Українська енергосистема десятиліттями будувалася навколо великих об'єктів: ТЕЦ, магістральних мереж, централізованих котелень. Під час війни ця колись ефективна модель перетворилася на вразливість, бо один удар вимикає світло, тепло і воду для десятків тисяч людей одночасно. Вразливість централізованої системи посилюється низкою пов'язаних між собою проблем. 

По-перше, це каскадні ризики, коли одночасно обстріли, відключення та екстремальна погода накладаються одне на одне, тож громадам доводиться планувати саме такі сценарії сукупного впливу, а не окремі аварії.

По-друге, нерівний доступ до фінансування, котрий проявляється в тому, що великі міста мають більше ресурсів, зокрема на утримання проєктних команд за різними напрямками, та мають вихід на міжнародних донорів. Водночас, малі громади часто не мають навіть великого промислового споживача, який гарантував би інвестору окупність.

По-третє, все більше прогресуючий брак людей, що поглиблюється внаслідок демографічних втрат, вимушеного переміщення,  мобілізації та проблем з бронюванням, а також через традиційно низький рівень оплати праці, що разом виснажують муніципальні команди й комунальні підприємства.

У результаті стійкість розвивається з двома швидкостями. Там, де є ресурс, з'являються плани стійкості та успішні енергетичні проєкти, що служать маяком для інших. Де ресурсу немає, громада залежить від дизельного генератора, наданого донорами.

Види стійкості: енергетика як фундамент

Стійкість громади складається з кількох шарів, і провал одного з них тягне за собою інші. Енергетична стійкість лежить в основі: без неї не працюють ні лікарні, ні водоканали, ні школи. І досягається вона шляхом облаштування резервного живлення, будівництва власної розподіленої генерації, накопичувачів енергії, та створенням на базі цього в перспективі автономних енергетичних мікромереж для об'єктів соціальної та критичної інфраструктури.

Інфраструктурна стійкість передбачає захищені мережі, швидке відновлення енерго-, водо- і теплопостачання, наявність укриттів  та підземних об'єктів подвійного призначення, в котрих як у мирний час так і під час небезпеки  можливе проведення  освітніх, розважальних або соціальних заходів.

Ця осінь продемонструвала важливість забезпечення фінансової стійкості, а саме можливість для громад мати окремі фінансові рахунки, диференційовані джерела доходів комунальних підприємств, необхідність вчасно розпоряджатися власним бюджетом,  і виконувати кредитні зобов'язання та залучати інвестиції.

Інституційна стійкість проявляється в підготовці документації,  такої як місцеві плани стійкості, муніципальні енергетичні плани, оцінка ризиків, а це включає розуміння простими словами вимог чинного українського законодавства та стандартів ЄС, що вкрай важливо для розвитку проєктів громад на довгу перспективу та для залучення міжнародних інвесторів.

Адаптація до екстремальної погоди, управління водними та енергетичними ресурсами та вчасне реагування на природні виклики є запорукою кліматичної стійкості.

Життя у воєнних умовах вимагає від громад соціальної стійкості, а саме згуртованості заради подолання викликів, мобілізації людських резервів,  підтримки ВПО і ветеранів, співпраці з громадськими організаціями, і успішної реалізації спільних проєктів.

Гроші є, але витратити їх не можна

З середини вересня Державна казначейська служба перестала проводити більшість платежів місцевих бюджетів. Кошти громад зберігаються на єдиному казначейському рахунку разом із коштами державного бюджету, і розпоряджатися ними можна лише через Казначейство. Коли на рахунку бракує грошей, Казначейство проводить лише пріоритетні платежі: на оборону, обслуговування боргу, пенсії, зарплати та соціальні виплати. Формально рахунки громад не заблоковані, але скористатися власними коштами громади не можуть, тому й називають це блокуванням. 28 вересня Кабмін закріпив такий порядок постановою «Деякі питання забезпечення збалансованості виконання державного та місцевих бюджетів у 2026 році в умовах воєнного стану», яка діє до кінця року. За даними Всеукраїнської асоціації громад, Казначейство пропускає лише зарплати та комунальні платежі самих органів місцевого самоврядування. Під обмеження потрапили підготовка до зими, захист енергооб'єктів, укриття в школах і лікарнях і навіть проєкти, профінансовані міжнародними грантами: роботи виконані, але оплата не проходить.

