Енергоефективність під час війни: марнотратство чи порятунок для енергетики

На другому році повномасштабної війни перед Україною постало непросте завдання – віднайти крихкий баланс між фінансуванням опору російській агресії та видатками на підтримку життєздатності вітчизняної економіки, енергетики та житлового-комунального сектору. Утім, і перше, і друге є константою у гарантуванні подальшої боротьби.

Цьогоріч у грудні Київ за ініціативою GIZ приймав форум енергоменеджерів у межах «Тижня Енергоефективності», де Україна вкорте засвідчила незворотність обраного шляху – енергоефективність залишається фундаментом енергетичної безпеки та відіграватиме ключову роль у повоєнному відновленні. 

В умовах військової агресії РФ зниження витрат енергії, зменшення споживання газу, нафтопродуктів та електроенергії набуває критичної ваги. Дивно вважати вектор енергоефективності марнотратством хоча б тому, що левова частина проєктів реалізуються коштом іноземних донорів. Та навіть попри це ми припускалися помилок. 

До прикладу, в Миколаєві на даху однієї з лікарень було встановлено сонячні панелі, тоді як обладнання простоювало, бо будівлю визнали аварійною. Так не повинно бути. Аномально неефективне використання енергоресурсів, а особливо в житловому секторі, має відійти в минуле. Так само як і небажання усвідомити незворотність змін. 

Цьогоріч експерти Вестмінстерської фундації за демократію проаналізували ефективність застосування окремих положень Закону про енергоефективність. В опитуванні взяли участь 370 представників органів місцевого самоврядування, які представляють практично всю територію України. Метою опитування була фіксація стану впровадження систем енергетичного менеджменту (СЕМ) в органах місцевого самоврядування. 

З'ясувалося, що лише в 28% опитаних громадах було ухвалене рішення про запровадження СЕМ. Основними барʼєрами для впровадження системи органи місцевого самоврядування визначили обмежене фінансування, відсутність кваліфікованих енергоменеджерів та недостатню кількість інформації про алгоритм впровадження СЕМ.

В 57% громад не впроваджено енергомоніторинг, тобто не здійснюється систематичний збір та обробка даних з енергоспоживання. Відсутність таких даних може ускладнити підготовку місцевих енергетичних планів. 

Ось чому важливо подбати не лише про ретельний моніторинг вже ухвалених законів, але також про їх ефективне втілення в життя, розробку вторинного законодавства, а також імплементацію Директив ЄС з енергоефективності. 

До слова, в урядовому «Плані відновлення», який стане методологічною основою реалізації 50-мільярдного плану підтримки відновлення країни, «Енергетика» стоїть на першому місці в переліку секторів, що мають потенціал для залучення інвестицій та донорської допомоги. Частину з цих коштів необхідно скерувати на заходи з енергоефективності. 

У листопаді Європейська комісія у своєму звіті за 2023 рік досить високо оцінила темпи синхронізації законодавства та практик в галузі енергоефективності до європейських норм та стандартів. Можливо, подекуди це відбулося авансом. Утім вдосконалення законодавства та регуляторних практик – лише частина великої місії.  Дуже важливо перетворити енергоефективність на загальнонаціональну ідею і повсюдну практику лише на рівні державних органів влади, але й на рівні громад. 

У недавньому звіті DIXI Group вказано, що більш надійне та доступне електропостачання “має бути реалізовано насамперед на рівні місцевих громад та домогосподарств”. На початковому етапі місцеві громади мають провести комплексні енергоаудити та розробити так звані місцеві енергетичні плани хоча б на десять років. Ці плани стануть основою для подальшої послідовної реалізації практичних проєктів із залученням необхідних інвестицій. 

Як законодавець, я цілком розумію масштаб викликів, що стоять перед нами, але водночас реалізація запланованого дозволить в майбутньому в 2-3 рази знизити споживання електроенергії в нашій країні. Це, в свою чергу, призведе до зростання ВВП. Розвинені країни Європи вже пройшли цей нелегкий шлях, ми ж перебуваємо на його початку.

У енергоефективності повинна бути зацікавленість кожного українця, адже благополуччя країни починається саме зі свідомості її громадян.