По-перше, функції управління розпорошені між численними центральними та місцевими органами виконавчої влади. По-друге, держава часто не контролює менеджмент цих підприємств. По-третє, сама система управління держактивами створила можливості для різних схем шахрайства, у тому числі доведення до банкрутства підприємств або незаконного відчуження їх майна. Із останніх прикладів — на початку червня 2015 року Генпрокуратура розпочала досудове розслідування за фактом нанесення державі збитків розміром понад 80 млн грн. Службові особи одного з державних акціонерних товариств у 2013–2014 роках, діючи в інтересах низки суб"єктів господарювання, реалізували їм понад 66 тис. тонн автомобільного пального за заниженими цінами.
Не вміючи управляти власним майном, держава вдається лише до одного інструменту — приватизації активів. Але сьогодні варто звернути увагу на інші інструменти, які кардинально міняють систему управління об"єктами державного сектору. Інструменти, якими давно користуються розвинені країни світу.
Альтернатива повальній приватизації
Подписывайтесь на Telegram-канал delo.uaЯк доводить світовий досвід, щоб стати ефективним власником, держава використовує потенціал корпоративного управління, залучає управлінські технології з приватного сектору. Одним із етапів переходу до державної політики ефективного управління може стати створення державної керуючої компанії у вигляді холдингу. Концепція державної керуючої холдингової компанії успішно використовується у таких країнах, як Швеція, Канада, Норвегія, Китай, Нова Зеландія, Сінгапур, Малайзія. Наприклад, в Швеції, державна холдингова компанія RISE (Research Institutes of Sweden) об"єднує науково-дослідні інститути, які спеціалізуються на проведенні різноманітних прикладних досліджень. В першу чергу мова йде про 4 корпоративні групи: SP Technical Research Institute of Sweden, який фокусується на розробках та запровадженні технологій у сфері енергетики, біології та навколишнього середовища; Swedish ICT Research — сфера інтересів якого включає інформаційні та комунікативні технології; Swerea, який зосереджений на технологіях щодо обробки різних матеріалів, продуктів харчування і, врешті-решт, Innventia, який розробляє біоматеріали на основі деревини.
Тобто державний холдинг керуючий холдинг RISE працює на перетині наукових досліджень та комерційного випуску продукції та послуг. Його головна мета — запровадити інноваційну модель розвитку шведської економіки та бути ланкою між науковими дослідженнями та виробництвом. Концерн був створений у 2009 році, і вже у наступному 2010 році мав грошовий обіг приблизно 270 млн євро. За останні чотири роки спостерігається стійке зростання його грошового обігу (5-6% щорічно). У системі менеджменту RISE держава активно використовує інструменти корпоративного управління. Зокрема, у повноваження холдингу входить призначення ради директорів у кожному з дослідних інститутів, розподіл бюджету на підтримку досліджень у шведських університетах. За роки свого існування державний холдинг RISE перетворився на один з найбільших та найуспішніших НДІ в країні.
У міжнародній практиці державні холдингові структури мають як спільні, так і відмінні риси. Вони створюються як інститути приватизації, інститути розвитку, інститути централізації функцій управління. Хоча на практиці найчастіше їх функції поєднуються. Інститути приватизації виступають тимчасовим органом управління до моменту приватизації. Державні холдинги — інститути розвитку об"єднують держпідприємства для розвитку окремих галузей або регіонів за допомогою додаткових державних інвестицій. Наприклад, для ефективного управління деякі підприємства на півдні Італії були об"єднані в холдинг IRI. Австрійський холдинг OIAG створили для реструктуризації важкої промисловості. За роки існування структура OIAG значно змінилася. Сьогодні холдинг поєднує функції управління пакетами акцій, як належать державі, з функціями керівництва процесами приватизації. Що IRI, що OIAG стали постійними отримувачами державних субсидій.
І врешті-решт, про державні холдинги як інститути централізації функцій управління. Вони не слугують політичним або соціальним цілям, а створені для підвищення ефективності управління діяльністю підприємства за допомогою інструментів корпоративного управління та створюють додаткові надходження до держбюджету.
