За дві ночі Росія атакувала два об'єкти, за якими стояли роки розвитку української торговельної інфраструктури. І це лише останні епізоди серії ударів по українському ритейлу. Раніше російські ракети й дрони знищували магазини, склади та розподільчі центри АТБ, Rozetka, EVA, Fozzy Group та інших компаній. Масштаби цих атак уже привернули увагу ООН.

За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, у серпні 2026 року було задокументовано щонайменше 32 атаки на об'єкти шести великих українських компаній у сфері торгівлі, продовольства та логістики. У липні їх було 11. Тобто за місяць кількість атак зросла майже втричі. Серед постраждалих компаній ООН називає "Епіцентр", Fozzy Group, Rozetka, "Аврору", Varus і "Нову пошту".

Суми збитків вражають. У вересні співзасновниця групи компаній "Епіцентр" Галина Герега повідомила, що від початку повномасштабного вторгнення Росія знищила або пошкодила понад 30 об'єктів компанії загальною площею більш ніж 1 млн м². Збитки перевищили $1 млрд. І це ще до нових жовтневих атак на торговельні центри мережі.

Співвласник EVA та Varus Руслан Шостак розповів, що за час повномасштабної війни його бізнес-група втратила п'ять великих складів і 15 магазинів. Лише після знищення розподільчого центру EVA у Броварах у серпні 2026 року втрати нерухомості компанія попередньо оцінила приблизно в 1 млрд грн. А співзасновник Rozetka Владислав Чечоткін після руйнування логістичного комплексу компанії заявив про збитки на мільярди гривень.

Однак російські атаки загрожують не лише найбільшим торговельним мережам. Для меншого бізнесу втрата навіть одного складу може стати серйозним ударом по всій компанії. 25 вересня російська атака знищила центральний склад мережі ресторанів японської кухні "Сушия" під Києвом. Компанія попередньо оцінила втрати у 7,5 млн грн. Але втрата складу – лише одна з проблем "Сушия". За словами CEO компанії Ірини Борець, відвідуваність торговельних центрів, де працюють ресторани мережі, скоротилася на 60–70%. Крім того, близько половини клієнтів відмовляються від замовлень і залишають заклади під час повітряної тривоги. Мережа, яка на початку 2026 року налічувала 25 ресторанів, уже закрила заклад в Ocean Plaza, готує до закриття ресторан у бориспільському ТРЦ "Аеромолл" і розглядає закриття ще чотирьох точок.

Для частини підприємців головне питання тепер не в тому, скільки нових магазинів чи ресторанів відкрити, а в тому, як зберегти ті, що залишилися. За оцінкою прем'єр-міністра Сергія Корецького, лише від початку 2026 року російські удари завдали українському бізнесу $7,7 млрд прямих збитків. Ця цифра охоплює всю економіку, а не тільки ритейл.

Назад у 1990-ті

Щоб зрозуміти, що саме знищує Росія, варто згадати, якою була українська торгівля на початку 1990-х років. Величезні ринки, кіоски, невеликі магазини. Сучасних національних мереж супермаркетів і гіпермаркетів практично не існувало. Не було великих автоматизованих розподільчих центрів, розвиненої електронної комерції та логістичних систем, які дозволяють доставляти товари до тисяч магазинів по всій країні.

Усе це українські підприємці створювали протягом наступних десятиліть. Вони будували магазини, склади, логістичні центри, налагоджували відносини з постачальниками, впроваджували нові технології. Інвестували величезні кошти, створювали робочі місця й поступово перетворили роздрібну торгівлю на сучасну галузь економіки.

Тепер Росія знищує частину цієї інфраструктури. Причому удар по великому складу може завдати навіть більше шкоди, ніж руйнування окремого супермаркету. Адже розподільчий центр забезпечує товарами десятки, а іноді й сотні магазинів. Його втрата означає не лише знищені будівлі й товари, а й перебої в постачанні, додаткові витрати на перевезення та необхідність перебудовувати всю логістику.

За даними Dilo, лише від початку липня 2026 року російські удари знищили понад 400 тис. м² логістичних комплексів. Це інфраструктура, яку створювали роками, а втрачали протягом кількох тижнів.

Фактично Росія намагається відкинути український ритейл на десятиліття назад. Гроші, які підприємці могли б інвестувати в нові магазини, автоматизацію, розширення асортименту чи вихід на інші ринки, тепер доводиться витрачати на відновлення вже побудованого. До цього додаються витрати на резервні склади, дорожчу логістику та захист товарних запасів. Частина цих витрат може зрештою позначитися на цінах для споживачів.

Це ж було вже

У цієї історії є й інший бік. Багато підприємців, які створювали сучасний український ритейл, уже проходили через 1990-ті, коли нинішньої торговельної інфраструктури ще не існувало. Тоді вони починали бізнес без готових логістичних систем, напрацьованих відносин із постачальниками та досвіду управління великими мережами. Вони вже одного разу побудували все це практично з нуля. І тепер мають те, чого не було на початку підприємницького шляху: досвід, управлінські команди, знання ринку, технології та зв'язки з тисячами постачальників.

