Українська протиповітряна оборона вдосконалюється, але жодна ППО не гарантує абсолютного перехоплення. І навіть збитий дрон не перестає бути небезпечним. Його уламки, двигун або бойова частина можуть упасти на житловий квартал, дорогу чи подвір'я. Отже, захист населення потрібно розглядати не лише, як завдання військових. Поряд із протиповітряною обороною має існувати ще один рубіж - мережа фізичних укриттів. І якщо перший рубіж повинен знищити загрозу в небі, то другий має врятувати людину, коли цього зробити не вдалося. 

Тривога застала в дорозі. Куди ховатись?

Уявімо звичайну ситуацію. Людина чекає автобуса. До найближчої станції метро - кілометр, до підземного переходу - кількасот метрів. Повітряна тривога. Теоретично треба йти в укриття. А якщо часу обмаль? Павло Петров, речник Головного управління ДСНС України у Києві розповів показовий випадок: разом із колегами вони зафіксували ситуацію, коли від оголошення повітряної тривоги до влучання реактивного безпілотника минуло менше двох хвилин. За таких обставин навіть дисциплінована людина фізично не встигає подолати значну відстань до сховища. І це не абстрактна загроза. 

8 червня 2026 року. Звичайний спальний район Запоріжжя. Люди займаються повсякденними справами, хтось чекає громадського транспорту. Раптом російський «шахед» влучає у зупинку. Двоє загиблих, 33 поранених, серед них восьмеро дітей. Того самого дня інший безпілотник атакує маршрутку. А 7 жовтня вже у Києві уламки впали просто у дворі багатоповерхівки на Оболоні. Загинули двоє людей, одна з жертв - жінка, тіло якої знайшли біля охопленого вогнем автомобіля. 6 квітня цього ж року у Харкові дрон вдарив поруч з зупинкою громадського транспорту. На щастя, обійшлося без жертв, але водій маршрутного таксі все ж зазнав поранень. І таких випадків більшає. На жаль, маємо нову реальність: небезпека може застати будь-де. На зупинці, у дворі, дорогою на роботу. Відтак, близькість захисної споруди набуває вирішального значення. У великому місті може бути сотні підземних укриттів. Проте, яка користь від найближчого з них, якщо до нього потрібно бігти довше 5 хвилин, а безпілотник може з'явитися вже за дві? Тож слід рахувати не лише кількість сховищ, а й секунди, за які людина здатна опинитися в безпеці. 

Укриття за кілька годин замість будівництва на місяці

Найкраще масштаб проблеми ілюструє ситуація у столиці. У відповідь на інформаційний запит в КМДА зазначили, що столиця потребує загалом 7894 укриттів, з яких 624 - мобільні. Наразі відомо про плани закупити лише 14 споруд до кінця року. Це близько 2,3% від визначеної потреби. Ситуація дійшла навіть до суду. У жовтні Київська міська прокуратура звернулася з позовом щодо бездіяльності столичної влади в питанні встановлення мобільних укриттів у громадських місцях. 

Цифри промовисті. Навіть якщо припустити, що місто щороку встановлюватиме по 50 нових укриттів, для забезпечення нинішньої потреби знадобиться понад 12 років. Але чи можемо ми планувати цивільний захист такими темпами, якщо небезпека існує сьогодні?

Традиційне підземне укриття має беззаперечні переваги. Правильно спроектоване й обладнане, воно може забезпечувати високий рівень захисту, тривале перебування людей, роботу вентиляції, водопостачання й інших систем. Але є й очевидний недолік - час. Потрібно розробити проект, провести геологічні дослідження, виконати земляні роботи, облаштувати гідроізоляцію, вентиляцію, інженерні мережі. У щільній міській забудові це нерідко перетворюється на складний і дорогий процес. 