Тернопільська міська рада повідомляла, що Казначейство не провело платежі теплопостачального підприємства на 20,6 млн грн, зокрема за газ, електроенергію та воду, що створювало ризики для своєчасного початку опалювального сезону.

В Зіньківській громаді Полтавській області діти не могли дістатися до школи автобусами. Через неможливість оплатити пальне, попри наявність грошей у бюджеті, на кілька днів зупинили підвезення учнів шкільними автобусами. Батьки возили дітей власними автомобілями, а частина школярів добиралася на таксі або попутним транспортом.

В Ірпіні на Київщині після обстрілу потрібні матеріали для ремонту, але місто залучає волонтерів. Після російської атаки 19 жовтня були пошкоджені 86 об'єктів. Потрібно було терміново закривати вибиті вікна й пошкоджені дахи, закуповувати OSB-плити, будівельну плівку та інші матеріали. Виникло закономірне запитання: чому місто зверталося до бізнесу й благодійників, якщо кошти на оперативне реагування вже передбачили в бюджеті? Місцева влада пояснювала ситуацію в контексті казначейських обмежень.

У Львові, де мер Андрій Садовий одним з перших голосно заявив про проблему з припиненням фінансування комунальних послуг, станом на 19 жовтня Казначейство почало проводити раніше затримані платежі, але пройшло лише близько 20% очікуваних критичних оплат: 40 млн грн надійшло на зарплати працівників електротранспорту, тоді як автобусні перевізники все ще чекали близько 185 млн грн, через що виник ризик затримки зарплат водіям і нестачі коштів на пальне.

Глибину кризи зупинення платежів розкриває директор "Черкаситеплокомуненерго" Павло Карась: "Повністю зупинені державні програми кредитування, і це колосальний удар. Наше підприємство придбало спецтехніку в кредит за державною програмою "5-7-9%". Днями ми отримали офіційне повідомлення від банку: оскільки уряд припинив фінансування програми "5-7-9%", компенсації скасовано, а ваша відсоткова ставка становить 23% річних. Підприємство просто поставили перед фактом. 23% річних для комунального підприємства з заблокованими рахунками — це фінансовий зашморг. І такі листи отримав увесь бізнес і всі комунальні структури, які повірили державним гарантіям." 

Крім того, громади негативно оцінюють відсутність комунікації з боку Уряду при прийнятті настільки болісних рішень.

Стійкість громади залежить від того, чи може вона вчасно розпорядитися коштами, які в неї вже є. Найважче доводиться малим громадам, у яких немає фінансового запасу, щоб перечекати.

Ціна стійкості для малих громад

Для малих громад перехід до енергетичної стійкості — це не лише вибір технологій, а й питання фінансування, окупності та спроможності реалізувати проєкт. Власна генерація, накопичувачі енергії, системи управління та мікрогріди потребують значних початкових інвестицій, які місцеві бюджети часто не можуть забезпечити самостійно. Залучення приватного капіталу ускладнює відсутність великого промислового споживача, стабільного попиту та зрозумілої моделі повернення інвестицій. Додатковими перешкодами залишаються складні та часто дороговартісні процедури приєднання до мереж, мінливість регуляторних умов і, найголовніше, - брак фахівців, здатних розібратися в технічних деталях, тарифних та фінансових моделях, а  також підготувати технічно та фінансово обґрунтований проєкт. Водночас відсутність резервного живлення підвищує ризики перебоїв у роботі лікарень, шкіл, водопостачання й теплопостачання, а також збільшує вразливість громади під час атак і тривалих відключень електроенергії.

Тим часом, держава збільшує видатки на енергетику. Проєкт державного бюджету на 2027 рік (законопроєкт № 16000 від 15 вересня 2026 року) передбачає на підтримку енергетичного сектору 97,3 млрд грн, з яких 60 млрд грн на захист і відновлення енергооб'єктів після російських атак та розвиток розподіленої газової генерації, 8,8 млрд грн від міжнародних партнерів на розвиток НЕК "Укренерго", АТ "Укрнафта" та ПрАТ "Укргідроенерго", а саме на зростання потужностей та пришвидшення інтеграції в енергетичні ринки та енергосистему ЄС та 2,6 млрд грн на грантові проєкти для бізнесу та житла з метою підвищення енергоефективності та енергетичної безпеки.

