Держпідприємства: топ 4 питання про новий закон щодо вдосконалення корпоративного управління

Протягом десяти років Україна прокладала дорогу до вдосконалення законодавства про корпоративне управління на державних підприємствах. 8 березня 2024 року набув чинності закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління" № 3587-IX від 22.02.2024 року (далі - "Закон"). Реформа стосується більше 3000 держпідприємств, які складають близько 10% від загального обсягу виробництва країни - це мільярди гривень і тисячі людей, які там працюють. Про те, які зміни несе за собою реформа розповідає один з розробників закону Дмитро Полянський, старший юрист Команди підтримки реформ Мінекономіки.

Як змінюються повноваження наглядових рад?

Прийнятий закон є довгоочікуваним продовженням  закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об’єктами державної та комунальної власності" № 1405-VIII від 02.06.2016 року, який запровадив утворення наглядових рад на держпідприємствах. Але проблема полягала в тому, що разом з формуванням наглядових рад їм було надано дуже обмежене коло  повноважень і важелів впливу, які не були достатніми для ефективного виконання тих завдань, для яких наглядові ради потрібні. Наглядові ради не могли затверджувати ключові фінансові та стратегічні документи підприємства, окрім окремих випадків, якщо власник або загальні збори це право їм надавали.

Однією з ключових змін Закону є те, що відтепер  наглядові ради отримали виключні повноваження призначати чи звільняти керівника, а також затверджувати ключові документи підприємства: стратегічні, фінансові та інвестиційні плани. Ці документи мусять затверджуватися на основі Політики державної власності і листів-очікування власника.

Більше того, на основі принципів, визначених Політикою винагороди керівників, наглядова рада відтепер зможе визначати розмір оплати праці і винагороду керівнику. Це дає наглядовій раді додатковий інструмент контролю  над діяльністю виконавчого органу.

Як перевірятиметься ефективність наглядової ради?Члени наглядової ради обираються раз на три роки. Впроваджується оцінка роботи наглядових рад, адже держава як власник мусить бачити чи працює наглядова рада ефективно. Закон чітко визначає в чиїх інтересах вона має діяти, а саме в інтересах держпідприємства та всіх його власників - акціонерів чи учасників.

Оцінка діяльності наглядової ради відбувається не рідше, ніж раз на три роки. Результати цієї оцінки можуть стати підставою для звільнення членів наглядової ради. Ці результати оприлюднюються на сайті держпідприємства. Повна процедура має бути прописана у Порядку оцінки діяльності наглядових рад, яку має розробити Уряд протягом пів року з набуття законом чинності. Окрім цього, законом передбачено, що наглядова рада щорічно готує звіт про свою роботу, вимоги до якого встановлює Кабінет Міністрів України.

Важливий момент - новий закон унормовує процедуру звільнення членів наглядових рад шляхом  введення чіткого переліку підстав для  припинення їх повноважень. Простими словами -  запроваджено додаткову гарантію для недопущення безпідставного звільнення. 

Як виплачуватимуться дивіденди?Якщо раніше держава встановлювала мінімальний розмір дивідендів, то відтепер цей процес регулюватиме Державна дивідендна політика. Вона передбачатиме чіткий механізм виплат, при якому наглядова рада надає акціонеру пропозиції щодо визначення розміру частини чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства. Остаточне рішення вже ухвалює акціонер.

Проте, законом передбачено застереження на період дії перехідного періоду (деталі - далі у статті), відповідно до якого  мінімальний розмір дивідендів становитиме не менше 30% від чистого прибутку підприємства.

Робота над Державною дивідендною політикою ще триває. Вона має стати невід’ємною частиною Політики державної власності. Цей документ має бути підготовлений протягом шести місяців з дня набрання Законом чинності - це зафіксовано у самому Законі. Очікується, що Політика державної власності стане фундаментальним документом, у якому має бути визначено загальні принципи, щодо багатьох суттєвих питань.

Наведу для розуміння деякі з них: обґрунтування та цілі залишення у державній власності підприємств, їх класифікація та плани щодо приватизації, реорганізації або ліквідації, критерії обов’язковості утворення наглядової ради, вимоги щодо звітності, принципи встановлення цілей діяльності, зокрема норм прибутку, керівні принципи щодо реалізації прав держави як власника, політика винагород директорів і членів наглядових рад. Це лише неповний перелік речей, який визначатиме цей документ, тому зараз до його створення прикута максимальна увага робочої групи, яка опікується реформою корпоративного управління.

Які обмеження діють у період війни?

Прийнятий закон містить ряд застережень, які передбачені в прикінцевих і перехідних положеннях. Передбачено, що зазначені положення будуть діяти протягом дії воєнного стану, протягом 12 міс з моменту його припинення або скасування, але не більше, ніж 3 роки з моменту набуття Законом чинності, т. зв. sunset clause period. Це стосується, зокрема, мінімального відсоткового розміру виплати дивідендів держпідприємств, який на цей час мусить становити не менше 30% від чистого прибутку. Таке рішення зумовлено тим, що дивіденди є важливою складовою фінансування багатьох витрат, які зараз є життєво необхідним для нашої держави. 

Під час перехідного періоду Мінфін має погоджувати пропозиції вищого органу управління щодо окремих фінансових показників, які включатимуться до листів очікувань власника для підприємств, які є суб’єктами природних монополій або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн грн. Також це стосується погодження пропозицій щодо фінансових, стратегічних та інвестиційних планів, максимальних порогів обсягу капітальних інвестицій таких підприємств. 

Окрім цього, на час дії перехідного періоду, Законом передбачено право вищого органу управління приймати рішення з питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради, до моменту обрання нового складу наглядової ради (коли наглядова рада відсутня або є неправомочною).

При цьому, після набрання наглядовою радою правомочності згадані рішення можуть бути нею переглянуті. Це рішення зумовлено тим, що наглядова рада може виявитися неправомочною, а в умовах війни ключові рішення потрібно оперативно приймати, щоб не паралізувати діяльність підприємств. Водночас введений своєрідний запобіжник – наглядова рада може переглянути рішення  органу управління або загальних зборів, прийняті у період їх керування.

Прийнятий Закон є без применшення революційним, адже він з однієї сторони суттєво вдосконалює існуючі підходи до управління підприємствами державного сектору економіки, а з іншої сторони -  запроваджує кардинально нові підходи до управління держпідприємствами. Але сам Закон можна окреслити як загальну рамку вдосконалення корпоративного управління підприємствами державного сектору економіки, яка визначає ключові правила,  а успіх реформи корпоративного управління залежатиме багато в чому від прийнятих  підзаконних актів та імплементації їх на практиці.