З новими технологіями укриття не обов'язково заганяти під землю. Наземні модульні конструкції, яких випробували реальним "шахедним" вибухом на полігоні, мають не гірший захист. Секції виготовляють на підприємстві, однакової якості, доставляють на майданчик і монтують майже миттєво, якщо порівнювати зі складним підземним будівництвом. Значна частина виробництва "надземки" виконується заздалегідь, відтак, монтаж не заважає місяцями, ані руху транспорту, ані пішоходам. 

Важлива особливість модульних укриттів у тому, що їх можна адаптувати під різні завдання:невеликі варіанти підходять для приватного домоволодіння, пунктів пропуску, зокрема й на кордоні, охорони тощо. Більші - для виробничого цеху, складу, офісу, автозаправної станції, торгових площ, громадських просторів… 

Новою категорією є мобільні укриття. Їх привозять повністю готовими, встановлюють за кілька годин та, за потреби, можуть переміщувати між локаціями без втрати захисних властивостей. Для приватного власника це особливо цікаво. Замість дорогих підземних робіт можна швидко інсталювати компактний захист.

Ще один плюс - масштабування. Замість одного великого укриття на кілька сот людей громада може встановити кілька менших у різних місцях. Це скорочує шлях до захисту. Бо під час атаки важливо не місткість, а скільки людей встигнуть добігти до укриття. 

Державний стандарт є, а захисту немає

У 2025 році в Україні набув чинності державний стандарт - ДСТУ 9329:2025 "Первинні (мобільні) укриття. Основні параметри та методи випробування". Це важливий крок. Раніше ринок мобільних укриттів розвивався без достатньо чітких єдиних вимог, а новий стандарт встановив нормативну основу для оцінювання таких виробів. Однак, тут же виникла інша проблема: базові випробувальні навантаження істотно нижчі за ті, які створюють сучасні ударні дрони. В стандарті йдеться лише про так звані 100 кПа тиску ударної хвилі, який співвідносять із сценарієм підриву 2 кг вибухової речовини за 4 метри від конструкції. Для людини без інженерної освіти ці цифри мало про що говорять. Уявімо квадратний метр стіни. Тиск 100 кПа відповідає силовому навантаженню, еквівалентному приблизно 10 тоннам ваги на цю площу. Це дуже багато. Але якщо тиск зростає до 3000 кПа, еквівалентне навантаження вже наближається до 200 тонн. Саме такий тиск виникає поруч з вибухом реактивного Герань-5. Відтак, місто чи підприємство може придбати укриття, яке формально відповідає стандарту, але його реальний захист буде умовним, враховуючи потужність нинішніх БПЛА. 

На державному рівні проблема поступово отримує визнання. 19 жовтня 2026 року Міністерство економіки оприлюднило роз'яснення та методику визначення еквівалентного статичного навантаження за параметрами повітряної ударної хвилі. Документи містять, зокрема, приклади розрахунків для вибухів на відстані 5 і 10 метрів. Її практичний сенс - допомогти оцінювати, чи може певна стіна або конструкція захистити людей від вибухового впливу. В методиці, як актуальний приклад розглядається загроза від БПЛА з бойовою частиною 90 кг. Це принципово інший підхід: не просто вимагати наявності укриття, а оцінювати його здатність протистояти конкретній загрозі. Проте методика розрахунку для будівель і ДСТУ - різні документи з різними завданнями. Вони не замінюють один одного автоматично. Власне, це і є одна з ключових проблем. Це підтвердили і в КМДА. "Методика та  ДСТУ 9329:2025 мають різне призначення та сфери застосування. Методика не замінює вимог ДСТУ та не встановлює окремих нормативних вимог до мобільних укриттів", - йдеться в офіційній відповіді КМДА на інформаційний запит.  

Держава поступово формує реалістичніше уявлення про небезпеку, однак нормативні правила закупівлі та класифікації мобільних споруд ще потребують узгодження з цим підходом. Потрібно не просто механічно підвищити одну цифру в стандарті. Необхідно передбачити різні класи захисту залежно від загрози, вимоги до уламкостійкості, дверей, входів, вентиляції та обов'язкове підтвердження заявлених характеристик. Інакше виникатиме парадокс: за документами місто чи підприємство матиме укриття, але фактично люди не будуть захищені. 

