ТОП100 20 апреля, 17:04

Кормовий локомотив: як відкриття ринку землі вплине на вітчизняне тваринництво?

Тваринницькі підприємства сподіваються на приплив коштів для розвитку галузі після відкриття ринку землі

Кормовий локомотив: як відкриття ринку землі вплине на вітчизняне тваринництво? Кормовий локомотив: як відкриття ринку землі вплине на вітчизняне тваринництво?

Паростки оптимізму

Україна — один із провідних гравців на європейському м’ясо-молочному ринку, входить до десятки найбільших виробників м’яса курей, свиней та молока, є стратегічним постачальником курятини до Євросоюзу. За даними Єврокомісії, Україна посідає третю сходинку у рейтингу експортерів курятини до ЄС.

Торік вітчизняним аграріям вдалося трохи покращити показники у більшості сегментів тваринництва, хіба що за винятком скотарства. Також є певне пожвавлення у свинарстві. Щоправда, відбуваються ці позитивні процеси переважно завдяки розвитку корпоративного сектора тваринництва, натомість домогосподарства перебувають в режимі турбулентності.

Фахівці говорять про непогані шанси подальшого розвитку українського тваринництва, принаймні його корпоративного сектора. Йдеться насамперед про птахівництво, молочне скотарство та свинарство. Крім того, аналітики Асоціації виробників молока підрахували, що молочна галузь нині серед лідерів світового ринку, який саме почав відновлюватися.

Проте для реалізації усіх потенційних можливостей українського тваринництва потрібні фінансові ресурси, яких поки що замало. Тільки за перші три квартали 2020 року тваринництво втратило 2,8 млрд грн капітальних інвестицій у порівнянні з таким же періодом попереднього року. Загалом сільське господарство, разом із вирощуванням та заготівлею кормів для тварин, недорахувалося за неповний минулий рік майже $1 млрд інвестицій, свідчить офіційна статистика.

Нові шанси

2021 рік може завершити негативний інвестиційний тренд і стати поворотним для тваринників. Відкриття ринку землі спроможне покращити інвестиційну привабливість не лише вітчизняного рослинництва, а й тваринництва, адже для більшості сегментів тваринницької галузі власний земельний банк — це запорука стабільності у кормопостачанні, а нерідко ще й зменшення собівартості корму. До речі, саме подорожчання кормів зараз дуже хвилює тваринників. Птахівники нарікають на зростання цін на корм за рік на 41-43%, свинарі оперують показником у 18%.

"Перевага наявності власного земельного банку у свиногосподарств — це доступність кормової сировини, що дозволяє підприємствам бути автономнішими. Безперечно, володіння землею може збільшити привабливість потенційних інвесторів. Крім того, за наявності власної землі набагато простіше вирішувати питання про внесення гною", — наголошує президент асоціації "Свинарі України" Оксана Юрченко (38 господарств, майже 40% промислового виробництва свинини у країні).

"Я впевнений, що всі компанії, які обробляють землю, зараз готуються до відкриття ринку землі, насамперед мобілізують фінанси. А тут держава підставляє плече: розробила систему пільгового відшкодування відсотків за кредитами під час купівлі земель сільськогосподарського призначення, де заставою виступатиме придбана земля", — наголошує Іван Чайківський, народний депутат України, секретар комітету з питань аграрної та земельної політики, засновник компанії "Агропродсервіс" (входить до п’ятірки найпотужніших свиногосподарств в Україні).

Важливим чинником у сприянні залученні коштів у тваринництво є те, що 15% (за деякими оцінками вітчизняних експертів) української землі зараз орендує заможний іноземний бізнес. Немало такої землі обробляють вертикально інтегровані холдинги, до яких входять також тваринницькі підприємства. Нерезиденти зізнаються, що й надалі планують працювати в Україні. От і отримуємо значний резерв для інвестицій у тваринництво, причому залучити його можна не у далекій перспективі (після референдуму про дозвіл купувати українську землю іноземцям), а вже влітку, відразу після відкриттям ринку землі в Україні.

