Вектор на зростання: як трансформується кредитування бізнесу

За оцінками НБУ, у 2025 році чистий портфель корпоративних кредитів у банківській системі зріс більш ніж на 30%. І це вже не про “виживання бізнесу”, як у перші роки повномасштабної війни. Показово, що Укрексімбанк продемонстрував ще швидшу динаміку: портфель корпоративного сегмента приватного сектору зріс більш ніж на 10 млрд грн, тобто понад 40% рік до минулого року. Але важливіша не лише швидкість, а й структура цього зростання.

Якщо раніше бізнес шукав фінансування переважно для підтримки обігового капіталу, то сьогодні запит зміщується в бік довгострокових інвестицій. Йдеться про кредити на строк до 7–10 років із прогнозованими графіками погашення — тобто про готовність компаній не просто триматися на плаву, а вкладатися в розвиток і масштабування.

Окремий сигнал — зростання попиту на великі кредитні угоди в енергетиці. Це не випадковість, а відповідь бізнесу на системний ризик: енергетична стійкість стала критичною умовою роботи. Саме тому фінансування проєктів у відновленні енергосистеми, розвитку оборонно-промислового комплексу та підтримці компаній із високою доданою вартістю виходить у пріоритет.

Водночас цей попит не існував би без “плеча” з боку держави та міжнародних партнерів. Програма “5-7-9”, постанова №1288 для розвитку ОПК та інструменти risk-sharing фактично знижують бар’єр входу в інвестиційне кредитування для банків і бізнесу.

Тож ключове питання зараз не в тому, чи зростає кредитування. Воно вже зростає. Питання у тому, чи зможе ця динаміка трансформуватися у довгострокові інвестиції, які визначатимуть структуру економіки після війни.

Бар’єри для розвитку кредитування

Якість кредитного портфеля сьогодні фактично визначає, наскільки швидко банки можуть повертатися до активного кредитування. І тут, попри всі виклики, сектор уже показує обережний оптимізм. За даними НБУ, станом на грудень 2025 року частка непрацюючих кредитів знизилася до 13,9% — це найнижчий рівень за понад 15 років. Водночас дефолти за гривневими кредитами бізнесу тримаються нижче 3% — фактично на довоєнному рівні. Це свідчить про стабілізацію якості портфелів. 

Втім, суха статистика — лише частина картини. На практиці банки змушені переглядати підходи до ризиків і швидкості ухвалення рішень. Наприклад, Укрексімбанк за останні два роки суттєво оновив ризик-менеджмент і кредитні процеси. Це дозволило не лише скоротити TTY (time-to-yes), а й звести рівень дефолтів за новими кредитами практично до нуля.

Але навіть за таких змін говорити про повноцінне відновлення кредитування дещо зарано. Воєнні ризики, нестабільні грошові потоки бізнесу та дефіцит ліквідного забезпечення залишаються ключовими обмеженнями.

У цих умовах дедалі більшої ваги набувають інструменти розподілу ризиків. Державні програми, механізми risk-sharing за участі міжнародних фінансових організацій і страхування від Експортно-кредитного агентства фактично стають “мостом” між обережністю банків і потребою бізнесу в ресурсах. Саме їх розвиток може стати тим фактором, який переведе ринок від обережного відновлення до системного зростання — передусім у сегменті інвестиційного кредитування.