Реабілітація через працю: Як ветеран АТО створив майстерню по виготовленню ножів

"Бізнес має надихати, а не бути просто ремеслом"

Військовий льотчик за освітою, Денис Дудник вже має майже 20 років досвіду в бізнесі.

- Я закінчив вище льотне училище в Армавірі, а потім ще три роки служив у Севастополі. Однак у 1995 році я покинув службу — було дуже боляче бачити, як занепадає і розграбовується наша армія. Тому я пішов у бізнес, спершу працював менеджером з продажів, а у 1998 році створив власне підприємство і почав займатись встановленням кондиціонерів та кліматичного обладнання, справи йшли добре. Тоді цим мало хто займався, і ми були першопрохідцями, — з нотками суму у голосі згадує Денис.

Однак за кілька років ця справа ветеранові набридла: він не може довго займатись чимось одним.

- Коли таке стається, то відчуваю себе ремісником, ніби мертвим усередині. Весь час люблю створювати щось нове, тому після кондиціонерів я почав займатись ремонтами у квартирах, а згодом — інтернет-маркетингом.

В травні 2014 року, коли Денису запропонували вступити до добровольчого батальйону "Київ-2", то колишній військовий погодився.

- Планували набрати роту, де будуть усі досвідчені військові та мисливці, однак нас таких виявилось тоді не так багато. Тому в роту взяли усіх, хто вмів тримати зброю. Разом зі мною служив і ветеран Роман Міщенко, який в Ірпені займається зараз військовим спорядженням.

Ветеран шліфує заготовку ножа. Фото: Т. Довгань

"Чорнухинці"

Влітку 2014 року Денис з побратимами відправились на фронт. Батальйон "Київ-2" стояв у селі Чорнухине біля Дебальцева. Однак на фронті Денис пробув лише до початку 2015 року.

- Ми стояли біля Волновахи, була люта зима. Інколи доходило до -30. Тоді я важко захворів. В лютому 2015 року я приїхав на ротацію у Київ, і на фронт більше не повертався.

Майже рік Денис Дудник проходив реабілітацію у госпіталі. Після цього пішов працювати у патрульну службу, оскільки його батальйон з самого початку був приписаний до МВС. Майже рік пропрацював в поліції у Києві.

- Але це дуже одноманітна робота, я розумів, що хочу знову повернутись у бізнес.

Тому після року служби Денис пішов з поліції. Повернувся до свого будівельного бізнесу, а ще шукав, чим би ще зайнятись.

Денис Дудник демонструє ніж "Шана захисникам". Фото: Т. Довгань

Головна ціль — допомагати ветеранам

- Все розпочалось рік тому з цього гранту на 100 тис. грн, — розповідає ветеран АТО Денис Дудник, показуючи на диплом, який висить на стіні під склом.

Рівно рік тому він виграв в Ірпені грант "STARTUP IRPIN" на відкриття "Майстерні-1" для виробництва ножів. Займатись виробництвом ножів у майстерні мали ветерани АТО та інваліди.

Це була ідея волонтерів Лії Котяш та Олексію Бродовському. Разом вони почали проект "Ветеранські ножі".

- Лія та Олексій звернулись до мене, щоб я їм допоміг написати бізнес-план майстерні, я на це з радістю погодився, адже у мене був великий досвід створення та керування власними бізнесами, — з посмішкою розповідає ветеран, показуючи свою майстерню — у виробничому приміщенні площею близько 40 кв. м розташувались три верстати, а також два столи, де лежать заготовки ножів.

Сертифікат на грант в розмірі 100 тис. грн. Фото: Т. Довгань

На кошти гранту Денис Дудник обладнав майстерню для виробництва ножів. Загалом на обладнання для майстерні пішло близько 200 тис. грн, за ці кошти придбали три слюсарські верстати, а також витратні матеріали. Приміщення для майстерні у центрі Ірпеня міська влада надала ветеранові безкоштовно.

- Зараз ми у майстерні виробляємо складний ніж "Шана захисникам". Його розробив Олексій Бродовський спеціально для воїнів в АТО. Але його можуть використовувати мисливці і рибалки. Це унікальний ніж. Конструкція називається "Укропський метелик". Ніж дуже важко знищити чи пошкодити.

Виробництво ножа проходить кілька етапів роботи. Оскільки "Майстерня-1" працює в форматі франчайзингового підприємства "Ветеранпром", то йому не треба думати, де дістати метал для ножів, а також, де зробити лазерну порізку. Заготовки з нержавіючої сталі приїжджають до майстерні готовими.

- Задача моя та моїх хлопців — це пошліфувати, відполірувати, заточити ножі та зібрати їх. Оскільки ми відмовились від звичайної сталі, та працюємо з нержавійкою, яка дуже важка в обробці. Робота забирає дуже багато часу, адже потрібно, щоб усі механізми ножа працювали плавно, щоб нічого не заїдало, — пояснює Денис.

Ніж "Шана захисникам" у розібраному вигляді. Фото: Т. Довгань

Клопіткою роботою пояснюється і вартість ножа — один такий ніж коштує 1500 грн. Крім того, співппраця з "Ветеранпромом" має ще одну перевагу — Денису не потрібно займатись продажем і просуванням своєї продукції.

Втім, незважаючи на це, маржинальність виробництва ножів невисока і складає 5%.

- Ще при написанні бізнес-плану я це передбачав, оскільки дуже багато грошей іде на закупку металу та інструменту. Однак я бачу своє завдання в іншому — ми даємо роботу людям, які пройшли війну. Це соціальне підприємство, створене для ветеранів. А ветерани — специфічні працівники. Багато хто має поранення, які заважають працювати. Багато хто вчиться. Майже всі мріють відкрити свою справу.

Що далі?

 У планах Дениса Дудника робити не лише тактичні ножі, а й кухонні.

- В подальшому планую робити більше саме кухонних ножів, оскільки вони більше користуються попитом. Зараз у мене вже є заготовки, лишилось лише довести їх до ідеалу. Також думаю над іншими моделями ножів, однак це будуть ножі іншого типу, з дерев'яними ручками та підставками, — пояснює Денис Дудник.

Денис Дудник у своїй майстерні. Фото: Т. Довгань

Замовляти ручки для ножів планують у ветерана АТО з Ірпеня, який працює з деревом. Крім того, у планах майстерні і її реорганізація.

- Зараз хлопці у мене працюють час від часу. Я не можу завантажити їх роботою на цілий день і платити їм повноцінну зарплатню, однак сподіваюсь, що це стане можливим вже найближчим часом. Основне завдання, яке зараз стоїть переді мною, це пошук інвестицій, залучення оборотних коштів — пояснює ветеран.

Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь на Delo.ua в Telegram