Я не люблю нічого штучного. Переконана, що компанія має транслювати те, якою вона є насправді: свої реальні цінності, спосіб роботи, користь для клієнтів. Тоді публічний образ має під собою основу, яку люди можуть перевірити у взаємодії з нами.

У консалтингу це особливо відчутно. Ми працюємо з тим, що я називаю внутрішніми органами бізнесу: його моделлю, процесами, управлінськими рішеннями. Компанії охоче показують свої продукти й досягнення, а про внутрішні проблеми зазвичай говорять у вузькому колі. І це зрозуміло. Наша робота — допомогти розв’язати складні завдання, які часто не лежать на поверхні. Я іноді порівнюю нашу команду зі спецпризначенцями: компактна група висококваліфікованих фахівців, здатних діяти прицільно і системно. Саме цю здатність ми й маємо підтверджувати своєю роботою та комунікаціями.

Передбачуваність — це цінність

Для мене у ділових відносинах принципові три речі: передбачуваність, прозорість і надійність. За кожною стоїть цілком конкретна поведінка.

Передбачуваність означає: якщо людина сказала, що зробить, я можу на це розраховувати і вже знаю, що очікувати від людини. Прозорість — що вона вчасно повідомить, коли щось піде не так. Або загалом комунікує логіку своїх дій та рішень. Надійність — що партнери й команда розуміють, на які зобов’язання керівника можна розраховувати завтра. Саме таких засад дотримуюсь і я щодо інших. 

Під час великої війни обставини змінюються щодня. Ми можемо переглянути домовленості, перенести строки чи навіть скасувати заплановане. Ключове слово тут — обговорити. Доросла позиція полягає в тому, щоб вийти на зв’язок і разом вирішити, як діяти далі. Мовчання залишає іншу сторону сам на сам із проблемою, про яку вона могла навіть не знати.

Той самий принцип дорослої взаємодії працює, коли компанія помилилася. Я із задоволенням помічаю приклади, коли українські бізнеси швидко реагують на проблеми і помилки, яких припустилися щодо клієнтів: пояснюють ситуацію, перепрошують, пропонують рішення. Це і є відповідальна поведінка. Публічна розмова компанії з людьми має будуватися на тих самих засадах чесності й прозорості, що й розмова двох дорослих людей.

До речі, звичка відповідати за свої слова формується задовго до першої керівної посади. І саме з таких звичок потім складаються ділові відносини і, власне, репутація людини, яка будується роками, а руйнується інколи за хвилини.

Особистий бренд і право на приватність

Репутація компанії тісно пов’язана з людьми, які її представляють. Якщо компанія говорить одне, а керівник або інші публічні представники поводяться інакше, виникає какофонія. Можна мати прекрасну PR-команду, але її робота потребує щоденного підтвердження з боку всіх, від чийого імені вона говорить.

Водночас особистий бренд керівника потребує балансу. Я, наприклад, не люблю відкривати подробиці приватного життя. Але вважаю важливим показувати частину своєї особистості, яка впливає на бізнес та роботу з іншими людьми — свою систему цінностей. Партнери, клієнти й співробітники мають достатньо розуміти мене як людину, щоб вирішити, чи хочуть вони зі мною працювати.

Людяність проявляється у тому, як ми ухвалюємо рішення, ставимося до помилок, враховуємо стан, ситуацію та потреби іншої людини. Під час війни емпатія стала особливо важливою частиною управління. За показниками стоять люди зі своїми обставинами, і керівник має це бачити й зважати на це. Про таке варто говорити публічно, зберігаючи власні межі приватності.

Нещодавно на одному із бізнес-заходів мене вразив виступ CEO «Київстару» Олександра Комарова. Він відверто розповідав про складні управлінські дилеми, пояснював, як міркує та які рішення ухвалює. Саме ця відвертість була для мене цінною: інші керівники стикаються зі схожими питаннями й можуть винести щось корисне з такого досвіду. У мене це посилює довіру до людини, яка здатна осмислювати власний досвід і ділитися ним. 

Перед виходом у публічний простір

У нас є правило: кожен наш контакт із компанією чи суспільством має давати цінну думку, ідею чи досвід. Це стосується виступу на конференції, подкасту, тренінгу або допису. Мені важливо, щоб після такого контакту в людини з’явилося розуміння, яке допоможе їй у власній роботі. 

Люди перевантажені інформацією, живуть у стресі, мають обмаль часу й уваги. Тому перед публікацією я пропоную ставити собі просте запитання: щоб що? Що саме ми хочемо дати читачеві чи слухачеві? Яка думка, підказка, досвід залишаться з ним? Для мене це ще й питання поваги до людини, до якої ми звертаємося.

Репутацію ми підтверджуємо щоразу, коли виконуємо обіцяне, пояснюємо складне рішення або виходимо на неприємну розмову. Для мене важливо, щоб людина після реальної співпраці з нами впізнала ту компанію, яку бачила у публічному просторі. Щоб досвід підтвердив її очікування і вона знала: на нас можна розраховувати.