НБУ курс:

USD

41,63

--0,17

EUR

43,59

+0,15

Готівковий курс:

USD

41,70

41,75

EUR

43,95

43,75

Про здоровий глузд та необхідність введення ПДВ на зовнішні посилки

На початку січня податковий комітет під керівництвом Данила Гетманцева подав законопроєкт про запровадження ПДВ на міжнародні посилки. Цю ідею почали обговорювати набагато раніше законодавчої ініціативи. І за роки, поки воно триває, питання так обросло різними штампами, що мало хто може зрозуміти його суть.

Це зрозуміло: комусь не подобається Гетманцев, хтось бачить протекціонізм (хоча це абсолютно не так), а хтось чує слова "підвищення податків" і на цьому перестає думати.

А суть проста. Україна вже 20 років обкладає податками всіх локальних виробників і продавців, але звільняє від податків усіх, хто знаходиться за кордоном і продає в Україну дистанційно. Іншими словами, бабуся, яку змусили зареєструватися як ФОП, податки в Україні платить, а всі польські, турецькі, китайські виробники й ритейлери – ні.

Ми фактично дотуємо міжнародні економіки. Це легалізована контрабанда, і це повний абсурд. Це вбиває локального виробника і місцевий ритейл. І я не розумію, чому Спілка українських підприємців, де Міністерство економіки, де інші органи, які мали б давно ідентифікувати проблему й закрити її!?

Для довідки: минулого року загальний ринок торгівлі не зріс. Локальний e-commerce виріс на 12%, а міжнародна (кросбордерна) торгівля у 2024 році зросла вдвічі. Тобто частка тих, хто сплачує податки, зменшується, а тих, хто ні, – стрімко зростає. І це не тому, що українці ліниві чи дурні. Це тому, що українцям повісили гирі на ноги у вигляді податків, але звільнили від них "Алібабу" та інших. А потім ще кричать про підтримку локального виробника.

Це не про підвищення податків (бо навіть після запровадження ПДВ на посилки податки для українського бізнесу усе одно будуть вищими), і не про протекціонізм, а про мінімальне вирівнювання ринкових умов. Бо зараз, попри гасла підтримки українського виробника, ми дотуємо польського й китайського. Мінфін уже підрахував, що бюджет недоотримав у 2024 році 12 млрд грн імпортного ПДВ. Але Мінфін чи Мінекономіки ніколи не порахує, скільки за всі ці роки закрилося українських виробників через нерівність умов конкуренції.

І останнє. За роки незалежності Україна не змогла побудувати свій Google. Також немає українських соцмереж, месенджерів чи навіть власного аналога "1С". Все, що ми навчилися, – це наймати айтівця з КПІ за тисячу доларів і продавати його працю як сировину за дві.

У нас повільно, але все ще розвиваються власні виробники, ритейлери та маркетплейси. Але якщо нічого не робити й почекати рік чи два, за таких умов про народження української Zara можна буде забути. А якщо чекати довше, то про український ритейл можна буде забути теж.