Більшість поляків мають біполярну думку: Україна — "так", Бандера і УПА — "ні" — польський політолог

Польський політолог Павєл Терпиловський розповів Delo.UA про політику польського уряду щодо України, про російську агресію, а також про мільйон заробітчан з України у Польщі

30 січня лідер правлячої польської партії "Право і Справедливість" Ярослав Качинський у інтерв'ю польському "Радіо Ряшів" заявив, що майбутнє українсько-польських відносин залежить від того, яким буде ставлення України до своєї історії, зокрема до УПА.

"Досі неясно, чи піде Україна у неприйнятному для Польщі напрямку, дотримуючись своєї історичної легітимності на традиції УПА, на традиції організації, яка вчиняла жахливі злочини проти поляків, або ж відмовиться від цього шляху", — заявив польський політик.

Delo.UA вирішило дізнатись, що означають такі заяви польського керівництва для українсько-польських відносин і як вони будуть розвиватися найближчим часом.

Що сприяло появі такої заяви Ярослава Качинського на адресу України?

Для правлячої партії "Право і Справедливість" велике значення має не лише міжнародний імідж Польщі, але й формування патріотичної думки в польському суспільстві. Причиною радикалізації історичного курсу стосовно України став тиск з боку так званих "кресів", де проживає більшість виборців "ПіС". Тому Качинський відстоює лише польську точку зору, при цьому не залишає простору для спільної польсько-української дискусії і компромісу. Проте слід пам"ятати, що це "заслуга" не лише "Права і Справедливості". За постанову Сейму про геноцид поляків на Волині проголосували 423 депутати, серед них були й представники опозиції. Про це українці дуже часто забувають.

Як у польському політикумі розуміють російську загрозу?

Питання про зупинення нео-імперської політики Москви є питанням фундаментального значення Варшави. Тому "ПіС" великого значення надають спадщині трагічно загиблого Леха Качинського. Він закликав до безкомпромісної підтримки суверенітету держав у Східній Європі.

"Ми прекрасно знаємо, що сьогодні Грузія, завтра Україна, потім — країни Балтії, а пізніше, можливо, прийде й час Польщі",

— заявив він у серпні 2008 року у Тбілісі. Зараз ці слова у Польщі розглядають, як пророцтво.

У той же час Польща Ярослава Качинського ніколи не прийме системної політики України на підтримку УПА. Крім того, у минулому році сталося кілька подій, які не сприяли налагодженню стосунків між державами. Наприклад, спалювання українського прапора в День незалежності Польщі 11 листопада або руйнування пам'ятників в Гуті Пеняцькій і цвинтаря в Биківні. Проте більшість цих акцій мали ознаки зовнішньої провокації. Відомо, що до спалювання прапора причетні проросійські радикальні групи.

Якою буде політика Польщі стосовно України найближчим часом?

Питання можливих провокацій залишається актуальним, проте не думаю, що у в польсько-українських стосунках в найближчі місяці відбудеться перелом. В цьому не зацікавлені ні в Києві, ні в Варшаві. Проте більшість поляків налаштовані до українців позитивно. Випадки ворожості походять переважно з націоналістичних кіл. Існує ціла група коментаторів і публіцистів, що намагається створювати антиукраїнські настрої. Однак це не є мейнстрімом. Проте питання УПА є дуже чутливим для всіх поляків.

Мені здається, що більшість поляків мають біполярну думку: Україна — "так", Бандера і УПА — "ні".

Яку роль у цьому відіграє польський уряд?

Незважаючи на критику історичної політики України, поляки прагнуть побудувати дружні відносини з Україною. Про це свідчить рішення про призначення на посаду польського посла в Україні Яна Пекло. Він є об"єктом жорсткої критики від кресового середовища. Самому Качинському нагадують Майдан, де він стояв поруч із лідером "Свободи" Олегом Тягнибоком. Звинувачують в "українізації" також міністра розвитку і фінансів Польщі Матеуша Моравєцького, який бачить величезний внесок українців у ринок праці Польщі. За даним польського Національного банку, протягом 2015 року на роботу до Польщі приїхали близько мільйона українців.

Які є шляхи вирішення проблеми історичної пам'яті?

Поки не бачу можливості, щоб Польща і Україна зараз могли знайти компроміс у цьому питанні. Це буде дискусія лише для дискусії. Неможливо очікувати рішення в ситуації, коли сторони думають, що вони мають монополію на правду. Польща має зрозуміти, що може вилучити УПА з законів, але не може це зробити зі свідомістю людей в Україні. Тому всі спроби нав'язати свою історичну правду будуть лише сприяти антипольським настроям.