Глибоко розчарований підняттям ставки до 25%. Під час війни класичні рецепти не працюють

  • Віталій Шапран

    український економіст

НБУ вирішив підняти облікову ставку одразу з 10% до 25%. Експерти неоднозначно сприйняли цю звістку. Наводимо думки члена Наглядової ради НБУ Віталія Шапрана з цього приводу. П'ять причин, чому цей крок правління Нацбанку викликає розчарування.    

Ми продовжуємо воювати з окупантом на інформаційному фронті, надаючи виключно перевірену інформацію та аналітику.
Війна позбавила нас можливості заробляти, просимо Вашої підтримки.
Підтримати delo.ua

1. Навряд чи такий крок монетарної влади приверне увагу інвесторів-нерезидентів на ринку ОВДП в довгостроковій перспективі. Синхронне зниження міжнародних рейтингів України та СТОПи на інвестування в країну, в якій йде війна за незалежність (хоча й успішна, але війна), ясно демонструють, що не в дохідності справа.

2. На ринку ОВДП залишалось багато інвесторів, які позичали кошти державі через ринок ОВДП під більш скромну ставку через те, що їх попит на ОВДП мав певною мірою адміністративну природу: це держбанки, банки, які формували резерви за кредитними операціями, страховики, які підтримували якість та ліквідність своїх резервів, НПФ, інвестфонди і т.д. Тепер всі ці носії попиту просто будуть позичати кошти державі значно дорожче, оскільки між обліковою ставкою та ринком ОВДП завжди була помітна кореляція. Нажаль, внутрішній ресурс обмежений, можливо вдасться назбирати за 2-3 тижні додаткових 50-100 млрд грн, але кардинально це ситуацію не змінить.

3. Через паузу в діловій активності в банківській системі і так накопичилось достатньо ліквідності. Депозити під 5-7% річних в гривнях на 3-12 місяців стали звичайною практикою системи, і в таких умовах підвищувати ставку – означає провокувати сплеск попиту на депозитні сертифікати НБУ, що також мінус для прибутку НБУ. Тож по пунктам 1, 2 та 3 виникає логічне питання: ми відкрили для фінансових посередників та спекулянтів доступ до збільшення видатків держбюджету, чи є моральне право таке робити під час війни, в умовах коли результат таких дій не є гарантованим? Відповідь очевидна.

4. Та ще більший мінус тепер для кредитування. Коли вартість банківських ресурсів починається з 25%, кредити мають значно підскочити в ціні. Пільгові програми кредитування не настільки розвинені, щоб забезпечити відсутність шоку від зростання ставок. В умовах, коли ВВП країни і так впаде на 20-25%, ми ще додаємо удару по внутрішньому кредитному ресурсу і сприяємо ще більшому зниженню ділової активності. Зрозуміло, що ідея підкормити банки, які вже на початок наступного кварталу вимушені будуть почати показувати справжні втрати від війни, сама по собі приваблива, але чи варто це робити так відверто і частково за рахунок державного бюджету? Під час війни відповідь на це питання і питання з пункту 3 краще пошукати в правових тенетах визначення терміну «мародерство під час війни».

5. Вражає і той поспіх, з яким приймалось рішення. Вже на 8 червня були призначені перемовини Росії і Туреччини з питань розблокування чорноморського басейну для експорту зерна, вже за тиждень–два мав пройти в Сенаті законопроект 6390 про конфіскацію активів РФ у США на користь Україні, та й літо – це пора, коли зазвичай зростання цін на харчі сезонно пригальмовує. Тож обраний дивний таймінг для підвищення ставки. Таке враження, що економічних важелів в цьому рішенні значно менше ніж прихованих політичних.