Як говорити з дітьми про професії, щоб через десятиліття їхній фах був затребуваним

Нині питання: “Які професії тоді цікаві” я обговорюю вже зі своїм 8-річним сином. І в першу чергу при цьому веду внутрішню дискусію: “Як поєднати його суперсили із тим, чого потребуватиме ринок у довготривалій перспективі”.

Цей внутрішній діалог знайомий багатьом батькам зараз. Як Фундація, яка працює із професійною орієнтацією підлітків ми бачимо як сильно війна вплинула на питання вибору професії. Особливо у тих випадках, коли діти ростуть без батьківського піклування. А саме така молодь — головний фокус нашої роботи.  

Це спостереження підтверджує і дослідження “Індекс майбутнього”, ініційоване Фундацією Олени Зеленської. Згідно з ним лише 30% опитаних молодих людей визначилися і можуть назвати, ким хотіли б працювати у 30 років. Для порівняння середній показник у країнах ОЕСР, так званому “клубі успішних країн”, вдвічі вищий — 60%.

Які ж професії обирають ті підлітки, що мають візією свого майбутнього? 

IТ, дизайн, сфери охорони здоров’я, краси, освіта, юриспруденція. 7% опитаних хоче стати підприємцями. 

А чого потребуватиме ринок на довгу перспективу? 

Спільно із міжнародною дослідницькою компанією Ipsos наша Фундація провела аналітику, в основу якої лягли дані швидкої оцінки ризиків RDNA4 (дослідження, яке проводить український уряд у співпраці зі Світовим банком, Європейським Союзом та ООН). 

Згідно з RDNA4, потреби відновлення України сягають $524 млрд доларів. Моделювання показує — якщо Україна отримає цю суму, то для втілення проєктів з відбудови потрібно буде додатково залучити 1,5 млн людей. 

В першу чергу у таких секторах, як будівництво, енергетика, видобування, транспорт і логістика, сільське господарство, торгівля та переробка. 

Серед професій, де буде найбільший запит ринку, — електрики, зварювальники, водії вантажівок, фахівці сфери видобування.

Якщо порівняти це із даними опитувань підлітків, то у деяких сферах розрив — десятикратний. Наприклад, в енергетиці потрібно 12% додаткових фахівців, але лише 1% молоді хоче працювати у цьому секторі. Схожа ситуація у переробці. На виробництвах потрібно буде 20% додаткових людей, але тільки 2% опитаних підлітків бачить себе у цій сфері.

Чим це загрожує? Тим що структурне безробіття, яке зараз є на ринку, може загостритися. Тобто будуть люди, які шукають роботу, будуть вакансії, але метчу роботодавця і працівника не станеться.

Це сигнал для держави, громадянського суспільства, бізнесу і міжнародних партнерів — пора об’єднуватися. Почати можна із 5 кроків.

Перше — якщо діти хочуть бути підприємцями, то це бажання треба заохочувати й популяризувати підприємництво у тих сферах, які потрібні для відновлення. “Не хочеш працювати на виробництві? Відкрий власне маленьке, крафтове виробництво”. Ми у Фундації вже інтегрували такий підхід — проводимо екскурсії на виробництва, швейні цехи, організовуємо зустрічі із фахівцями з пріоритетних для відбудови сфер.  

Друге — професійна орієнтація має стати частиною інфраструктури відновлення. Проєкти відбудови мають включати й підготовку відповідних фахівців, які будуть ці проєкти втілювати. 

Третє — потрібні сучасні, спрямовані на майбутнє системи професійної орієнтації. “Індекс майбутнього” показує, що лише 17% дітей проходили профорієнтаційні тести, 4% — відвідували ярмарки вакансій, 7% — спілкувались з кар’єрними радниками. Для більшості єдина профорієнтація — розмова із батьками (74%). Чому так відбувається? Бо часто профорієнтація виглядає застаріло та не відповідає запиту молоді. 

Четверте — професійна орієнтація не має бути лише відповідальністю батьків чи школи. Вона має іти у зв’язці з аналітикою трендів на ринку праці та інвестиційними пріоритетами держави. Це наша спільна відповідальність. 

П’яте — професії для відбудови мають стати модними, зокрема і робітничі спеціальності. Тому маємо спільно долати стигматизацію і стереотипи. Під час одного із візитів у швейний цех я почула від хлопця: “Чоловіки таким не займаються”. Але коли він побачив на виробництві чоловіків закрійників і сам спробував кроїти одяг, то змінив свою думку і нині готується до вступу на цей фах. Практика розширює кругозір.

Що у цей час робити нам — батькам? 

Не тиснути. Дослідження показують, 24% підлітків, які відчувають тиск щодо навчання, мають нижчі загальні середні бали, ніж ті, кого батьки підтримують.

Бути прикладом. Дані OECР показують, у підлітковому віці діти сприймають батьків як зразок для формування власної професійної ідентичності. Це не означає, що діти мають піти нашими стопами. А означає, що маємо бути рольовою моделлю працелюбності, відповідальності, саморозвитку — тих якостей, які будуть генетичним кодом професійного “я” наших дітей. 

Мотивувати до отримання практичного досвіду. В учнів, які мають хоча б мінімальний досвід роботи ще під час навчання у школі, шанси на працевлаштування в дорослому житті — більші. Їхня зарплата може бути на 5–10% вищою ніж в однолітків без такого досвіду. Стажування паралельно зі школою — часта практика у Німеччині, Данії, Швеції, Франції та Фінляндії. З чого почати? Допоможіть дитині скласти своє перше CV, оберіть з дитиною професійні курси, які їй цікаві, підтримайте психологічно перед співбесідою. 

Заохочувати волонтерство. Молоді люди, які займаються волонтерством, мають кращі кар’єрні перспективи, вищі доходи в середньому на 4-8% та вищий рівень задоволеності роботою у майбутньому. До прикладу, у Литві майже 60% підлітків волонтерять ще під час навчання у школі.  

Поглиблювати свої знання. Дослідження, проведене у державних школах Англії, показало, що 58% батьків не повністю розуміють, які освітні кваліфікації сьогодні доступні молоді. 61% опитаних відчувають, що не можуть належно зорієнтувати дітей у виборі професійного шляху.

Деякі країни давно усвідомили, що ключ до профорієнтації дітей — профорієнтація батьків. В Австралії завдяки програмі PACTS для батьків проводять безплатні воркшопи, де розповідають чого потребуватиме ринок, які тренди, як якісно підтримувати дітей. Цій програмі вже понад 30 років. У Канаді крім тренінгів надають родинам ще й фінансову допомогу. У Великій Британії завдяки програмі The Brilliant Club – The Scholars Programme батьки і діти не лише спільно проходять воркшопи, але ще й відвідують університети та випускні вечори у різних навчальних закладах, щоб відчути дух майбутньої Альма-матер. 

І на завершення дві останні поради — найголовніші, але і найскладніші водночас. По-перше, треба прийняти, що діти дорослішають дуже швидко. Тому не варто відкладати профорієнтацію до 11 класу. 

По-друге, не тисніть на себе. Так, думати про майбутнє тривожно, але найкраще що ми можемо зробити для своїх дітей — зберігати спокій і бути для них опорою.