Від вина до дронів: українські підприємці запускають виробництво вітчизняних БПЛА

Сергію, Ви б могли, відверто кажучи, просто стати обличчям UNITED24, як це зробили багато відомих спортсменів, але ви пішли іншим шляхом. Чому?

Сергій Стаховський: Я займався волонтерством з 2014 року і на час повномасштабної війни вже знав багатьох військових, тому розумів до кого звертатися за речами, які були потрібні в перші ж тижні війни. United24 — потужна платформа, але вона більше орієнтована на зовнішній світ й зосереджена на гуманітарних речах, медицині, відновленні тощо. Коли вони створювалися, я на той час був вже в лавах ТРО та намагався більше займатися речами не гуманітарними. Тому, думаю, все пішло правильним шляхом.

Юрій, а ви почали поєднувати підприємництво та волонтерство у 2022? 

Підписуйтесь на Telegram-канал delo.ua

Юрій Голик: Ні, ще навесні 2014-го, коли росія вторглася в Крим і на Донбас. Моє рідне місто Луганськ, я на власні очі бачив навколишній хаос тих часів. Тому регулярно, раз на місяць і частіше, почав їздити до тих військових, з якими потоваришував. На власні очі дивився на умови, в яких вони перебувають. Допомагав нашим батальйонам і ЗСУ всім, чим мав змогу. А в 2015-му познайомився з Олександром Карпюком. Ми почали допомагати снайперам і морпіхам, а потім народився наш проєкт зі створення системи відеоспостереження в районі Пісок, Опитного і Водяного.

Ви сьогодні допомагаєте власними коштами чи, наприклад, залучаєте до допомоги іноземних колег-спортсменів?

Сергій: Коли розумів, що є люди, які готові дати гроші Україні на гуманітарні речі, я їх перенаправляв. Спочатку на фонд “Повернись живим”, потім на платформу United24, щоб вони донатили саме туди. Тому що я знав, що набагато легше об'єднати впливових і не впливових людей саме на гуманітарній місії. 

Ми з Юрою займаємось більш цільовою допомогою. Він мій партнер по винному бізнесу й активно вступив в роль меценацтва безпосередньо по речам подвійного призначення. Це і прилади нічного бачення, і дрони, і лазерні приціли, ґвинтівки, зброя тощо.

Чи є складнощі у забезпеченні військових речами подвійного призначення?

Юрій: По-перше, обробляти персоналізовані запити військових підрозділів — це складно для держави, адже їх дуже багато. По-друге, держава стикається з певними юридичними перепонами. Ми, в свою чергу, маємо змогу відповідати саме на точечні запити і в певному сенсі допомагаємо державі закривати важливі питання на маленьких ділянках. 

Ви маєте наперед якусь програму, за якою знаєте кому і чим будете допомагати?

Сергій: В нас було декілька таких маленьких програм з Юрієм. Ми знали, що хочемо зробити, чим і кого можемо забезпечити й відштовхуємося від своїх фінансових потужностей. Ми закупаємо певні речі, розуміючи наперед, що вони будуть потрібні. Наприклад, на кінець літа минулого року ми розуміли, що будуть вестись бої в містах. Ми спорядили дві групи розвідки одного з підрозділів приладами нічного бачення й прицілами. Запросили іноземців, які добре знаються на цій військовій частині, для проведення занять. Тобто ми намагалися логічно все це робити, щоб воно мало сенс. А не просто закинути щось. Так само спорядили дві групи снайперів для цього підрозділу. Тобто ми намагаємося рухатися в певній логіці.

Які запити від військових на сьогодні надходять найчастіше? 

Юрій: Найчастіше – це дрони. Адже їх втрачається величезна кількість. Якщо ми беремо якусь ділянку фронту, то вдень це десятки таких розвідувальних БПЛА. Вони потрібні постійно та дуже сильно змінюють ситуацію на фронті. Але зараз з ними складна історія, адже вони недешеві та їх важко ввозити в Україну.  До того ж, розвідувальні дрони по типу Mavic держава не закуповує. А кожен взвод або група використовує їх для прикриття, розуміння ситуації навколо себе, для коригування вогню. Тому вирішувати це питання активно допомагають волонтери. 