Те, що розподілена генерація стала державним пріоритетом, є важливим сигналом. Проте основні кошти спрямовані на відновлення, газову генерацію та великі державні компанії. Грантова підтримка для бізнесу й житла становить лише близько 3% загальної суми, а окремого інструменту для малих громад, які хочуть мати власні мікрогріди чи накопичувачі, у цій розбивці не видно.

Рішення, які вже працюють

Саме ці питання обговорювали на Ukrainian Resilience Week у Львові, яка зібрала близько 400 представників громад, донорів, бізнесу та експертів. Неурядова громадська організація Razom We Stand звернула увагу учасників на дві проблеми малих громад: як залучати інвестиції в енергоострови там, де немає великих промислових споживачів, і які фінансові моделі мікрогрідів реально працюють для невеликих бюджетів. 

Наприклад, представлена концепція державного енерготрейдера  АТ «Енергетична компанія України» (ЕКУ) пропонує три підходи до організації енергетики в громадах. Перший полягає в тому, щоб забезпечити автономне живлення найважливіших об’єктів, таких як лікарні, водоканали, котельні та системи зв’язку. Навіть якщо електроенергія зникає в загальній мережі, вони зможуть продовжувати працювати. Другий підхід передбачає об’єднання енергетичних об’єктів громади під професійним управлінням для роботи в ринок: за допомогою агрегатора в особі ЕКУ громада може брати участь в енергетичному ринку, отримувати економію на послугах балансування  й заробляти додатковий дохід від своїх енергоресурсів. Третій підхід передбачає співпрацю кількох сусідніх громад, які разом реалізують енергетичні проєкти, оскільки кожній окремо може бракувати коштів, обладнання чи фахівців. Так вони можуть об’єднати ресурси, розподілити витрати й реалізувати рішення, які самотужки були б їм не під силу. 

Економічний ефект підтверджують цифри: когенераційна установка потужністю 1 МВт, що працює в агрегованій групі одночасно на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому та балансуючому ринках, дозволяє збільшити фінансовий результат на 57%.

Щоб ці моделі стали доступними й малим громадам, потрібні рішення на трьох рівнях:

На рівні держави та регулятора необхідно розділити критичні й некритичні видатки громад і негайно розблокувати рахунки громад та платежі на підготовку до зими та захист енергооб'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, а також продовжити спрощення правил агрегації та підключення малої розподіленої генерації.

Донори та МФО мають створити прості і доступні фінансові інструменти саме для малих громад: гранти й гарантії під мікрогріди та накопичувачі, алгоритми залучення змішаних схем фінансування, механізми, що об'єднують невеликі проєкти в портфелі, цікаві інвесторам.

Громадам доцільно об'єднуватися з сусідами в енергосоюзи, розробити в повній мірі муніципальні енергетичні плани, ретельно готувати та реалізовувати місцеві плани стійкості та інвестувати в людей, які розробляють і експлуатують ці проєкти.

Не менш важливо, як про ці рішення говорять. Самоврядуванню потрібні прості роз'яснення стандартів ЄС замість юридичної мови acquis, а навчання муніципальних управлінців має йти паралельно з розгортанням розподіленої генерації.

Енергетична стійкість означає здатність громади функціонувати: лікувати, навчати, подавати воду й тепло незалежно від того, що відбувається з енергосистемою. Робочі моделі для цього вже існують, і їхній економічний ефект підтверджують цифри. Завдання на цю зиму полягає в тому, щоб громади отримали доступ до власних коштів і змогли завершити підготовку до опалювального сезону та реагувати на воєнні виклики. Завдання на наступні роки ширше: децентралізована генерація, енергоострови, агрегація невеликих об'єктів і ефективні ринкові механізми мають стати доступними навіть громадам без великих бюджетів. Агрегація дає малій громаді змогу вийти на енергетичний ринок разом з іншими й отримувати дохід, недосяжний поодинці. Саме так енергетична стійкість перестане бути привілеєм великих міст і стане нормою для кожної громади.