Один з найуспішніших прикладів — сінгапурський холдинг Temasek. У результаті своєї 41-річної діяльності Temasek став міжнародним інвестиційним фондом, з 50%-ою часткою сінгапурських підприємств у інвестиційному портфелі холдингу. Основною метою створення цієї державної компанії було централізоване управління найважливішими підприємствами країни. Водночас Уряд Сінгапуру отримав механізм інвестування в галузі економіки, в які не поспішав інвестувати приватний капітал.
На даний час Temasek — найбільша в Азії державна інвестиційна компанія. Основна робота цього холдингу — створення нових галузей економіки, постійний пошук надприбуткових проектів по всьому світу. Єдиний акціонер Temasek — Міністерство фінансів, яке здійснює стратегічне управління холдингом та не втручається в його оперативну діяльність. Керівництво холдингу несе відповідальність за рівень рентабельності компанії та виплату дивідендів, і Уряд не надає йому жодних пільг чи іншої фінансової підтримки.
У 2014 році інвестиційний портфель Temasek оцінювався у приблизно $172 млрд. До того ж ринкова вартість пакету за останні 10 років зросла приблизно у два з половиною рази. За 2014 рік корпорація інвестувала приблизно $32 млрд у такі пріоритетні галузі, як фінансовий сектор, біологія, медицина й енергетика. З року в рік чистий прибуток холдингу зростає і у 2014 році склав понад $8 млрд.
В Україні створення такої компанії могло б забезпечити підвищення національного добробуту за рахунок довгострокового збільшення капіталізації підприємств, які входять до її складу (що також сприятиме збільшенню надходжень до Державного бюджету). Для досягнення цієї мети держава має сконцентрувати ресурси державного сектору, запровадити принципи корпоративного управління, залучити успішних незалежних менеджерів з приватного сектору. Таким чином вона відділяє свої функції володіння від функцій управління, зберігаючи при цьому контроль над власністю.
Усе це потребує розробки нормативно-правового забезпечення діяльності компанії та удосконалення чинного законодавства. Зокрема, з питань подальшого розвитку політики корпоративного управління відповідно до міжнародних стандартів. У цій системі управління Уряд виступає як єдиний акціонер та засновник компанії, формує Наглядову раду компанії та забезпечує прозорі процедури призначення директорів до її складу. Причому у світовій практиці вважається хорошою практикою залучення незалежних директорів, щоб обмежити спонтанне політичне втручання в діяльність державних підприємств.
Використовуючи створення державної керуючої холдингової компанії, держава повинна виступати як активний інвестор. Державна керуюча компанія зможе сконцентрувати ресурси на розвитку підприємств з високим потенціалом створення додаткової вартості, підвищити продуктивність праці, а також реорганізувати активи, що знижують вартість компаній. Основними принципами діяльності державної керуючої компанії стають: захист інтересів держави як єдиного акціонера компанії, прибутковість та ефективність діяльності державних підприємств, які входять до складу компанії, ефективність дивідендної політики, розкриття інформації та прозорість процесів прийняття рішень, соціальна відповідальність, законність.
Тож, поза сумнівом, наразі держава має змістити акценти з політики "проїдання" активів у бік ефективного управління своїми активами. Для цього першим кроком має стати проведення інвентаризації та реструктуризації підприємств державного сектору економіки. Другий крок — це визначити оптимальну організаційну структуру безпосередньо для кожного державного підприємства. Зокрема, за рахунок перетворення їх в публічні акціонерні товариства. Це дасть змогу врахувати інтереси всіх зацікавлених сторін в розвитку таких підприємств, використовувати потенціал корпоративного управління, у тому числі — вибрати незалежних директорів до наглядових рад. Третім кроком має стати створення державної керуючої компанії як інституту централізації функцій управління об"єктами державної власності. Такі зміни стануть стимулами для ефективної діяльності підприємств і дозволять залучати необхідні інвестиції. І, врешті-решт, дадуть Україні шанс перейти до інноваційної системи економічного розвитку.