"Не чіпайте мене". Як послабити контроль над підлеглими без ризиків

"Хай не чіпають мене", - найчастіша зараз відповідь співробітників на питання "що компанія може зробити, щоб полегшити і покращити вам умови роботи".

Це реальні відгуки реальних людей із моїх тренінгів, навчальних заходів та приватної коучінгової роботи. Десь мінімум 80% кажуть про це - "залиште мене в спокої".

Не в сенсі "дайте нічого не робити", а в сенсі "поставте завдання,  і дайте мені його виконати без додаткового контролю, смикання, перевірок, мотивашок і розповідей як саме краще це завдання виконати..."

Здавалось би, бінго! Ну супер рішення - збільшить дистанцію та рівень  самостійності між керівниками і підлеглими - і всім добре, їм легше працювати, а керівник  буде менш виснаженим і матиме час на стратегічні завдання, не витрачаючи його на "стояння над головою" підлеглих.

Але ні. Готові зробити задля мотивації людей наче що завгодно крім того, що їм потрібно і що вони самі просять.

Зрозуміло чому - чим більш стресова ситуація, чим вищий рівень тривожності  і невизначеності - тим більше хочеться впоратись із ним, створюючи ілюзію контролю хоч над чимось. І часто це "щось" - в першу чергу підлеглі, в яких в голові плавляться контакти від того.

Агов, зараз самий час дати співробітникам змогу опанувати вищий рівень самостійності та самоменеджменту.  Всі ж про це давно міряли, я не помиляюсь? 

Кілька порад, як послабити контроль без ризику - тобто “не чіпати” підлеглих, але так, щоб компанія або підрозділ  не втратили керованість:

• Базові речі: мати хоч трохи формалізовані бізнес-процеси, KPI та корпоративну культуру як дієвий набір основних правил, як приймаються рішення і яка поведінка культивується в компанії. 

• Навчитись розрізняти, де ваше бажання якк керівника глибше зануритись у роботу підлеглих викликане реальною необхідністю, а де - звичками та намаганнями впоратись із власною тривожністю. Як? Із психологом, коучем або методом чесної саморефлексії

• Відкрито обговорювати ситуацію і мати прозорі домовленості із співробітниками щодо організації роботи в режимі “не чіпати”:

• розділити, які завдання є операційними, звичними, помірно важливими  - і залишити їх на розсуд виконавця, а які  все ж таки потребують взаємодії із керівником
• реалістично встановлювати цілі та строки виконання завдань, прислухаючись до думки того, хто її виконує. SCRUM- підходи вам в допомогу
• зафіксувати певні проміжні контрольні точки, коли співробітник сам звітує, як йде робота - але між ними його не “смикають”
• поговорити, як саме дії співробітники сприймають як “висіння над головою”, яке дратує і відбирає ресурс, і чи не можна їх замінити на щось більш конструктивне

• Ставитись до співробітників як до дорослих людей, які достатньо кваліфіковані і зацікавлені в розвитку бізнесу. А якщо вони не такі - то може, справа не в контролі?