- Тип
- Эксклюзив
- Категория
- Бизнес
- Дата публикации
Хто хоч раз одягнув нашу форму, іншої носити не буде — засновник UKR GUN Projects
Бойовий офіцер Роман Міщенко з позивним "Агент" пробув на фронті лише чотири місяці — з червня по вересень 2014 року. Був змушений покинути військову службу за станом здоров'я. Однак навіть у Києві Роман продовжив служити своїм побратимам, але вже на іншому фронті — інженерному. Після демобілізації ветеран взявся за розробку спорядження, яке може допомогти врятувати життя на війні — військова форма, кровоспинні турнікети, зброя.
В інтерв'ю Delo.UA Роман Міщенко розповів, як на одному лише ентузіазмі запустити виробництво товарів, які допомагають рятувати життя.
"Усі запобіжники зірвались ще під час Майдану"
Ветеран АТО Роман Міщенко за освітою інженер бортових систем — закінчив Харківський Університет Повітряних сил України.
- Я ще з дитинства мріяв про небо, однак розумів, що за станом здоров'я не зможу стати льотчиком. Спершу це мене дуже засмутило, однак, якщо мені не судилось літати, то я вирішив, що буду конструювати машини, які зможуть літати, — зізнається Роман.
Відразу після закінчення навчання хлопець отримав направлення у Вінницький гарнізон. Тут він відразу став одним з оперативних чергових інженерів. Але після закінчення контракту, Роман не став його продовжувати.
- Це був початок 2000-х років. Українська армія тоді переживала не найкращі свої часи. Я розумів, що у тій армії мені немає чого робити. Тому після закінчення 5-річного контракту я вирішив здобути освіту програміста.
Роман Міщенко розповідає про переваги військової форми "Ласка-М". Фото: Е. Солдатова
Спершу Роман працював у сфері IT у рідному Харкові, потім переїхав до Києва, де його і застав Євромайдан.
- На Майдані я дуже тісно зійшовся з афганцями і пристав до їхньої 8-ї сотні. Коли я згадую події тих днів, то для мене Майдан був значно страшнішим за війну. Я служив в армії, і знав, чого чекати на фронті — там можуть убити, можуть взяти у полон.
Ніколи не думав, що людей можуть вбивати у центрі міста. Там мені і зірвало усі запобіжники, — зізнається Роман.
Тому коли Росія захопила Крим, Роман почав шукати шляхи потрапити на фронт. Ми почали створювати добровольчі батальони.
- Багато моїх побратимів стали "айдарівцями". Однак наша група з 8-ї сотні увійшла в костяк батальйону "Київ-2". Кілька місяців ми тренувались, а в літку 2014 року виїхали в зону АТО. Наш підрозділ виконував бойові завдання під Дебальцево. При цьому саме наша ротація називала себе "чорнухівськими" — від назви села, біля якого ми стояли. Там була важка напружена ситуація. При цьому майже з усіх боків біля нас стояли сепари.
Але після ротації у жовтні 2014 року він був змушений залишити службу за станом здоров'я.
- У мене почались болі у спині. Зрозумів, що далі воювати не можу. Але ще кілька місяців, після зміни нашой локацій, на сепарських ресурсах читав новини, що вони досі протистоять батальйону "Київ-2". Значить, непогано ми там попрацювали, — посміхається Роман.
"Моя місія — рятувати життя"
Повернувшись до Києва у вересні 2014 року, ветеран відчував, що його служба ще не закінчилась.
- Я відчував, що несу відповідальність за товаришів на фронті. Тому я почав думати, як я можу допомогти побратимам. Ідея прийшла відразу. Я бачив, як волонтери купують американську форму та зброю за величезні гроші. Це було значно краще, ніж те озброєння, що мала українська армія, але не зовсім підходило під українські реалії. Тому ми з друзями вирішили створити UKR GUN Projects.
Як згадує ветеран, розпочиналося усе з проекту модернізації зброї, а саме автомата Калашникова.
- Я розумів, що Калашникова треба модернізувати — залишити від нього лише основні деталі, що потрибують ліцензіі за нормами права , а все інше треба перероблювати. Треба додати модульне кріплення для оптичних мірників. Автомат має бути коротшим, щоб з нього було зручно стріляти з автомобіля, і більш точним.
Медичний джгут-турнікет "Удав"
Нині Роман з командою має кілька збройних проектів, однак вони поки що існують лише на рівні прототипів або теоритичних моделей.
- Ми з друзями розробили три власні проекти. На сьогодні я можу сказати, що у нас є технологія виробництва зброї, а також є попит. Але подальший розвиток може бути після отримання ліцензіі
Через це Роман з командою вирішив переорієнтуватись на виробництво кровоспинних джгутів-турнікетів.
- За даними досліджень канадських учених, кожного року від критичної крововтрати у світі помирає близько 4 млн чоловік. Якщо ж кожен 10-й вмітиме надавати першу домедичну допомогу, то кількість загиблих можна суттєво зменшити.
Головне рятувати життя наших хлопців на війні. Тому ми й взялись робити кровоспинні турнікети, які називаються "Удав".
На сьогодні команда UKR GUN Projects виготовила вже дев'ять версій "Удавів".
