Енергетична ера в аграрну епоху

Якщо мова йде про вітчизняні коксохімзаводи

На Дніпродзержинському заводі тільки-но пройшов пільговий продаж. Трудовий колектив разом з іншими пільговиками викупив 10,7% статутного фонду. Загалом пакети акцій заводу передбачається розподілити таким чином: на некомерційний конкурс за гроші виставлено пакет розміром 24,3% СФ, ще два пакети (40% та 25%) виставляються на сертифікатні аукціони, відповідно за ПМС та КС. На поточний (34) аукціон виставлено 33,4% акцій.

Ганна Худолій

На відміну від Авдіївського коксохіму, який справді віддали буквально за копійки, Дніпродзержинський коксохімічний завод оцінено в 25 млн. грн. Щоправда, деякі експерти висловлюють сумніви у справедливості такої оцінки, адже завод у найгірші роки давав не менше $3,5 млн. прибутку. Але то вже суто професійні "оцінювальні" питання, і думки спеціалістів щодо їх вирішення мають величезні розбіжності. Що ж стосується думок "на місцях", то керівництво Дніпродзержинського КХЗ, схоже, страждає комплексом неповноцінності, записавши рідне підприємство до "неконкурентоспроможних і неліквідних". За словами заступника директора з економіки Сергія Найди, "ми не користуємось попитом у власних акціонерів" (не зрозуміло, хто "ми" — чи то керівники, чи то сам завод).

Привабливість та статутний фонд: обернена пропорційність?

Приватизація Дніпродзержинського коксохімічного заводу розпочалася у минулому році. Акт оцінки вартості майнового комплексу було затверджено 1 квітня 1996р. Тому завод "потрапив" під лютневу постанову Кабінету Міністрів, згідно з якою усім підприємствам, незалежно від форми власності, необхідно провести індексацію основних фондів. І багатомільйонний розмір статутного фонду — "усього-на-всього" результат проведеної індексації. Як наслідок — досить скромний Дніпродзержинський завод за розміром акціонерного капіталу майже наздогнав гігантський "Маркохім", залишивши далеко позаду КХЗ "номер один" в Європі — Авдіївський . Спостерігається парадоксальна тенденція: чим потужніший завод, тим менший його статутний фонд, і навпаки.

Утримуємо торічні позиції

Спад виробництва на Дніпродзержинському КХЗ проходив не в унісон із зміною загального стану справ у галузі. Якщо за останні п"ять років випуск продукції коксохімії зменшився майже наполовину (див. графік 2), то на Дніпродзержинському заводі падіння відбувалося прямо-таки ударними темпами.

За даними Міністерства промислової політики, у 1990р. загальні обсяги коксохімічної продукції (кокс валовий 6% вологості, смола кам"яновугільна, сульфат амонію, сирий бензол та фенол) становили 34,4 млн. т, з яких більше 4 млн. т йшло на експорт. Однак за останнє п"ятиріччя традиційно висока питома вага експорту у структурі реалізованої продукції стала катастрофічно падати. Зараз співвідношення виробництво/експорт знаходиться приблизно на рівні 17/0,4, тобто 2,4% проти колишніх 12%. Найгіршими для коксохімії були 1993 та 1994 роки, коли загальні обсяги виробництва послідовно зменшувались на 27,5% та 15% відповідно. У 1995 р. спад виробництва уповільнився, а у поточному році очікується збільшити обсяги виробництва порівняно з 1995 р. на 1/3.

Згідно з дослідженнями Мінекономіки, до 2000 р. очікується невеликий приріст обсягів виробництва, але найближчі 10-15 років вийти на рівень 1990 р. не вдасться. Проте значно збільшиться експорт коксохімічної продукції.

Щоправда, до прогнозів міністерських "предсказателей" слід ставитись з чималою часткою скептицизму. Наприклад, по Дніпродзержинському КХЗ було заплановано довести обсяги виробництва у поточному році до 1,03 млн. т, фактично ж вони не дотягують і до половини запланованого. Сьогодні завод виробляє 40% від рівня все того ж базового 1990 р., і, незважаючи на деякий підйом у коксохімії, прогнозується подальше скорочення обсягів виробництва. . Найзначніше зменшення спостерігається із сульфату амонію (10,4% від обсягів 1990 р.) та сирого бензолу (12,2%).

