Вкладники Ощадбанку в разі приєднання його до системи гарантування вкладів фізичних осіб можуть замість нинішніх 100% отримувати лише 200 тисяч гривень відшкодувань.
Про це йдеться у проєкті змін (є в розпорядженні редакції) до деяких законів України щодо набуття акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" статусу учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який 24 лютого розгляне Кабінет міністрів на своєму засіданні з ініціативи мінфіну.
Це законопроєкт, яким Ощадбанк приєднується до системи гарантування вкладів фізичних осіб (це єдиний банк, який ще не входить до системи гарантування), а його вкладники замість нинішніх 100% гарантій отримують лише 200 000 тисяч грн відшкодувань. Законопроєкт породжує більше питань, ніж відповідей.
Бонуси для Ощадбанку. За чий рахунок бенкет?
Зокрема, якщо усі банки при приєднанні до Фонду гарантування сплатили внесок у розмірі 1% від уставного капіталу, то для Ощада пропонується встановити 1% від регулятивного капіталу. Ніби одне й те саме, але не зовсім. В цифрах це означає, що замість півмільярда гривень Ощад при вступі до Фонду гарантування сплатить у 10 разів менше.
Крім того, для нього закладається трирічний пільговий період, упродовж якого Ощад, на відміну від усіх інших банків, сплачуватиме регулярні внески у вигляді лише базової ставки без накруток, які Фонд нараховує банкам за ризики. Але проблеми Ощада ні для кого не секрет. Це і величезний обсяг проблемних кредитів, і шлейф радянських вкладів. Тобто, фактично, решта банківської системи оплатить участь Ощада в системі гарантування з власної кишені. Решта банків, які вступали до Фонду, про таку теплу ванну могли лише мріяти.
По суті, автори законопроєкту розписуються у неспроможності Ощада і неможливості його існування на рівних умовах з іншими учасниками ринку. І це — коли повним ходом тривають перемовини про входження ЄБРР в капітал Ощадбанку. Тобто, фактично ЄБРР втягується у співпрацю з фінансово неспроможним партнером.
Зрозуміло, що без приєднання Ощадбанку до системи гарантування ні про яке залучення капіталу не могло бути й мови. Але якщо намагання уряду протягти цей закон ще можна якось пояснити, то абсолютно незрозумілі мотиви Фонду, який сам в боргах як в шовках (його борги перед мінфіном перевищують 100 млрд грн), береться гарантувати банк з депозитним портфелем у 120 млрд грн, по суті — чверть об’єму банківського ринку. Як і незрозуміло, чому мовчать інші банки.
Підвищення гарантованої суми: коли рак на горі свисне?
Уже два роки українським вкладникам обіцяють, що до кінця 2021 року буде збільшено гарантовану суму банківських вкладів. Оскільки цей крок давно перезрів — якщо до кризи сума гарантій в еквіваленті дорівнювала 25 000$, то зараз це трохи більше 7 000$. Однак обіцянки про підвищення, вочевидь, так і залишаться обіцянками.
Але все по порядку.
Минулого року Рада з фінансової стабільності, до якої входять, зокрема, Нацбанк, Мінфін, нацкомфінпослуг, Фонд гарантування вкладів, прозвітувала, що нарешті вийшла на фінішну пряму у питаннях рестуктуризації боргів Фонду гарантування (вони виникли в роки банкопаду, коли необхідно було майже одночасно виплатити 90 млрд грн майже двом мільйонам вкладників), що відкрило б шлях до підвищення гарантованої суми та поширення гарантій на Ощадбанк.
В Фонді гарантування постійно повторюють, що без реструктуризації неможливо підвищити гарантовану суму.
Ці питання розглядались в комплексі на різних рівнях та мали лягти в один законопроєкт, у чому нас в один голос запевняли чиновники Фонду, НБУ і Ради фінстабільності. Слід відзначити, що МВФ включив реструктуризацію та приєднання Ощадбанку у перелік завдань для країни для отриматиння чергового траншу.
Щоправда, подання документу до парламенту кілька разів переносилось і чіткого пояснення, чому ніхто так і не дав.
Тепер зрозуміло, чому в законопроєкті, який в середу 24 лютого розглядатиме КМУ, немає майже нічого з обіцяного вкладникам банків та МВФ. З проєкту не лише викреслили реструктуризацію боргів Фонду та підвищення гарантій за вкладами, у нього заклали фантастично пільгові умови приєднання Ощадбанку до ФГВФО, по суті, переклавши увесь фінансовий тягар його гарантій перед вкладниками на решту банків-учасників ФГВФО.
Фактично, підвищення гарантованої суми відкладається на невизначений термін. І вкотре ми бачимо, як наші мудрі можновладці "нагрівають" і вкладників, понижуючи рівень гарантій, і міжнародних партнерів, і всю банківську систему.
Дмитро Філіпенко, спеціально для Delo.ua