Як спрямувати до держбюджету тіньовий акциз завдяки системам відеоспостереження. Досвід Харківщини

Досі не всі в Україні зрозуміли, що настали інші часи. Війна – це завжди оголення нерву життя у всіх його проявах. І в сенсі податкової політики, і її реалізації також. Банально постійно говорити, що податки – це й армія під час війни, це й сильна держава після Перемоги. 

Безумовно, один із фундаментальних факторів, який впливає на рішення бізнесу платити чи «петляти» - це чиновник-крадій. А під час війни коректніше сказати – чиновник-мародер. Така особа використовує гроші платників податків, м’яко кажучи, неефективно, але це вже зовсім інша тема.

Солідарний з кожним бійцем на лінії фронту, який говорить, що після війни хребти жодного з мародерів не лишаться цілими. Та уточню, погоджуюсь з цим як з метафорою – ламати хребти корупції треба своєю громадянською позицією та за посередництва правоохоронних органів. 

Приватизація державних заводів, боротьба з «акцизною мафією», роль центральних органів і регіональної влади

Так ось, повертаючись до податкової політики держави, окремо хочу зупинитись на акцизі, одному із найвагоміших в числовому вираженні податків і, як наслідок, - одному із найкорупційніших. Несплачений акциз, окрім всіх інших бід, є ще й чорним прибутком підприємства-пірата, з яким не може конкурувати підприємство-патріот, яке сумлінно направляє акцизний платіж до державного бюджету. Мова передусім про високорентабельні бізнеси, пов’язані з нафтою, бензинами, спиртами, алкоголем, цигарками. Всі експерти вже стерли язики від дискусій про пошук дієвих рішень, але говорити про перемогу над «акцизною мафією» поки не доводиться. 

Сьогодні піде мова про виробництво спирту та державне регулювання його обігу. Виконуючи свої посадові обов’язки, постійно аналізую як ринки регіону в цілому, так і корупційну складову при сплаті податків підприємствами області. У спадок від Радянського Союзу економіці української Слобожанщини лишились чотири спиртзаводи. Підсумки їхньої роботи за останні 30 років опустимо. Взагалі мало віри в ефективність управління державою окремо взятими підприємствами. Вважаю революційним рішення 2021 року розпочати в Україні справедливу приватизацію та подвійно революційним – приватизацію спиртзаводів. В Харківській області у держави було викуплено два з них – Артемівський і Караванський, ще два зараз готують до приватизації. Є також невеликий сегмент приватного сектора. 

Вважаю за необхідне порушувати не лише на закритих чиновницьких нарадах, а й у громадській площині питання: а як справи зі сплатою акцизних податків у Харківській області і, зокрема, - у спиртовій галузі. Впевнений, учасників ринку це дисциплінуватиме. При здійсненні своїх владних повноважень, часто мав робочі зустрічі з паном Гетьманцевим, було багато спекотних дискусій. У чомусь згоден, у чомусь – ні, але точно знаю, що Данило Олександрович разом із керівництвом ДФС України відповідальний перед Президентом за наведення ладу в оподаткуванні. Тут наші інтереси як представника держави та представника народу України точно сходяться. 

Прогалини у «обов’язковому» відеомоніторингу, виключення «людського фактору», взаємний контроль ДФС та БЕБ 

Життя доводить, що рішення непростих проблем найчастіше доволі нескладні. Впевнений, і проблема наповнення бюджету акцизним податком має рішення, і воно також нескладне. У державній правоохоронній політиці давно задекларовано аналітичну складову замість «маски-шоу». В цьому випадку скринька відкривалася легко, але, відкриваючи, її з якихось причин лишили прочиненою. Йдеться про відеофіксацію господарської діяльності платника акцизного податку.