Тваринницькі підприємства з іноземними інвестиціями нині демонструють готовність фінансувати українців задля купівлі земельних наділів під свої бізнес-потреби. І перші такі придбання можуть статися вже у липні 2021 року, принаймні стосовно тих земельних ділянок, власники яких будуть змушені продавати їх за термінових фінансових потреб.

"Ми сприятимемо купівлі сільськогосподарської землі задля нас. Хочемо скористатися переважним правом щодо викупу землі, яку зараз обробляємо, тобто збираємося викуповувати по 100 га землі на наших працівників, а потім орендувати у них цю землю на тривалий термін. Ми можемо позичити їм гроші для купівлі землі", — пояснює позицію компанії "Кищенці" її співвласник Кейс Хузінха (мажоритарні власники компанії — громадяни Нідерландів, профіль компанії — скотарство, свинарство та рослинництво, земельний банк — 16 тис. га). Мажоритарії сподіваються, що захочуть продавати землю щороку не більше 2% власників землі, яку "Кищенці" орендують у Черкаській області.

Ще одне потенційно потужне джерело притоку коштів у тваринництво після відкриття ринку землі — українські банки. Вони вже активно розробляють спеціалізовані банківські продукти під купівлю землі і запевняють, що невдовзі запропонують їх сільгоспвиробникам. До того ж, як наголошує Іван Чайківський, уже розроблена система пільгового відшкодування відсотків за кредитами під час купівлі земель сільськогосподарського призначення, де заставою виступатиме придбана земля.

Не варто також драматизувати ситуацію з відтоком коштів у тваринницьких підприємств на купівлю землі, оскільки чимало фінансових ресурсів для придбання землі залучатиметься за межами тваринницької галузі, принаймні ті капітали, які за інших обставин, звісно, ніколи не надійшли би на поточні інвестиційні чи операційні потреби тваринників.

Питання врегулювання взаємовідносин між власниками, покупцями та орендарями землі назрівало давно. Першого липня 2021 року стартує земельний ринок. Земельна реформа має припинити скуповування земель сільськогосподарського призначення за сірими схемами. Земельна реформа має передати повноваження управління та контролю за використанням земель на місця, щоб громади використовували цей ресурс для наповнення бюджету, щоб була зручна електронна мапа у відкритому доступі, щоб спростити процедурні питання (які часто дублювалися) та мінімізувати корупційні ризики, щоб захистити тих, хто сьогодні обробляє землю та формує ВВП і валютну виручку в країні.

Зрештою, всі ризики щодо скуповування землі іноземцями скасовуються завдяки встановленим у законі часовим межам та лімітованою площею володіння в одних руках. Коли ці речі пояснювати фермерам та сільгоспвиробникам, то вони однозначно підтримають впровадження реформи. Усі хочуть жити за однаковими, зрозумілими та простими правилами. Це і передбачає реформа. Тому я впевнений, що всі компанії, які обробляють землю, зараз готуються до відкриття ринку землі, насамперед мобілізують фінанси. Але й тут держава підставляє плече і розробляє систему пільгового відшкодування відсотків за кредитами під час купівлі земель сільськогосподарського призначення, де заставою виступатиме придбана земля. Тож маємо позитивні відповіді на всі нагальні питання: люди стають реальними власниками паїв, ринок землі врегулює питання вартості чорнозему, впроваджені як економічні, так і політичні запобіжники, земельні взаємовідносини виходять у прозору та конкурентну площину.  

Багато аграріїв призупинили розвиток тваринництва або звели його до нуля, продавши власне стадо, бо ніхто сьогодні не може спрогнозувати, яким буде ринок с/г земель, який відсоток населення захоче продати свої паї і як сформується ціна у перші кілька місяців після відкриття ринку. Тому всім нам треба думати, як підтримати українського фермера у його бажанні продовжувати розвиток тваринництва. Адже вся держпідтримка, яка передбачена на весь 2021 рік для галузі, — це вартість чотирьох тваринницьких комплексів по 2000 голів основного стада. Чи достатньо цього? Впровадження ринку землі може негативно позначитися на тваринництві. Аграрій завжди ставитиме завдання придбати основні засоби, а це — земля. Критичну ситуацію у тваринництві можна зупинити тільки за втручання влади, адже це продовольча безпека нашої держави.  