Серединка наполовинку...

В Україні на ринку коксохімічної продукції працюють 15 виробників. У коксохімічній "табелі о рангах" місця розподілено таким чином: першим йде Авдіївський КХЗ, далі Запорізький, Криворізький та Маріупольський заводи (у основу рейтингу було покладено інтегровані фінансово-виробничі показники). Інші коксохімічні підприємства йдуть за передовиками з величезним відривом: якщо обсяги реалізації за минулий рік "чудової четвірки" становили від 208 до 116 млн. грн., то у інших представників галузі — від 60 до 7 млн. грн. Дніпродзержинський завод займає у загальному переліку дев"яте місце, але оскільки попередній "Баглійкокс" тривалий час працює із збитками, то Дніпродзержинський КХЗ автоматично переміщується на сходинку доверху — на восьме місце. У найкращі часи на завод припадало до 10% ринку, сьогодні його частка скоротилася більше ніж удвічі.

Проте підприємство закінчило минулий рік досить непогано (звісно, ці "непогані" досягнення не можна навіть і співставити із показниками кращих заводів). Обсяги реалізації становили 38,6 млн. грн. (дев"яте місце серед усіх виробників галузі), балансовий прибуток перевищив 5,9 млн. грн. (сьоме місце). Рентабельність продукції досягла 17%. Показники фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві — найвищі в галузі.

В поточному році поліпшилось фінансове становище Дніпродзержинського КХЗ. І обсяги виробництва (63,7 млн. грн.), і балансовий прибуток (3,5 млн. грн.) значно збільшились порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Хоча становище Дніпродзержинського КХЗ на ринку не було монопольним (не більше 4% від загальногалузевих обсягів виробництва), завод мав свої переваги над конкурентами. Підприємство тривалий час зберігало зв"язки із іноземними партнерами. Основними споживачами його продукції є металургійні підприємства України, однак частина продукції — пек та бензол — постачається у Росію для потреб кольорової металургії та хімічної промисловості. Частка експортних поставок у загальних обсягах реалізації становила до 10%, однак останніми роками Дніпродзержинський КХЗ втрачає свої "експортні позиції" семимильними кроками: якщо у 1995 р. обсяги експорту становили $2,5 млн., то у 1996 р. — тільки $0,5 млн.

"А воз и ныне там..."

Основним фактором, який безпосередньо впливає на техніко-економічний стан галузі, є забезпеченість заводів сировиною — коксовим вугіллям. Тобто, рівень цін на нього, взаємовідносини з постачальниками, транспортні тарифи і таке інше. Зараз українська коксохімія практично повністю працює на давальницькій сировині. За даними Національної програми розвитку гірничо-металургійного комплексу України за станом на вересень 1997р. частка коксу, виготовленого з давальницької сировини, становила 85% від загальних обсягів виробництва. А ціни на неї перевищують світовий рівень на 30-40%. Підприємства також закуповують польське вугілля, яке навіть з врахуванням доставки обходиться дешевше видобутого в Україні, до того ж має більш високі якісні характеристики.

Проблеми значних витрат сировини можливо частково вирішити за рахунок переоснащення виробничих потужностей коксохімічних підприємств. На сьогодні практично всі вітчизняні "коксохіми" потребують якнайшвидшої реконструкції та технічної переоснастки: знос основних фондів у середньому по галузі становить 65-70%. Середній вік коксохімічних батарей наближається до 30 років, у тому числі 40% мають термін служби більше нормативного строку на 20 років.

Вартість інвестиційної програми на Дніпродзержинському КХЗ оцінюється щонайменше у $30 млн. Зрозуміло, що реалізувати самотужки такі "наполеонівські плани" підприємству не під силу, але сторонніх бажаючих узяти на себе такий тягар поки що не знайшлося. Останнє оновлення проводили ще у 1989р., збудувавши коксову батарею потужністю 0,75 млн. т на рік.

o o o o