ідеальний франчайзі не просто відкрив точку і чекає прибутку. Він розвиває корпоративну культуру, думає про гостей, покращує все – від оформлення вітрини до організації робочого процесу.

Ті франчайзі, які реально живуть бізнесом, завжди показують кращі результати. Вони самі знаходять рішення, пропонують ідеї, працюють як справжня команда. З ними легко – немає постійних питань, засуджень стандартів, вони розуміють логіку бренду.

Друге – активність і готовність вчитися. Найкращі партнери – проактивні ентузіасти. Якщо щось не виходить, вони не чекають готових рішень, а питають, експериментують, шукають варіанти. Такі люди розуміють, що франшиза – не готовий механізм для заробітку, а інструмент, який потребує постійного вдосконалення.

Вік, освіта чи попередній досвід в ресторанному бізнесі насправді не відіграють ключової ролі. Головне, щоб людина була зацікавлена і готова розвиватися.

Третє – культ якості. “Правильний” франчайзі розуміє просту формулу: якісний продукт = задоволений клієнт = стабільний прибуток. Він не намагається економити на всьому, а знає, де можна оптимізувати без шкоди для якості.

Такі люди переживають за кожну деталь: чи правильно приготували страву, чи ввічливо обслужили гостя, чи чисто в залі. Вони розуміють, що бренд – це довіра, яку можна зруйнувати однією невдалою покупкою.

Червоні прапорці: коли краще сказати "ні"

Усе індивідуально, проте з деякими партнерами може бути складніше налагодити співпрацю. Ось, наприклад, декілька умовних типів франчайзі, у перемовинах з якими варто бути дуже уважними:

“Економіст”. “Можу купити дешевше”, “один продавець впорається замість двох", "чому так дорого?" – такі фрази можуть сигналізувати про неправильні пріоритети. Важливо, щоб потенційний партнер усвідомлював: економія на якості руйнує бренд.

Перспективний партнер цікавиться не тільки тим, скільки зароблятиме, а й тим, як працює бізнес. Він питає про технології, стандарти, навчання персоналу, роботу з постачальниками. Погано, якщо кандидат фокусується виключно на цифрах прибутку.

“Самодіяльник”. “Я буду робити все по-своєму”, “мої ідеї кращі”, “ваші стандарти занадто складні” – такі фрази можуть свідчити про відсутність розуміння, що таке франшиза. 

Ще один індикатор – ставлення до навчання персоналу. Якщо кандидат присилає своїх працівників на навчання і погоджується замінити тих, хто не справляється, – це добрий знак. Якщо опирається, то до нього виникають питання. Часто такі кандидати хочуть купити лише назву, але працювати повністю за власними правилами.

“Пасивний інвестор”. Є ще й ті, хто розглядає франшизу як джерело пасивного доходу. Вони не хочуть заглиблюватися в процеси, перекладають всю відповідальність на найманих керівників, а самі очікують тільки звітів про прибуток.

За мою практику довелося розірвати договір лише з одним франчайзі – він відкрив точки на чужій території, порушивши умови угоди. Усе передбачити неможливо, утім ретельний відбір допоможе уникнути більшості непорозумінь. 

Система відбору: від першого дзвінка до запуску

Успішне партнерство починається з правильного запуску. Система відбору франчайзі має складатися з кількох етапів, кожен з яких дає важливу інформацію про кандидата.

Перед зустріччю люди самостійно вивчають бренд, аналізують ринок, формують розуміння бізнесу. Вже на цьому етапі стає зрозуміло, наскільки серйозно людина ставиться до рішення.

Наступний етап – презентація і співбесіда. Тут франчайзі дізнається, як працює система, які вимоги до приміщень, обладнання, сировини, персоналу. А власник франшизи має змогу проаналізувати реакцію на деталі, характер питань та готовність дотримуватися стандартів.

Далі, коли новий франчайзі знаходить персонал, працівники мають пройти навчання. Додатково можна створити чек-листи для магазинів і виробництв – своєрідну карту, по якій має працювати франчайзі.

Добре, коли команда франчайзера допомагає запустити перші процеси, показує критичні точки, розкриває нюанси калькуляцій. І головне – не зникає після відкриття. Приблизно за місяць варто провести аудит, за потреби допомогти виправити недопрацювання та довчити персонал. Це інвестиція у спільний успіх, адже кожен франчайзі – це обличчя всієї мережі.

Ідеальний франчайзі – це активна людина з комерційною жилкою, яка хоче побудувати якісний бізнес і заробити на ньому чесні гроші. Пошук такого партнера – це мистецтво, яке приходить з досвідом. Треба вчитися читати між рядків, помічати деталі, довіряти інтуїції. Але головне розуміти, що франшиза – це не продаж готової бізнес-моделі за гроші. Це передача ДНК бренду людині, яка здатна його зрозуміти, прийняти та розвивати.