Викривачі, ставайте в чергу. Як повинен працювати портал повідомлень про корупцію

Законопроєкт №3450, нещодавно ухвалений Верховною Радою, вносить зміни до Закону України "Про запобігання корупції". Зокрема, ці зміни передбачають створення правової основи для впровадження Єдиного порталу повідомлень викривачів про корупцію.

Окрім змін до ЗУ "Про запобігання корупції", зміни зазнають і Цивільний процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства України. Так, Кодекси мають гарантувати реалізацію права викривачів на захист у судах адвокатами системи безоплатної правової допомоги.

У професійних колах законопроєкт викликав неабияку дискусію. Так, низка авторитетних громадських організацій вже закликала Президента його ветувати. На їх думку, законодавець намагається звузити права викривачів і послабити їх захист, а також не надає достатніх гарантій анонімності каналів.

Відверто кажучи, я не можу повністю погодитися з такою категоричною позицією, так само як і назвати законопроєкт ідеальним. Адже, на мій погляд, у подібного роду ініціативах досягти ідеального балансу інтересів неможливо. У таких питаннях основне навантаження, як правило, припадає саме на людину й усе вирішує людський фактор. Саме від того, як людина, яка буде моніторити повідомлення та проводити їх перевірку, впорається з покладеними на неї обов’язками, залежатиме і якість впровадження цих нових, багато у чому прогресивних норм щодо викривачів.

Про все по черзі.

Як має працювати портал?

Заяви має розглядати незалежний орган. Відтак, громадяни зможуть у декілька способів повідомити про корупцію — внутрішніми (як і раніше) та зовнішніми каналами.

Наприклад, прокурор районної прокуратури поставив заступником свого родича. Один з працівників прокуратури вважає, що це несе певні корупційні ризики і звертається з відповідним зверненням до прокуратури міста. Але в прокуратурі міста не отримує жодної реакції і розуміє, що там все було погоджено. Щоб пришвидшити процедуру, такий працівник зможе скористатися зовнішнім каналом та залишити повідомлення про можливу корупцію на спеціальному порталі НАЗК, після чого це повідомлення має бути передано до компетентних органів.

Спам чи злочин?

Але саме тут ми і підійшли до основної, на мій погляд, проблеми. Хто і як "фільтруватиме" ці повідомлення про корупцію? Наскільки люди, які опрацьовуватимуть щодня по декілька десятків, а то і сотень повідомлень, зможуть якісно впоратися зі своїми обов’язками?

І тут слід розуміти, що саме на цих спеціалістах лежатиме найбільша відповідальність. Усе вирішуватиме людський фактор. Хто, як та наскільки оперативно розглядатиме звернення, який фідбек отримуватимуть скаржники.

А це означає, що на таку посаду мають набрати не умовних "операторів колл-центру", а професіоналів, які зможуть відрізнити спам від реального факту злочину.

Корупція — все? Чи українці перетворяться на суспільство донощиків?

Ще деякі моменти, які, можливо, викликають низку питань щодо популяризації звернень громадян щодо виявлення корупції. Чи не перетворять заохочення, що обіцяє держава, українців на націю донощиків? Чи не зловживатимуть цим механізмом недобросовісні громадяни для розв’язання особистих проблем чи конфліктів?

Банальний приклад: чи не стане ображений студент у такий спосіб — повідомленням про вимагання неправомірної вигоди (чого насправді не було) — мститися викладачу, який поставив погану оцінку за іспит? Або звільнений за недобросовісну службу працівник державного органу не почне цим шантажувати свого керівника? Чи не стане це таким собі "спусковим гачком" для з’ясування відносин?

Можна було б філософськи розмірковувати про питання ментальності, але наведу конкретні приклади того, як вже працює така система за аналогією роботи двох правоохоронних органів — Національного антикорупційного бюро та Нацполіції. В обох цих органах є управління, що відповідає за внутрішній контроль та безпеку.

На жаль, вимушений констатувати, якщо мова йде про Нацполіцію, то управління, яке розглядає заяви і виявляє реальні або потенційні корупційні дії своїх співробітників, викликає багато питань. Це управління має виявляти проступки або злочини своїх співробітників і для цього створює такі обставини, за яких ці злочини скоюються. Для тих, хто працює у сфері кримінального права, не секрет, що "домовитися" з управлінням досить просто.

Щодо НАБУ, то тут буде "реверанс" в їхній бік. У НАБУ є таке саме управління внутрішнього контролю, де працюють детективи. Їх основна задача полягає у тому, аби мінімізувати будь-які корупційні ризики у діяльності своїх співробітників. Ось у чому різниця: їх мета — не виявити злочин, а мінімізувати корупційні ризики. І хоча вони так само створюють штучні ситуації, у яких перевіряють доброчесність своїх працівників, "домовитися" там — нереально. Це складна система, у якій дійсно важко працювати психологічно, адже її співробітників перевіряють з усіх боків. Але натомість ми отримуємо якісну роботу правоохоронного органу.

За яким з вищенаведених шляхів піде українське суспільство — покаже наша зрілість.

Що не подобається у законопроєкті громадським організаціям?

Моделюємо ситуацію. Портал запущений, впроваджена певна комунікаційна стратегія щодо його популяризації серед населення, українці починають поступово залишати там повідомлення. З цим з’являються реальні та "вимушені" викривачі.

Своєю чергою представники антикорупційних громадських організацій ставлять під сумнів захищеність реальних викривачів та сумніваються, чи не здійснюватиметься на них тиск.

Так само вони не бачать достатніх важелів, які б змусили відповідальних осіб уважно та максимально детально розглядати кожне повідомлення, аби не пропустити справжній злочин. Умовно кажучи: потрібно перевіряти кожну "двійку" незадоволеного студента, який залишив повідомлення щодо свого викладача.

Я розумію стурбованість представників ГО, проте все одно вважаю, що тут річ не у важелях, а саме у людському факторі. Закон не змусить якісно працювати того, хто цього не хоче.

Як захистити права викривача?

А ось тут, вважаю, що мають бути реальні механізми — залежно від категорії. Наприклад, зміна місця проживання, зміна контактних даних особи (якщо мова йде про топ-корупцію).

Необхідно створити позитивну практику, коли дійсно за якісною заявою викривача, особа притягатиметься до відповідальності, а викривач буде надійно захищений з боку держави.

Наразі це не так. Зокрема я представляю інтереси декількох викривачів і можу сказати, що це те саме, що представляти інтереси потерпілих, які дуже обмежені у своїх правах. Справа — невдячна.

Євген Грушовець, член Асоціації правників України, партнер Ario Law Firm

Джерело фото: Depositphotos.