- Для турнікета важливо, щоб він був надійним в процесі використання. За "Удав" я можу бути спокійний — поки жоден наш турнікет не порвався. Крім того, нещодавно ми проводили планові тестування в лабораторіі в "Укрспецстандарт", де досліджували навантаження та можливі відмови джгута. Нині ж плануємо отримати медичну реєстрацію і запустити джгути у масове виробництво, — відмічає Роман.
Як потрібно кріпити "Удав" для зупинки кровотечі
"Хто хоч раз одягне нашу форму, другої носити не зможе"
Крім збройових та медичних проектів, Міщенко працює над пошиттям форми для військових.
- Це сталось випадково. Якось подзвонив мій друг, сказав, що меценат передав волонтерам 50 м тканини, різати на сітки шкода, просив, щоб я проконсультував як пошити якийсь "балахон на трьох резинках" для розвідки. Ми й досі сміємось, як згадуємо ту розмову.
Саме так народився ще один проект UKR GUN Projects — військова форма.
- Необхідність нової форми я відчув на собі. Сам я воював у російській та британській формі. Вони були не ідеальними, але набагато кращими, ніж той поліестер, у якому воювала українська армія.
Над проектом форми разом з Романом працюють два технологи, що запускали великі швейні виробництва.
- Ми постійно вдосконалюємо форму. Якщо раніше ми робили її з "Афганки" , то нині використовуємо котон-нейлон американського виробництва. Він легший і швидше сохне.
Також ми постійно працюємо над тим, щоб зробити форму дешевшою — нині один комплект коштує в середньому $200.
Однак поки що, на жаль, не виходить зробити, адже всі тканини і фурнітуру ми мусимо завозити зі Штатів. В Україні такі тканини поки що ніхто не виготовляє.
Незважаючи на це, форма від UKR GUN Projects користується попитом серед українських військових.
- Один з офіцерів казав, що як вдягнув нашу форму, то з тих пір іншу не може носити. Крім того, нашими розробками зараз активно цікавляться в Канаді, США, навіть північний сусід. Це видно по відвідуваності нашого сайту. Звісно, ми їм форму не будемо продавати ні в якому разі.
Труднощі ветеранського бізнесу
Коли Роман чотири роки тому почав роботу над власним проектом, у нього майже не було коштів.
- На той час я вже покинув роботу в IT, де в середньому отримують $1-2 тис. Фактично ми працювали на голому ентузіазмі. Бували такі дні, що мені не було що їсти, але я продовжував роботу над проектами.
Я довго думав, що давало мені таку силу. Нині я розумію, що це було усвідомлення власної місії.
За чотири роки на розробки і прототипи спорядження Роман і команда витратили $10 тис. Частина цих коштів — власні заощадження ветерана та допомога друзів, невелика частина — це інвестиції з Франції.
- У мене є двоє друзів-науковців у Франції, вони розуміють важливість того, що ми робимо не лише для України, але й для світу. Тому частину своїх заробітків вони інвестували у нас проект. Нещодавно я виграв грант від Київської школи економіки в розмірі 25 тис грн (до речі, навчання на програмі було безкоштовним завдяки Фонду родини Загорій). Ми його теж вклали у розвиток UKR GUN Projects — купили комп"ютери, надрукували візитівки, а також змогли оплатити участь у виставці "Зброя і безпека".
Водночас в UKR GUN Projects розуміють, що зараз вони працюють в конкурентній сфері. Однак Роман не боїться цього, а серед переваг продукції UKR GUN Projects виділяє зручність, легкість та ергономічність, інтелектуальну складову і бойовий досвід.
- Ми не єдині, хто робить турнікети та шиє форму в Україні. Зараз у нас є кілька потужних виробників турнікетів, а також виробників форми. Однак в більшості вони створюють репліки американських зразків. Інколи доходить до абсурду — шиють форму з липучками не знаючи для чого вони.
Цього не можна робити — на війні липучку можна почути за 500 метрів. Тому в нашій формі ми використовуємо гудзики та блискавки, хоч це і значно дорожче, ніж липучки.
Фото: Е. Солдатова
Що далі?
На думку Романа Міщенка, його компанія уже пройшла процес становлення і нині вже готова стати на комерційні рейки.
- Ми обрали для себе концепцію заощадливого стартапу — крок за кроком ми рухаємось до своєї мети. Зараз ми вже підійшли до того, що перетворюємо наш стартап в бізнес. Наразі ми вже наладили масове виробництво "Удавів".
Металеві елементи виготовляють у Харкові, шиють — у Вінниці, а збирають — у Києві.
Вже найближчим часом команда плануює брати участь на тендерах Prozorro.
- Зараз є по Україні багато станцій швидкої допомоги. Вони проводять закупки на 100, 200, 500 джгутів. Це якраз та кількість, яку ми можемо поставляти на початковій стадій бізнесу.
Що ж до інших проектів UKR GUN Projects, то поки ветеран планує їх залишити на стадії інтелектуальних розробок.
- Для того, щоб запустити повноцінне виробництво, нам потрібно від $70 до 100 тис. Поки таких коштів у нас немає, однак ми плануємо працювати над залученням інвестицій, — підсумовує ветеран
Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь на Delo.ua в Telegram