Можна ж зобов'язати власників заводів монтувати систему відеоспостереження за всіма процесами – від ввезення сировини до вивезення готової продукції, контролюючи весь технологічний цикл у режимі онлайн, архівуючи дані. Обов’язково архівуючи дані. Крім роботи акцизного поста ДФС, що працює, до речі, 24/7, ми отримаємо ще один інструмент. Він виключатиме людський фактор, якщо сервер буде віддалений від акцизного поста і ним буде оперувати один із центральних органів, розташованих у Києві, а краще декілька. Гадаю, це мають бути ДФС та БЕБ.

Не маю сумнівів, що ці два органи, за української традицією, будуть часто перебувати в конкурентній дискусії, незалежно від прізвищ керівників. Вважаю це абсолютно нормальним – у результаті отримаємо взаємний контроль. Крім цього, згідно з кримінально-процесуальним законодавством у рамках розслідування кримінальних справ, до архіву даних матимуть доступ усі правоохоронні органи. Не думаю, що в такому разі знайдеться багато бажаючих з доступом до сервера злочинно підкоригувати архів.

Таким чином, співробітники ситуаційного центру щодобово мають звіряти дані електронних акцизних накладних з даними сервера, а це елементарна аналітична робота. Скептики вказують на можливе виникнення трубопроводів, що ведуть під землею до нелегальних складів за межами заводів, аби уникнути контролю ДФС за обсягами готової продукції.

Відповідь і тут проста: при правильному аналізі встановити роботу підприємства в нелегальному режимі – вкрай просто, було б бажання. Для цього треба контроль руху транспорту з сировиною, наприклад, кукурудзою, яку не завезеш під землею, що сьогодні не робиться за допомогою відеофіксації, а також контроль виробничого циклу.

Додаткові інструменти спостереження та інтеграція у міські системи моніторингу

Який стан справ з контролем обігу спирту сьогодні? На кожному заводі присутній акцизний пост 24/7 з імовірною наявністю так званого «людського фактору». Більшість виробництв все ж має камери відеоспостереження, але, як і завжди, диявол криється у деталях. Сервера, який архівує данні для подальшого аналізу представниками держави, немає ніде. Просто камери, як умова отримання ліцензії. Принаймні, саме така ситуація на Харківщині. 

В Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» є пункт, що вимагає встановити цілодобові системи відеоспостереження за виробництвом і отпуском спирту. Думаю, законодавцю варто врегулювати цю норму та впровадити роботу ситуаційного центру, описаного вище. Додатково до зазначеного вище вважаю можливим, і це вже втілюється в Харківському регіоні, долучити до роботи місцеве самоврядування. В рамках існуючих програм, таких як «Безпечне місто», при плануванні встановлення систем відеоспостереження у своїх населених пунктах, воно зможе враховувати розміщення даних об’єктів та розташовувати камери за співпраці з поліцією так, аби фіксувати периметр заводів. До прикладу, такий кейс зараз опрацьовується у м. Мерефа для контролю роботи Артемівського спиртзаводу. Таким чином, отримуємо ще один пункт нагляду, незалежний від ДФС та БЕБ, з можливістю доступу органів поліції. Як результат, нечистий на руку підприємець, навіть за великого бажання «підгодувати» потенційних корупціонерів, врахує масштаб контролю та відсутність будь-яких гарантій, просто «не потрапить в економіку» і буде вимушений працювати за Законом. 

До речі, для втілення подібної роботи держава могла б і назначити субвенцію з держбюджету для невеликих міст. Адже податок державний, і саме вона недоотримує сотні мільйонів гривень, тож ефект очевидний. 

Загалом, скептикам потрібно згадати – під камінь, що лежить, вода не тече. Критики буде багато, її ініціатори всім зрозумілі, як і їхня мотивація. Але технології ХХІ сторіччя ніхто не відміняв. ЗСУ із застосуванням новітніх технологій нищать орків на фронті, держава тим же інструментом має нищити на фронті економічному «ухилянтів» від акцизного податку. Слобожанщина готова стати пілотом в цій роботі і вже робить перші кроки до викорінення спиртової мафії в регіоні.