Як активізувати зовнішньоекономічну діяльність: шлях від компенсаційної до інвестиційно-експортної моделі

Поточна динаміка зовнішньої торгівлі в Україні демонструє глибокий дисбаланс. За дев’ять місяців 2025 р. імпорт товарів зріс на 16,3%, тоді як експорт скоротився на 4,2%. Основні причини — падіння аграрного виробництва, руйнування гірничих підприємств і скасування товарного безвізу з ЄС. Експорт продовольства та агросировини скоротився на 8,9%, мінеральних продуктів — на 12,2%.

Водночас позитивним сигналом є зростання на понад 10% експорту товарів із більшою часткою доданої вартості - продукції хімічної, легкої, деревообробної промисловості, будматеріалів і машинобудування. Це свідчить про повільну, але реальну диверсифікацію структури експорту.

Імпорт: зростання потреб і обмеження виробництва

Імпорт зріс у всіх ключових групах енергообладнання, паливо, машини, транспорт, продовольчі товари. Найбільше — "машини, устаткування, транспортні засоби" (+32,9%). Збільшення імпорту пояснюється потребами ЗСУ, пошкодженнями енергетичної інфраструктури та пожвавленням внутрішнього попиту при слабкому розвитку власного виробництва.

Понад третину інвестиційного імпорту становить енергетичне обладнання, яке, по суті, замінює зруйновані активи, а не розширює виробничу базу. Це ключовий симптом економіки відновлення, а не зростання.

Експорт: сировинна пастка та поступове зростання продукції з доданою вартістю

Сировинні товари формують до 80% експорту. Водночас частка інвестиційних товарів зросла на 18%, хоча їхній внесок у загальний експорт поки не перевищує 2%.

Експорт споживчих товарів відновився до 97,5% довоєнного рівня, але продукція з високою доданою вартістю все ще не стала рушієм зовнішнього сектору.

Проблеми мають структурний характер: втрата виробничих потужностей, слабка логістика, брак інвестицій і дорогі кредити. Без відновлення промислової бази експорт не зможе стати локомотивом економічного зростання.

Платіжний баланс і валютний ринок: стабільність на дотаціях

Українська економіка існує у режимі перманентного валютного дефіциту, який компенсується зовнішньою офіційною допомогою, а не експортом чи приватним капіталом. За останні 12 місяців структурний дефіцит платіжного балансу (без грантів) розширився до $44,3 млрд(22% ВВП). Основні джерела відтоку валюти торговий дефіцит ($49,2 млрд), виплата процентів за інвестиціями ($9,1 млрд) і відтік готівки поза банками ($11,6 млрд).

Міжнародна допомога ($46,9 млрд на рік) закриває цю діру, але не вирішує її причини - вузьку експортну базу, низьку продуктивність і відсутність припливу приватного капіталу. Частка грантів у допомозі зменшилася до 30%, що підвищує боргові та валютні ризики.

Валютна лібералізація: добрий намір із небезпечними наслідками

Політика валютної лібералізації НБУ, розпочата у 2023, мала на меті зменшити попит на валюту. Натомість вона спровокувала його зростання: нетто-покупки валюти бізнесом зросли на 40%, а населенням — на 20% валютних інтервенцій НБУ.

Тепер ключовим чинником валютного дефіциту став не фіскальний сектор, а валютний ринок.

Умови війни та високих ризиків роблять ринкові механізми менш ефективними. Поспішна лібералізація лише посилила волатильність і невизначеність, утримуючи бізнес від інвестиційних рішень.

Що робити: стратегія активізації зовнішньоекономічної діяльності

1. Переорієнтація моделі з компенсаційної на інвестиційно-експортну.

Міжнародна допомога має ставати не просто бюджетним компенсатором, а каталізатором інвестицій і експорту.

2. Інвестиції у виробництва з високою доданою вартістю.

Необхідно створити умови для зростання машинобудування, енергетичного машинобудування, ІТ-експорту та переробної агросфери.

3. Модернізація логістики та транспортної інфраструктури.

Без відновлення портів, залізничних маршрутів і терміналів неможливо відновити конкурентоспроможність експорту.

4. Координація валютної, монетарної та торгівельної політики.

НБУ має забезпечити передбачуваність курсу, а уряд — цільові програми кредитування експортерів і страхування ризиків.

5. Створення сприятливого середовища для приватного капіталу.

Захист прав власності, прозорість судової системи та стимулювання реінвестицій — базові умови повернення бізнесу в Україну.

Україна сьогодні живе на зовнішніх дотаціях, але не може нескінченно підтримувати макростабільність "на диханні донорів".

Щоб перейти від моделі виживання до моделі розвитку, потрібна нова архітектура зовнішнього сектору - де головну роль відіграє не зовнішня допомога, а експорт, інвестиції й приватний капітал. Тільки так Україна зможе відновити власну валютну спроможність і стати гравцем, а не прохачем у світовій економіці.