Не закохуйтесь у власні ідеї. Як навчання в акселераторі змінило мій підхід до стартапів

Нещодавно я презентувала власний проєкт у Швейцарії. Це було останнім етапом навчальної програми у Founder Institute — міжнародному акселераторі, що об’єднує підприємців по всьому світу. Презентація стала частиною випускного, на який зібралися не тільки учасники курсу, але також ментори та інвестори.

Метою мого навчання був запуск проєкту, і до акселератора я прийшла у пошуках знань і навичок, що їх можуть дати тільки люди, які вже пройшли шлях від бізнес-ідеї до її вдалої реалізації. Головне, чого нас вчили: не закохуватись у власні ідеї, зазнавати невдач, дослухатися до клієнтів і швидко змінюватися.

Вже на першому занятті я побачила, яких помилок припускалася у своїх проєктах. Минулого року ми з командою навіть поставили на паузу один проєкт, на яким працювали, хоча зроблено було багато. Тому я хочу поділитися інсайтами, які отримала під час навчання. Що робити, щоб вдало запустити стартап, і головне, чого точно робити не варто?

Підписуйтесь на Telegram-канал delo.ua

Мій досвід навчання у міжнародному акселераторі

У програмі було 17 модулів, які вели від ідеї до реалізації. Нашою задачею як учасників було довіритися процесу. Програма охоплювала всі етапи роботи: від бачення і місії до брендингу, співпраці з інвесторами і розвитку стартапу.

Кожного тижня ми з одногрупниками і менторами зустрічалися онлайн. Заняття тривало три години. Починали ми з hot seats — це чудовий формат, під час якого я переживала переродження від стресу, тому що треба було за кілька хвилин представити іншим свою ідею. З часом я навчилась сприймати це як можливість, а не загрозу. Європейцям було помітно легше, ніж мені. Напевно, їх в дитинстві не ставили неочікувано на стілець, щоб вони розповідали віршики. Для себе винесла неймовірну користь від цього формату.

Далі відбувалися презентації від менторів. Вони практики, і кожен готував тему за своїм досвідом, з прикладами. Завершувалася навчальна сесія питаннями.

Крім того ми готували домашні завдання. Вони були об’ємними, доводилося працювати щодня, і це було складно, але все робилося для того, щоб від мрій ми перейшли до рутинної реалізації. У моїй когорті всі учасники були на етапі ідеї. Я прийшла з готовим валідованим тестом, який ми розробили з когнітивно-поведінковим психотерапевтом, щоб люди могли створювати контент, спираючись на свої переваги. Зараз переді мної стоїть задача відцифрувати методологію і досвід, щоб можна було передати їх користувачам. Я хочу змінити те, як ми проявляємо себе у публічному просторі.

Програма передбачала також роботу в групах. Кожного тижня ми зустрічались з одногрупниками і обговорювали прогрес. Якщо його не було, допомагали один одному зрозуміти, у чому проблема. Це так круто! Після нашого спілкування я знала, що мені робити далі. Це було підтримуюче оточення, яке хоче, щоб у тебе все вийшло. Ми вирішили не губити контакт і запланували регулярні дзвінки після завершення програми.

У рамках навчання у нас також були щотижневі півгодинні зустрічі з менторами. Ми мали перелік досвідчених наставників, до яких приходили зі своїми питаннями. Це надзвичайно потужний робочий формат. Зараз думаю, як його інтегрувати у роботу своєї агенції для клієнтів.

Якщо ви також плануєте новий проєкт, дуже раджу звернутися до міжнародних акселераторів. Там ви знайдете не тільки практичні знання і поради, але також підтримку і натхнення. Одна з найважливіших речей, які варто визначити перед запуском стартапу: чи дійсно те, що ви пропонуєте, потрібно користувачам? Іноді нам так подобається власна ідея, що складно визнати: вона не вирішує проблем цільової авдиторії.

Як перевірити попит на майбутній продукт

Звучить дивно, але щоб дізнатись, чи буде продукт користуватися попитом, сам продукт і не потрібний — достатньо інтерв’ю і спілкування з цільовою авдиторією. От тільки спілкуватися треба грамотно. Не варто сліпо вірити словам користувачів, що вони заплатять за продукт. Під час інтерв’ю так скаже практично кожний, деякі навіть назвуть конкретну суму. Це зовсім не гарантує, що вони справді купуватимуть готовий продукт, коли ви запустите стартап.

Щоб бути впевненими у тому, що користувачі готові платити, потрібно, щоб вони заплатили. Усе водночас просто і складно.

Під час програми Founder Institute я отримала таку пораду: зробити функціонал онлайн-сервісу і дати його за гроші клієнтам. Чи заплатять? Так ми робили, коли запустили тестування на моделі бренду особистості. Користувачі обирали: заплатити і отримати розгорнуту відповідь або залишитись з тим, що є у безкоштовній версії. Це дозволило переконатися, що авдиторія дійсно згодна платити за сервіс.

Якщо це фізичний продукт, принцип той самий: він не потрібен в ідеальному вигляді — прототипу достатньо. Це може бути, наприклад, гітара з картону, як робив мій одногрупник, який будуватиме компанію з виготовлення гітар. Якщо ви плануєте випустити додаток, для початку достатньо промальованих екранів, як в моєму випадку. Я приходжу і показую, що може Self-Maestro — без існуючого додатку. Слухаю користувача, і потім разом з UI/UX-дизайнером ми переносимо ці знання у Figma. Краще зрозуміти, що ви вирішуєте неіснуючу проблему, якомога раніше. Зрозуміти — і перейти до вирішення актуальних проблем авдиторії.