Саме тому ви вирішили запустити проєкт дрону української збірки?

Сергій: Так, ми зібрали команду українських інженерів та розробили кілька експериментальних моделей БПЛА на основі реальних характеристик, які нам передають з фронту. Власне саме військові зараз тестують перші моделі, які вже пройшли низку випробувань та відмінно себе зарекомендували. Наразі наші дрони можуть використовуватися, як ударні та як фронтові розвідники. При цьому військові підкреслюють, що великим плюсом для нашого дрона-розвідника є його можливість перебування в повітрі без бойового навантаження протягом 1,5 годин. Його швидкість при цьому складає до 80 км/год. 

Які загалом технічні характеристики заплановані у цьому дроні?

Юрій: Можемо навіть сказати, які вже підтвердженні на тестуваннях військовими. Дальність дії без додаткової антени 5 км. Як ударний дрон він призначений для завдання ударів по першій лінії противника, знищення особового складу, бліндажів, укріплень, вогневих точок, автомобілів, бронетехніки. Випробування показали, що комфортне навантаження боєприпасом 3,5 кг. Він може піднімати, як ми і розраховували, і 5 кг, але нести такий вантаж може на невеликі відстані. Тому оптимальний робочий варіант – 3,5 кг. Окрім цього, дрон обладнаний двома камерами. Одна з них – нічна. Камера для прицілювання може рухатися на 90 градусів, що дозволяє оператору здійснювати більш точні скидання боєприпасів.

Не вдаючись у подробиці можна сказати, що у дроні передбачено низку моментів, які дозволяють йому мати шанси на виживання при впливі на нього засобами радіоелектронної боротьби ворога. У комплектацію дрона входять також окуляри для оператора та невеликий монітор. Тепер ми чекаємо на випробування безпосередньо в зоні бойових дій.

Чи можна вже казати, що собівартість виготовлення такого БПЛА буде більш вигідною за покупку мавіка?

Юрій: На сьогодні саме ці дрони складаються переважно з іноземних деталей. Але це вже є більш вигідним за покупку мавіка. Наше завдання зібрати та випробувати. Далі, в міру нарощування кількості одиниць, ми намагатимемось перевести його на 100% комплектуючих українського виробництва.

Окрім цього, у команді наших розробників є конструктор, який багато років присвятив літакам із дерева. Ми вирішили впровадити також і його багатий досвід в аеродинаміці, адже на сьогодні в Україні не так багато безпілотників-планерів. Абсолютна більшість апаратів, що виробляються — це літаки, які тримаються в повітрі завдяки стабілізації, роботі двигунів. Якщо їхні двигуни вимикаються, політ припиняється. Наші ж планери можуть перебувати в небі десятки хвилин із вимкненими двигунами, заощаджуючи енергію акумуляторів і збільшуючи загальний час польоту.

А загалом, ми прагнемо, щоб у наших літаках було якнайбільше українських комплектуючих. У майбутньому розглядаємо можливість застосування електродвигунів і відеокамер вітчизняних виробників. Поки що про це говорити зарано, але ми про це вже думаємо.

Яку кількість потреб військових планується закривати таким чином? 

Сергій: Потреби військових у сотні разів більші за наші можливості. Якщо наші очікування від випробувань цих дронів справдяться,  ми випускатимемо стільки, на скільки у нас вистачить ресурсу і передаватимемо їх військовим.

Чи можлива співпраця з державою чи він так і залишиться виключно волонтерською ініціативою?

Юрій: Така співпраця була б можливою, якби було завдання виробляти і продавати дрони. Такого завдання немає. Наша мета виробляти їх і передавати військовим. Це набагато швидший шлях.

Що наразі важливо у волонтерстві на ваш погляд? 

Юрій: Як і відпочатку, найкраще це робити маючи власні контакти військових. Зараз фактично у кожного українця є такий знайомий і це буде максимально ефективно. 

Сергій: А я б радив всім нам працювати заради перемоги. Збори — це класно, але щоб вони були, потрібно десь працювати, аби ми могли ці гроші донатити. 

На обкладинці: Всеволод Кожемяко, Юрій Голик, Сергій Стаховський