Серед нарікань на нову владу сьогодні щоразу частіше чути невдоволення зростанням цін на теплопостачання, електроенергію та газ. Тільки от без підняття тарифів в Україні не буде ні здорового енергетичного сектору, ні ефективної держави в цілому.
Сьогодні тарифи для населення в залежності від обсягів споживання становлять (без ПДВ):
- 25,7 коп/кВт-год (якщо спожито менше 150 кВт-год);
Подписывайтесь на Youtube-канал delo.ua- 34,95 коп/кВт-год (150-800 кВт-год);
- 111,7 коп/кВт-год (більше 800 кВт-год).
Для промисловості в залежності від класу напруги тарифи встановлені наступні:
- 96,91 коп/кВт-год (1 клас напруги);
- 123,35 коп/кВт-год (2 клас).
Тобто населення платить за електроенергію в 3-4 рази менше, аніж промисловість. За інформацією Державної служби статистики, у 2013 році за цими тарифами промисловість спожила 5,668 млн т нафтового еквіваленту, а населення — 3,160 млн т.
Тим часом у Євросоюзі картина виглядає дещо інакше. По-перше, в ЄС тарифи на електроенергію представлено для п"яти рівнів електроспоживання — менше 1000, 1000-2500, 2500-5000, 5000-15000, більше 15000 кВт-год на рік.
Через те, що тарифна політика в Україні базується на щомісячному споживанні, для порівняння тарифів у нас і у них ми адаптували числа для річного часового проміжку.
Порівняння тарифів на електроенергію в житловому та промисловому секторах в Україні та країнах ЄС виглядає наступним чином (ми обрали три країни з найвищим, середнім та найнижчим тарифами (рис.1).
Рис.1 Порівняння тарифів на річне споживання електроенергії в Україні та 3 країнах ЄС, грн/кВт-год (джерело — Eurostat, перерахунок тарифу за курсом Нацбанку на 12.12.14 — 19,4211 грн/євро)
Промисловість в ЄС платить також за тарифами для 6 груп споживачів від 20-500 МВт-год до понад 150000 МВт-год на рік (рис. 2). Втім, тарифи для промисловості значно нижчі, аніж у населення — щоб сприяти розвитку національних виробників.
Рис. 2 Тарифи на електроенергію для промисловості в ЄС, грн/кВт-год (джерело — Eurostat, перерахунок тарифу за курсом Нацбанку на 12.12.14 — 19,4211 грн/євро)
Ця різниця між тарифами, що діють в Україні та в ЄС, пов"язана з різними механізмами їх утворення. У нас ціна на електроенергію базується на принципах перехресного субсидування, тобто населення має набагато нижчі тарифи за рахунок завищених у промисловості. Продаж кіловат-годин на оптовому ринку електроенергії (ОРЕ) відбувається за єдиною оптовою ціною. Її рівень — це середньозважена собівартість виробництва електроенергії всіма генеруючими потужностями. З оптового ринку електроенергія розподіляється між групами споживачів (населення, промисловість тощо), для яких сформована вже своя ціна — відповідний тариф.
Якщо розібрати цю середньозважену вартість виробництва, вийде така картина: найнижчу мають атомні електростанції (28,3 коп/кВт-год) та гідроелектростанції (26,5 коп/кВт-год). Теплові електростанції та теплоелектроцентралі генерують дорожчий струм — 84,7 коп/кВт-год та 140,7 коп/кВт-год відповідно. Є ще електроенергія, що постачається за "зеленим" тарифом. Її вартість коливається від 177,90 коп/кВт-год (з енергії вітру), до 694,9 коп/кВт-год (з енергії сонячного випромінювання). Але частка відновлюваних джерел в структурі генерації електроенергії мізерна й налічує близько 1%. Тому середня ціна продажу електроенергії на оптовому ринку становить приблизно 60,96 коп/кВт-год (ціни, що склалися в ОРЕ з 01 по 10.12.2014 року). Населення ж купує її майже у два рази дешевше.
Насправді перехресне субсидування примушує промислових споживачів платити значно вищу ціну за електроенергію, і, відповідно, дорожче продавати свою продукцію. Занижені тарифи для населення не стимулюють до споживання меншої кількості енергії, а це збільшує навантаження на енергосистему, зменшує обсяги експорту електроенергії за вигідними цінами та створює загрози енергетичній безпеці країни за рахунок збільшення імпорту первинних видів палива. На рівні держави субсидування також має негативний вплив на ціноутворення: інвестувати в енергоефективні технології стає нецікаво, збільшується навантаження на державний бюджет, реалізуються шахрайські схеми отримання субсидій, стимулюється корупція. Тому, незважаючи на ці "низькі" тарифи на електроенергію для побутового сектору, населення все одно сплачує високу ціну, але не напряму, а залишаючи чиновникам місце для "маневрів", паралельно переплачуючи за товари і послуги.
Цим замкнутим колом ми блукатимемо доти, доки не відмовимося від існуючої системи перехресного субсидування побутових та комунальних споживачів та перейдемо на прозорий конкурентний ринок електроенергії з наданням субсидій соціально незахищеним.