Мнения 16 июня, 16:06

Щодо моєї роботи в ДК "Газ України"

Моє ключове завдання як керівника ДК "Газ України" було вирішення питання щодо погашення дебіторської і кредиторської заборгованості компанії. І скажу, що мені з власною професійною командою вдалося багато чого вирішити

Нещодавно на сайті інтернет-видання Delo.ua вийшла стаття співголови Фонду енергтичних стратегій Дмитра Марунича "Самый сложный выбор Коболева", в якій поширена інформація щодо мене та моєї дружини, яка не тільки не відповідає дійсності, але і принижує мою і моєї дружини гідність та ділову репутацію. 

Так, я працював досить значний час в Групі Нафтогаз, у тому числі під керівництвом Юрія Вітренка. Не знаю, як сприйняли читачі подану Дмитром Маруничем інформацію про Вітренка, але зауважу, що це надзвичайно порядна, професійна і державницька людина. Мені особисто боляче читати відверту брехню про виконавчого директора Нафтогазу, але, думаю, Юрій Юрійович зможе дати гідну відповідь в свій захист від абсурдних звинувачень і маніпуляцій.

Подпишитесь на канал DELO.UA

Щодо себе, одразу ж зауважу: я ніколи не був керівником Торгового дому "Газ України", оскільки така структура була ліквідована ще задовго до мого приходу до Дочірньої компанії Нафтогазу — ДК "Газ України" (був утворений у 1999 році та реорганізований у ДК "Газ України" у 2001 році). 

Директором ДК "Газ України" я був призначений за пропозицією Андрія Коболєва у 2014 році — тоді, коли компанія вже не провадила своєї основної діяльності з продажу газу, оскільки цю функцію, наскільки пригадую, Нафтогаз перебрав на себе ще у 2011 році. 

Тому про нарощування якихось боргів компанії просто навіть не може йти мова.

Моє ключове завдання, як керівника ДК "Газ України", було вирішення питання щодо погашення дебіторської і кредиторської заборгованості компанії, а ці суми, на час мого приходу, були дійсно багатомільярдні. 

І скажу, що мені з власною професійною командою вдалося багато чого вирішити. Щоб не бути багатослівним, просто приведу ряд цифр і показників.  

З моменту свого утворення, з 2001 року по 2009 рік ДК "Газ України" реалізовувала природний газ для потреб підприємств ТКЕ та для населення за цінами, що були нижчими від цін його придбання у НАК "Нафтогаз України" та визначалися державними органами. 

Внаслідок перевищення цін закупівлі природного газу над цінами його реалізації, Компанія протягом 2001-2009 років недоотримала близько 5 млрд гривень. 

Протягом 2003-2012 років в результаті визнання банкрутами та ліквідації підприємств-боржників ДК "Газ України" та підприємств, правонаступником яких є Компанія, безнадійна дебіторська заборгованість підприємств, що була віднесена до складу операційних витрат ДК "Газ України", склала близько 4 млрд гривень. 

За результатами приєднання ДП "Газ-тепло" та ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" до ДК "Газ України" сума непокритих збитків, отриманих на баланс Компанією за передавальними балансами реорганізованих підприємств, склала понад 600 млн гривень.

У зв'язку з прийняттям Закону від 12 травня 2011 року № 3319-VI "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" була списана дебіторська заборгованість ДК "Газ України" на загальну суму понад 10,8 млрд, що призвело до відсутності джерел покриття кредиторської заборгованості перед НАК "Нафтогаз України".

Незважаючи на це, моїй команді за період з 2014 по 2019 рік, тобто за період мого керівництва ДК "Газ України", портфель дебіторської заборгованості ДК "Газ України" вдалося зменшити з 13,4 млрд грн до 9,0 млрд грн, тобто на 4,4 млрд гривень. Це величезна сума, крім того варто звернути увагу на об'єктивні фактори, що негативно вплинули на можливість повернення боргів Компанії, зокрема події на сході України (введення режиму АТО та фактична втрата контролю держави над частиною території) та тимчасова окупація Криму призвели до втрати активів Компанії на понад 5 млрд грн.

А загалом про основні результати своєї роботи в Групі Нафтогаз, мабуть інтуїтивно відчуваючи можливі інсинуації, я відзвітував в ряді публікацій в засобах масової інформації. Тому немає необхідності повторюватися, а тим більше мені немає в чому виправдуватися.

Водночас неприємно читати про дружину, яка дійсно певний час була керівником комплексу відпочинку "Червона Рута", що належить АТ "Укргазвидобування". 

Зауважу, що працювала на своїй посаді чесно, сумлінно і відповідально. Про що свідчать результати внутрішнього аудиту, що неодноразово відбувався за час її каденції. Саме за часів її роботи було розширено сферу надання послуг не тільки працівникам УГВ, але і іншим, у тому числі стороннім особам. 

Без перебільшення, комплекс почав працювати за новими клєнтоорієнтованими підходами. На момент її приходу на посаду керівника повністю було усунено наявні зловживання в системі розрахунків, зокрема були мінімізовані розрахунки готівкою. Тому будь-які звинувачення в статті щодо порушень в "Червоній руті" порядку проведення розрахунків за надані послуги просто абсурдні та не знайшли свого підтвердження під час проведення контрольних заходів. Варто зазначити, що протягом 2015-2018 років спостерігалася позитивна динаміка збільшення доходної частини комплексу відпочинку з 17,8 млн у 2015 році до майже 30 млн у 2018 році.

А як працював комплекс за часів її керівництва — мабуть краще можуть розповісти його працівники. Їм є що порівнювати, адже після звільнення дружини з посади фінансово-економічна ситуація погіршилася, комплекс відпочинку почав різко знижувати показники своєї роботи, відбулися звільнення кваліфікованого персоналу.

Також абсурдно слухати якісь звинувачення в непідготовленості та непрофесійності, щодо людини, яка до приходу в "Червону руту" мала досить значний досвід роботи і керівництва в бізнес-структурах, створювала та управляла закладами з різними бізнесами, які успішно працюють протягом багатьох років. 

Загрузка...
Новое видео
МСБ vs коронакризис: как выходят из карантина рестораны и бьюти-индустрия / DeloUA
Загрузка...