Ми, підприємці, часто припускаємося цієї помилки: намагаємося вирішувати неіснуючі проблеми. Що я маю на увазі? Не варто писати навіть перший рядок коду, якщо ви не впевнені на 100%, що цей код потрібен користувачам. Приблизно 80% продуктів, які запускаються, зазнають невдачі саме через те, що вирішують проблеми, яких не існує. І тут відразу хочеться навести пораду, яку мені дали в акселераторі: не закохуватись у свої ідеї — закохуватись у проблеми користувачів і вирішувати їх.

Чому не варто поспішати віддавати частку бізнесу

Ще одна поширена помилка при запуску стартапу: не роздумуючи віддавати частки у ньому. Коли це відсоток від нічого (бо прибутку ви ще не отримуєте), здається, ніби все легко. Але як тільки у гру вступають гроші, ситуація змінюється. На цьому етапі чимало компаній розпадається.

Потрібно з обережністю ставитися до того, хто має частку у вашому бізнесі, обов’язково розділяючи працівників, контрибьюторів, співзасновників, менторів та інвесторів.  

Я вже бачила на практиці, як це відбувається. А під час програми ми проходили цілий модуль з партнерства і часток. Між засновниками бізнесу і працівниками є величезна різниця, тому не варто поспішати запрошувати працівника «приєднатися до справи». Тут потрібно враховувати, скільки часу люди готові присвячувати компанії, як вони ставляться до неї.

Існує два абсолютно різні типи мислення: засновників бізнесу і найманих робітників. Немає кращого чи гіршого мислення, є різниця між підходами, і плутати їх не варто. Працівник не буде займатися бізнесом 24/7, як це часто роблять засновники — він і не мусить. Частку ж в компанії варто пропонувати людям, готовим вкладати у неї більше часу, ніж передбачає стандартний трудовий договір.

Не бійтеся, що вашу ідею вкрадуть

Іноді підприємці уникають розповідати про власну ідею, щоб її не вкрали. Але в самій по собі ідеї нічого унікального немає, унікальність є в реалізації й тому, як проведена робота з користувачами. Чим більше ми отримуємо зворотнього зв’язку та аналізуємо його, тим більш успішними стаємо.

Я пам’ятаю, як потряпляла у цю пастку. Зараз із посмішкою згадую, як вірила, що хтось захоче взяти мою ідею і почати роботу над нею. Сила створення — у партнерстві і взаємодії. Не варто думати, що ви знаєте все краще за інших. Цю пораду я отримую кожного разу, коли спілкуюсь з тими, у кого вийшло вдало побудувати стартап. Цьому ж нас навчали і у акселераторі Founder Institute: не варто покладатися лише на власну думку, треба показувати продукт клієнтам, і вони все самі скажуть.

Мене у цьому добре скерували в FI: я підкреслювала, що моя ідея народилась зі щоденної роботи з формування бренду особистості клієнтів. А мене запитали: твої клієнти тепер будуть користувачами платформи? Ні. Моя платформа — для індивідуальних підприємців, які мають зовсім інші щоденні проблеми, цілі та статки. Відчуваєте різницю?

Помилки не мають нас зупиняти

Хоча навчання проходило онлайн, випускний я вирішила відвідати офлайн. Це була можливість презентувати проєкт. Крім того, я їхала з особистою місією — проявити бренд українського підприємця, показати відомих у світі українців і підняти тему війни.

Я щодня працюю з темою бренду особистості. Але для мене, як і для кожного українця, зараз дуже важливо презентувати нашу національну ідентичність. Вона — наче щит, який захищає нас у час постійних загроз. Щодня ми доводимо світу своєю професійною діяльністю, що українці круті та варті довіри.

Із сестрами Гаєвими ми створили листівки з орнаментом доби козацької старшини. На листівках були особисті підписи мисткинь, адже сестри Гаєві добре відомі європейській авдиторії. Таким чином ми прагнули нагадати про силу і свободу, яку українці виборюють. Я дарувала листівки всім, з ким спілкувалася протягом тижня у Швейцарії. Це добре працює, змінюючи сприйняття нас світом.

Далі на мене чекає ще більше роботи, ніж було під час програми. Буде багато помилок і викликів, щось обов’язково буде йти не за планом. Але це тільки додає мені прискорення. Коли ми усвідомлюємо: щось не працює, це означає тільки те, що наступним нашим кроком буде зробити так, щоб запрацювало.

Я багато спілкуюсь з клієнтами і вчусь у них створювати продукти та сервіси, кожного дня приносити користь іншим. Зі свого боку, надихаю їх ділитись своїм досвідом на ширшу авдиторію. Це класний обмін. Зараз я запрошую вас стати першими, хто протестує мою нову платформу: Selfmaestro.co 

Помилки, яких ми припускаємося на шляху до своєї мети, не мають нас зупиняти. Вони лише вказують, чому варто приділити увагу, де ми маємо розвиватися і зростати, чого насправді потребуємо. Головне: вміти визнати власні помилки, виправити їх і з посмішкою рухатися далі.