Супротив мусульман є реакцією на поступ глобалізації

Микола Кірюшко, Український центр ісламознавства: “Іслам знають поверхово, а тому не розуміють, що те, що звично існує для європейця, може болісно зачіпати мусульманина. Європейці звикли до так званого теплого християнства”
Мы продолжаем сражаться с оккупантом на информационном фронте, предоставляя исключительно проверенную информацию и аналитику.
Война лишила нас возможности зарабатывать, просим Вашей поддержки.
Поддержать delo.ua

Публікація карикатур на пророка Мухаммеда в датській пресі сколихнула весь світ. Ця подія наштовхує на міркування про межі свободи і віросповідання. Свобода для людини віруючої обмежена її відносинами з Богом. Для невіруючої людини свобода обмежена тим, де розпочинається свобода іншої особи. Абсолютної свободи не існує. Є речі, про які найвільніший журналіст просто не може писати, якщо він бажає добра суспільству, в якому живе. Не можна писати про користь наркотиків, порнографію, технологію суїциду. Так само не можна торкатися тем, які зачіпають національне достоїнство людини або її релігійні погляди. Зараз існує чи не найбільше в історії непорозуміння між цивілізаціями, яке свідчить про те, що ніякі технологічні успіхи і процес глобалізації не поєднує людей, а тому люди часто ображають одне одного.

Ці карикатури є проявом непорозуміння. В Європі зростає велика мусульманська громада, орієнтовно до 30 млн. осіб. Зараз йде час притирання мусульман до європейських традицій і культури. Ця культура має речі, які для нас є звичайними, але неприйнятними для людей інших цивілізацій і переконань. Наприклад, в Європі століттями існує сміхова карнавальна культура, в якій дозволяється сміятися над всім, чим ти хочеш. В Європі є традиція блюзнірської літератури, наприклад, Вольтер з його “Орлеанською дівою”. Але якщо такі речі поширюються на людей іншої культури, то виходить конфлікт. Негативно описувався пророк Мухаммед і раніше, скажімо в 19 ст. Вашингтон Ірвін написав “Життя пророка Мухаммеда”, але тоді не сталося такого сплеску, як сьогодні. Тут явно замішені маніпулятори. Хто ці люди, важко сказати, але певно вони мають з цього зиск.

Іслам знають поверхово, а тому не розуміють, що те, що звично існує для європейця, може болісно зачіпати мусульманина. Європейці звикли до так званого теплого християнства, коли в церкву можна піти по святам, а в кращому випадку раз на тиждень. Мусульманин же молиться п’ять разів на день, де б він не був і що б не робив. Мусульманин є мусульманином кожний день, кожної хвилини. І до цього треба звикати, якщо ми хочемо жити разом. Я хотів би, щоб в основу журналістської етики була покладена філософська ідея 20 ст. “про іншого” Ханни Арент.

А супротив мусульманського світу є реакцією на поступ глобалізації, яка зачіпає побут, родинні звичаї. Ми з вами є свідками зміни світу, який вже ніколи не буде таким, як на початку 20 ст. Розмиваються кордони, ореоли культур. Поза всяким сумнівом, ті мільйони мусульман, які зараз є в Європі, нікуди вже звідти не дінуться. Вони будуть там жити, вкладати свою працю і моральний потенціал в Європу. І Європа вже ніколи не стане тільки християнською, а тому нам треба розробляти нові правила поведінки. Не забуваючи про те, що є сили, які можуть маніпулювати нашими образами і непорозуміннями.

Що стосуються реакції кримських татар на такі публікації в пресі. За всім цим конфліктом стоїть менталітет людей, я вам скажу. Те, що відбувається в країнах Близького Сходу, зумовлено характером, величезними емоціями населення. Кримські ж татари доволі спокійні, врівноважені. Багато з них налякані, бо їх діди, батьки пройшли через спецпоселення, комендатури. Нинішні покоління уже більш сміливі. Там ніяких протестів, таких як в арабських країнах, не буде. Хоч там є і досить радикальні люди, але вони складають меншість і не мають особливого впливу на громаду. Духовне керівництво мусульман Криму до цих речей ставиться дещо спокійніше і публікації не розцінює як безпосередню загрозу інтересам кримських татар. Вони чудово розуміють, що це провокація. Перед нашими кримськими татарами стоїть інша задача – вижити в умовах відсутності часом і води, і каналізації, а то й електрики.