Випробування, які важко замінити комп'ютерними розрахунками

Теоретично інженер може розрахувати, як конструкція поводитиметься під час вибуху. Для цього існують математичні моделі, спеціальне програмне забезпечення та будівельні нормативи. Проте реальний вибух - значно складніше явище. Окрім ударної хвилі, є уламки, локальні пошкодження, деформації дверей, ризик перекидання, утворення небезпечних уламків бетону всередині споруди. Тому особливу цінність мають натурні випробування, коли готову конструкцію перевіряють контрольованим вибухом. 

В Україні лише у жовтні з’явилось перше і поки що єдине мобільне укриття, яке вже перевірено витримує практично пряме влучання реактивного Герань-5. На полігоні під Києвом відбувся "краш-тест", під час якого вибухотехніки підірвали бойову частину вагою понад 90 кг в безпосередній близькості встановленої модульної конструкції. Компанія-виробник ТОВ "BUNKEROK" підтвердила, що "укриття «ARCA NOVA» зберегло цілісність, не змістилося, не перекинулося і жоден уламок не проник усередину". Історія цієї конструкції почалася раніше. Торік вона витримала вибух бойової частини Shahed-136 масою майже 50 кг приблизно за 5 метрів від споруди. Через рік випробування повторили на тому самому зразку, який увесь цей час залишався на полігоні. А вже 15 жовтня 2026 року поруч з ним одночасно підірвали дві бойові шахедні частини масою 94,2 кг за 4,5 метрів від укриття. Перебіг випробувань фіксували фахівці Національного університету оборони України. 

Інна Гончар, директорка зі стратегічного розвитку, маркетингу та продукту ТОВ "BUNKEROK", пояснила, що головною особливістю конструкції є авторська система армування. "Застосовується подвійний трирівневий арматурний каркас DualTriCoreArmor. Його елементи пов'язують підлогу, стіни та перекриття в єдину конструкцію", - пояснила вона. Ідея в цілому зрозуміла навіть без спеціальної освіти: окрему бетонну плиту легше пошкодити, ніж жорстку просторову систему, елементи якої працюють разом. Це нагадує міцність автомобільного кузова. Пасажирів захищає не окремий металевий лист, а продумана силова структура, яка сприймає та розподіляє навантаження. І саме такі результати варто враховувати, якщо потрібен реальний захист, а не "галочка" в документах про наявність укриття. 

В "Асоціації індустрії цивільного захисту", яка готує посібник щодо ефективності укриттів заявляють, що не рекомендуватимуть ані муніципалітетам, ані підприємствам вироби, які не пройшли випробування реальним вибухом. "Це не укриття, якщо воно не пройшло випробування на полігоні - при всій повазі до інженерів, конструкторів, які проектували і робили розрахунки. На папері - це одне, але зовсім інше, коли поруч приліт", - вважає голова Асоціації Володимир Щелкунов. 

Бізнесу дали час. Але чи варто чекати?

Питання укриттів стає дедалі актуальнішим не тільки для міської влади, а й для підприємців. У вересні 2026 року уряд запровадив новий порядок роботи під час повітряних тривог, розділивши загрози на два рівні: жовтий - небезпека БПЛА, червоний - ракетна, комбінована або масована дронова загроза. Відповідно до постанови Кабміну №1092, підприємства отримали можливість продовжувати роботу під час жовтого рівня, дотримуючись установлених вимог безпеки. Спочатку для адаптації бізнесу встановили строк до 4 грудня 2026 року. Проте 29 жовтня уряд оголосив про продовження перехідного періоду до 4 березня 2027 року. 