Найголовніше, що бізнес не чекає завершення війни, щоб почати відновлення. Він уже адаптується.

Наприклад, "Епіцентр", який десятиліттями розвивав мережу величезних гіпермаркетів, паралельно просуває формат невеликих магазинів "Епіцентр Express". Компанія почала розвивати його ще у 2024 році, але сьогодні такий підхід має додаткову перевагу: торговельна мережа з багатьох невеликих об'єктів менше залежить від одного великого магазину. Втрата окремої точки не обов'язково означає втрату значної частини бізнесу. Хоча сам формат Express створювався не як відповідь на атаки, він добре вписується у модель розподіленої торговельної інфраструктури.

Ще помітніші зміни відбуваються в логістиці. Після знищення складу EVA Руслан Шостак заявив про необхідність перебудови складської системи та диверсифікації логістики, що вимагатиме значних інвестицій. У мирний час концентрація товарних запасів в одному великому комплексі дозволяла економити. Тепер вона створює ризик втратити значну частину логістичних можливостей після одного удару.

Український бізнес починає шукати й дорожчі способи захисту. Компанії планують будівництво підземних складів та заглиблення обладнання, щоб зменшити ризики втрати критично важливих активів. Змінюється і будівництво торговельних центрів та житлових комплексів. Нові проєкти дедалі частіше передбачають захищені простори для відвідувачів, працівників і мешканців. Наприклад, у торговельному центрі на території ЖК "Київський" у Чернівцях девелопер "Інтергал-Буд" облаштував майже 4 тис. м² приміщень для укриття.

Звісно, усе це коштуватиме дорого. Поділ складських потужностей на кілька об'єктів, резервна інфраструктура, захищені приміщення та нові системи безпеки збільшують витрати компаній. Гроші, які раніше могли спрямувати на розширення мережі, тепер доводиться витрачати на стійкість і відновлення. 

Саме тут проходить принципова межа між українським бізнесом сьогодні й тим, яким він був у 1990-х. Тоді підприємці лише вчилися створювати сучасну торгівлю. Тепер вони вже знають, як будувати національні мережі, управляти логістикою, працювати з постачальниками та знаходити рішення в кризових ситуаціях.

Це не означає, що втрати можна легко компенсувати. Далеко не всі підприємства мають фінансові можливості великих торговельних мереж. Для невеликого бізнесу знищення одного магазину чи складу може означати втрату всього, що власник створював роками. І навіть великі компанії не можуть нескінченно відновлювати зруйноване власним коштом.

Чому українському бізнесу не доведеться починати з нуля 

Український бізнес не перший у світі стикається з масштабним руйнуванням інфраструктури. Після землетрусу та цунамі 2011 року японські компанії втратили виробничі потужності, склади та транспортні зв'язки. Проте дослідження японського Інституту економіки, торгівлі та промисловості показало, що налагоджені мережі постачальників допомагали підприємствам відновлюватися. Компанії знаходили нових партнерів, перебудовували маршрути та використовували зв'язки, створені задовго до катастрофи.

Схожі процеси зараз відбуваються в Україні. Після знищення великого логістичного центру "Нова пошта" вирішила використовувати вантажні відділення в різних містах як локальні склади. EVA перебудовує систему розподільчих центрів. Rozetka має мережу з десятків тисяч партнерів, яка дозволяє продовжувати продажі навіть після втрати частини власної інфраструктури.

Усі ці приклади показують, чим сьогоднішній український бізнес відрізняється від себе самого в 1990-х роках. Тоді підприємцям доводилося одночасно створювати магазини, логістику, налагоджувати постачання і вчитися управляти великими компаніями. Зараз значна частина цієї роботи вже зроблена. У них є команди, технології, зв'язки з постачальниками та розуміння того, як працює ринок.

Звичайно, це не означає, що відновлення буде швидким або дешевим. Навіть у Японії після катастрофи 2011 року держава була змушена фінансово підтримувати підприємства. Дослідження Азійського банку розвитку показало, що субсидії на відновлення пошкоджених активів допомагали не лише самим компаніям, а й їхнім постачальникам.

Для України це особливо важливо. Російські атаки можуть тривати, тому витрати бізнесу на відновлення, захист і резервну інфраструктуру зростатимуть. Одного підприємницького досвіду для компенсації цих втрат недостатньо. Потрібні доступні кредити, страхування воєнних ризиків та інструменти підтримки компаній, які втратили майно.

Але повертатися до умов 1990-х українському ритейлу не доведеться. Тоді майже всю сучасну торговельну інфраструктуру потрібно було створювати вперше. Тепер частину її доведеться будувати заново, але вже з людьми, командами, технологіями та діловими зв'язками, яких тоді ще не існувало.

Росія може знищити ще багато складів і магазинів. Це означатиме нові втрати, закриття підприємств та роки вимушеного відновлення. Але досвід створення бізнесу, накопичений українськими підприємцями за десятиліття, не зникає разом зі зруйнованими будівлями.