Сигнал з Європи: чому уряд згадав про реформування газового ринку?

Кабінет міністрів України (Кабмін — Delo.UA) створив комісію, що має розслідувати неналежне виконання плану реформи оператора української ГТС. І сам цей факт уже показує ступінь (не)готовності до проведення реформ енергетичної галузі України.

Кабмін згадав про реформу після нагадування від європейців, коли отримав лист-повідомлення голови секретаріату Енергоспівтовариства (ЕС) Янеза Копача про порушення Україною зобов'язань, а фактично — провал у реформуванні ринку природного газу. З осені 2015 року, коли прийняли новий закон про впровадження в країні ринку газу, Секретаріат ЕС не бачить відчутних зрушень — ринок все ще високо концентрований і на ньому домінують кілька провідних гравців.

Поки триває процедура вирішення суперечок, в Секретаріаті чекають від України пояснень. Голова СЕС Янез Копач вважає, що реформи, які почались завдяки новому закону, досі не збільшили конкуренцію на оптовому чи роздрібному ринку газу в Україні.

Основні проблеми, на думку Секретаріату, зосереджені у двох монополіях:

• НАК "Нафтогаз України";
• регіональні постачальники газу.

"Нафтогаз" прямо або опосередковано (через дочірні підприємства) домінує у виробництві і транспортуванні природного газу. Дочки НАКу — "Укргазвидобування" і "Укрнафта" видобувають 80% всього газу в країні. НАК — лідер в імпорті газу, у 2016 році його частка становила 74%. Він же контролює транспортування газу по Україні, в тому числі — транзит.

"Нафтогаз" — головний продавець газу на регульованому ринку (67%), і, за словами Копача, є найбільшим постачальником і на нерегульованому ринку.

Монополісти панують і на роздрібному ринку: 40% річного обсягу роздрібних поставок здійснюється монополістами — 39 регіональними компаніями.

"Де-юре" всі українські споживачі мають право вільно обирати та змінювати постачальників природного газу, але на практиці це доступно лише промисловим споживачам. А у сегменті постачання газу населенню — жодного випадку.

Законсервована монополізація

Згідно з новим законом про ринок природного газу з "Нафтогазу" мав виділитись окремий оператор транспортування і зберігання газу, трейдери — отримати доступ до споживачів, а покупці — вільно вибирати собі постачальників.

Однак за два роки "реформи" газового ринку уряд законсервував монопольне становище НАКу. Спочатку постанова КМУ від 1 липня 2016 р. № 496 відтермінувала відокремлення оператора ГТС. Тепер відділення має відбутися впродовж 30 днів із дати вступу в дію остаточних рішень Стокгольмського арбітражу в суперечці з "Газпромом". Але коли закінчиться цей процес?

Строки розподілу "Нафтогазу", визначені в Законі України "Про ринок природного газу", порушуються вже — і це викликає претензії європейських партнерів.

Не подбав уряд і про доступ нових постачальників на роздрібний ринок. Постанова КМУ № 187 від 22 березня 2017 р. покладає спеціальні обов'язки (ПСО) на "Нафтогаз" та його 100 % "дочок" продавати газ на потреби населення, релігійних організацій та теплококоммуенерго для постачання тепла цим категоріям. Ця ж постанова закріплює за регіональними компаніями з розподілу і постачання газу аналогічні ПСО.

Своїми "закритими" списками постачальників газу Кабмін законсервував монополізоване становище "Нафтогазу" і регіональних компаній, що створили закрите коло компаній, які обслуговують населення та релігійні організації — категорії споживачів, що отримають субсидії чи пільги від держави. Оскільки субсидії немонетизовані, жоден новий гравець не може зайти на цей ринок без окремого рішення уряду. Жодного прецеденту поки не було.

Наскільки бажає реформи "Нафтогаз"

Згідно з нормами закону про ринок газу, не менше 51% української газотранспортної системи має належати державі, решта — співвласникам (партнерам), до яких є жорсткі вимоги.

Після відділення транспортування газу з бізнесу "Нафтогазу", держава може залучити європейського чи американського партнера. При цьому вимоги до нього доволі високі: "партнер ГТС повинен мати не менше п'яти років досвіду управління газотранспортною системою на ринку Європейського Союзу або Сполучених Штатів Америки"(п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про ринок природного газу").

Серед гравців вітчизняного енергетичного ринку однозначно немає достойних партнерів для української ГТС. Вочевидь, законотворці вважають, що лише "ін'єкція" європейського підходу до ведення енергетичного бізнесу може оздоровити ситуацію із реформуванням галузі.

Однак поки зрушення в цьому напрямі доволі сумнівні: уряд чи профільне Міненерго, що мали підштовхувати створення нового оператора ГТС і опікуватись реформою, раптово взялись за переписування плану реформи "Нафтогазу". Замість покроково створювати оператора ГТС ("Магістральні газопроводи України") і оператора підземних сховищ газу ("Підземні сховища України"), як це передбачав закон про ринок газу, віце-прем'єр Володимир Кістіон і Міненерго пропонують передати одразу весь комплекс ГТС і ПХГ в міністерство.

Тим часом НАК оголошує тендер на закупівлю інвестиційно-банківських послуг для забезпечення відокремлення функцій транспортування газу із залученням партнера з управління ГТС. Хоча залученням партнера в управління ГТС мали б займатись МГУ.

Регіональна монополія

Не кращі справи і на регіональному рівні, де царюють регіональні газзбути і облгази. Згідно із законом про ринок природного газу це мають бути окремі незалежні компанії. У реальності — з облгазів в окремі компанії виділили трейдинг (торгівлю), але нових гравців на ринку населення немає.

Близько 70% газзбутів та облгазів управляються "Регіональною газовою компанією". Формальна ознака "управлінської парасольки" компаній — ПрАТ "Газтек", яке має частки в облгазах: ПАТ "Вінницягаз" (48,8%), ПАТ "Волиньгаз" (48,5732%), ПАТ "Дніпропетровськгаз" (50,852%), ПАТ "Житомиргаз" (62%), ПАТ "Закарпатгаз" (21,18%), ПАТ "Запоріжгаз" (49,9759%), ПАТ "Івано-Франківськгаз" (30,0364%), ПАТ "Львівгаз" (24,96%), ПАТ "Миколаївгаз" (50,2205%), ПАТ "Рівнегаз" (47,7527%), ПАТ "Сумигаз" (46,6397%), ПАТ "Хмельницькгаз" (50,8974%), ПАТ "Чернівцігаз" (49,09%), ПАТ "Чернігівгаз" (23,0836%).

Короткий огляд "ринку газу" показує, що Кабмін власноруч дозволив існування державної та приватної монополій. І на пояснення своїх мотивів та позиції щодо невиконання зобов'язання перед Енергоспівтовариства Україна має трохи більше місяця.

Остання дата подачі пояснень встановлена секретаріатом для Кабміну — 22 жовтня поточного року. Після дворічної гри в затягування на кардинальну реформу чи обґрунтування провалу лишився місяць.