Це не означає, що кожен магазин або офіс зобов'язаний побудувати власний бункер. Уряд передбачає різні рішення: облаштування безпечного простору всередині будівлі, використання мобільного укриття або доступу до відповідного укриття поблизу - залежно від установлених вимог. Але що робити підприємству, яке розташоване у великому складському приміщенні без підвалу? Або автозаправці, де поблизу немає жодної захисної споруди? Для таких об'єктів мобільне укриття може виявитися найраціональнішим варіантом. Підприємець не зупиняє роботу на місяці через будівництво, а встановлює готову конструкцію. Працівники отримують місце для захисту, а бізнес - можливість організувати безпечну роботу. Проте ключове питання не повинно зводитися до того, як отримати дозвіл працювати під час тривоги. Воно має звучати інакше: наскільки реально захищені люди?Бо формальне виконання вимоги й фактична безпека - не одне й те ж. 

Зрештою, стандарт так чи інакше змінять, адже поточні вимоги дуже далекі від реалій. І тоді, хто "встиг" збудувати щось на зразок захисного бункеру за чинним ДСТУ буде змушений переробляти все з нуля. Володимир Щелкунов зазначив, що вже готує відповідні документи, щоб оновити діючий ДСТУ. "Ми над цим активно працюємо. Два доктора технічних наук, кандидат наук у галузі цивільного захисту населення спільно з двома профільними інститутами розробляють новий стандарт, який ми запропонуємо розглянути на рівні комітетів Верховної Ради і Кабінетів міністрів. Думаю, не буде ніхто затягувати з цим питанням, бо це вкрай нагальна потреба", - переконаний Щелкунов. 

На думку Інни Гончар, якщо не оновити стандарт для мобільних укриттів, по країні піде хвиля масового встановлення споруд, які формально виконуватимуть вимоги КМУ щодо укриття, але по факту - створюватимуть ілюзію захисту, що може мати трагічні наслідки в разі дронової атаки. "Слід терміново оновити стандарт. Україні потрібен зрозумілий сучасний орієнтир із розрахунковими сценаріями загроз і перевіреними вимогами до захисних властивостей укриттів - ударної хвилі, уламків, конструкцій, входів та інших критичних елементів. Такий документ дав би єдину технічну мову виробникам, бізнесу, муніципалітетам та органам контролю", - зазначила вона. 

Не кількість бетону, а кількість врятованих життів

Очевидно, що Україні потрібна нова стратегія розвитку мережі цивільних укриттів. Передусім громадам необхідно визначити місця, де люди найчастіше залишаються без доступного захисту. Не просто порахувати наявні сховища, а перевірити реальний час, потрібний, щоб до них дістатися. Далі - встановлювати мобільні конструкції там, де будівництво стаціонарних споруд потребуватиме надто багато часу або коштів. Водночас державі варто вдосконалити технічні стандарти, запровадивши зрозумілі класи захисту від різних типів загроз. Особливо важливо оцінювати не тільки стійкість до ударної хвилі, а й протиуламкові властивості, безпеку входів, ризик внутрішніх руйнувань та можливість безперешкодно вийти після вибуху. А для закупівель необхідно зробити пріоритетом саме підтверджені реальними випробуваннями характеристики захисту. 

Досвід полігонних випробувань «ARCA NOVA»  демонструє важливий напрям розвитку галузі - перевіряти інженерні рішення не просто розрахунками, а умовами, наближеними до реальних загроз. І нарешті, громадам потрібні зрозумілі процедури фінансування, встановлення та реєстрації мобільних укриттів. Інакше навіть готові технології роками залишатимуться поза громадським простором. У цій війні немає підстав розраховувати, що повітряна загроза зникне найближчим часом. Навпаки, техніка противника постійно вдосконалюється. А це означає, що вдосконалюватися має і наша система цивільного захисту. 

Можна роками будувати ідеальне підземне сховище. Але людині, яка сьогодні стоїть на зупинці під час повітряної тривоги, потрібен захист не через три роки. Він потрібен зараз. Тому питання вже не в тому, чи потрібні Україні мобільні укриття. Питання в тому, як швидко створити їхню масову мережу і забезпечити, щоб кожна встановлена споруда не просто відповідала документам, а справді могла рятувати життя.