Як усунути структурний дисбаланс між ринковими потребами і наявною пропозицією робочої сили

2025 рік додав оптимізму українському бізнесу. Понад 90% компаній планують найм у тому чи іншому форматі. Більше половини бізнесів налаштовані розширювати команди і відкривати позиції, щоб забезпечити зростання. Ще чверть компаній обирають точковий найм на окремі напрямки. Такий рівень “апетиту до найму” свідчить про пожвавлення ринку. 

Водночас більше половини компаній наразі стикаються з нестачею персоналу всіх рівнів. На ринку праці склалася парадоксальна ситуація. Роботодавці не можуть знайти потрібних працівників, а людям не вдається відшукати роботу. 

Ключових причин такого парадоксу дві. Перша – невідповідність очікувань щодо оплати праці. Компанії в складних умовах не можуть платити стільки, скільки хочуть кандидати, особливо з огляду на інфляцію, що роз’їдає купівельну спроможність зарплат​. Друга причина – невідповідність навичок кандидатів ринковому запиту. Потреби роботодавців у фахівцях певних професій і кваліфікацій не покриваються спеціалістами, які вже є на ринку​. 

По суті, маємо структурний дисбаланс. Одні фахівці дуже потрібні, але їх мало, інших на ринку багато, але їхні вміння нема де застосувати. Багато роботодавців прямо вказують на зростаючу проблему браку спеціалістів з потрібними навичками. Виникає прірва між освітою/досвідом кандидатів і реальними запитами бізнесу.

З боку власне працівників це відчувається як звуження можливостей. Кожен п’ятий спеціаліст помічає, що вакансій за його фахом стало менше і знайти роботу важче​. Особливо відчутно зменшилась кількість пропозицій щодо роботи у сферах, які найбільше постраждали від війни чи кризи: HoReCa, нафтогаз, важка та видобувна промисловість, сфера обслуговування. Час пошуку роботи в середньому розтягнувся до півроку, і багато українців змушені довго чекати на підходящу нагоду​. 

Тож ринок праці балансує між двома реальностями. Для бізнесу – це гонитва за талантом, кадровий голод, що штовхає компанії підвищувати зарплати і вигадувати нові способи пошуку потрібних людей. Для працівників – це складнощі працевлаштування, розчарування в колишній кар’єрі та необхідність підлаштовуватися під нові вимоги. 

Проте українці не опускають рук. Ринок почав реагувати на дисбаланс через переорієнтацію та навчання. Все більше фахівців готові опановувати нові ролі, щоб залишатися затребуваними. Понад 60% спеціалістів висловлюють бажання здобути нову професію​. Люди усвідомлюють необхідність змінюватися. Працівники масово дивляться у бік перекваліфікації – одні мріють про ІТ, інші йдуть навчатися робітничим навичкам, а хтось навіть кардинально змінює сферу діяльності. 

Компанії відкривають широко двері для нових співробітників, однак не завжди знаходять потрібного кандидата за ними. Це спонукає ринок до розвитку. Він стає гнучкішим, руйнуються бар’єри у працевлаштуванні ветеранів, людей 50+, внутрішньо переміщених осіб, створюються нові "жіночі" професії. 

Ринок праці перетворився на лабораторію нових спеціальностей, поява яких зумовлена технологічним прогресом і воєнними реаліями. Вже два роки, як спостерігається справжній бум появи абсолютно нових професій. І у шукачів роботи з’являється шанс стати першопроходьцями в нових нішах.

Попит на “класичних” спеціалістів теж нікуди не зник – просто їхні навички еволюціонують. Ринок трансформує традиційні професії. Тож роль навчання неодмінно буде зростати. Університети та бізнес-курси вже переглядають програми, аби випускати нових фахівців для економіки відбудови та цифрової України. 

Барометр вказує на мінливий тиск, проте загальний тренд свідчить про часткову трансформацію ринку праці й поступове його відновлення.