Закон гарантує переважне право на купівлю землі тим, хто зараз її орендує. Звісно, ним можна скористатися, якщо умови купівлі-продажу є рівними з іншими охочими купити землю. Таким чином, відкриття ринку землі ніяк не позначиться на стані справ. Це була моя принципова позиція, щоб не ламати модель роботи аграріїв, чиї результати на сьогодні дають державі значну частку ВВП та валютної виручки. Крім того, сільгоспвиробник захищений і нормою, яка зобов’язує нового власника землі дочекатися завершення чинного договору оренди. Щодо збільшення банку землі, то в аграріїв такі плани є завжди. Сьогодні вони купують корпоративні права своїх колег, збільшуючи власний земельний банк, а після відкриття ринку землі це можна буде зробити офіційно, тим паче, що держава допомагає у цьому пільговими кредитами.  

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення", від 1 липня 2021 року купувати землю зможуть тільки фізичні особи (не більше 100 га). Юридичні особи ввійдуть у гру з 2024 року. Тож поки що варіант купівлі земельних наділів розглядатимуть власники малих господарств.    

Асоціація "Свинарі України" торік провела опитування серед 100 свиногосподарств щодо намірів купувати землю. Згідно з дослідженням, 66% респондентів не переймаються питанням скасування мораторію на продаж земель, бо переконані, що це не вплине на свинарський бізнес. 32 респонденти (60% з яких утримують менше 1000 свиноматок) скептично ставляться до земельної реформи. При цьому лише  6% опитаних підприємств заявили про можливість скорочення поголів’я свиней з метою накопичення коштів для придбання земельних ділянок.  

Вирощування свиней не дуже прив’язане до землі. Для виробників свинини земельний ресурс важливий насамперед тому, щоб було куди вносити гній. Адже двічі на рік вони випорожнюють лагуни і вносять гній на поля як органічне добриво. Безперечно, є ферми, які, не маючи землі, домовляються з сусідніми аграріями — продають чи просто віддають цей побічний продукт. Але у випадку власного земельного банку вирішити це питання простіше.   

Якщо говорити про вплив земельної реформи на забезпечення кормами, то свинарі, на відміну від виробників ВРХ, автономніші. Якщо свинарське підприємство не має власної землі і не вирощує кормову сировину, то просто її купує. Говорити, що завдяки власному земельному банку можна здешевити корми для свиней, також не дуже правильно. Зазвичай в інтегральній системі виробництво свинини та рослинництво — окремі відділи, що взаємодіють між собою на ринкових умовах, тож на собівартість свинини розмір земельного банку не впливає. Основна перевага у його наявності — це доступність кормової сировини, що дозволяє бути автономнішим.  

Результати проведеного нами дослідження доводять, що питання ринку землі не є пріоритетним для свинарів, а отже, не матиме значного впливу на галузь. Хоча, безперечно, може збільшити привабливість цього бізнесу для потенційних інвесторів.  

Найголовніше, щоб ринок землі сприяв зростанню стабільності бізнесу у сільському господарстві, щоб бізнес продовжував інвестувати і формувати ще більшу додану вартість з кожного гектара землі. На жаль, закон про відкриття ринку землі в Україні дискримінує іноземних інвесторів, таких, як ми. Попри те що наша компанія вже 20 років успішно працює на українській землі, орендуючи її у власників, новий закон може дестабілізувати наш бізнес, він ставить під загрозу наші інвестиції.   

Як саме запрацює земельна реформа в Україні, зараз мені спрогнозувати важко. Треба продумати, як стабілізувати наш бізнес. Ймовірно, будемо сприяти купівлі задля нас сільськогосподарської землі. Маємо намір скористатися переважним правом щодо викупу землі, яку зараз обробляємо. Саме це й прописано у наших контрактах про оренду землі. Ми збираємося викуповувати по 100 га землі на наших працівників, а потім орендувати у них цю землю на тривалий термін. Такі працівники стануть нашими довіреними особами. Ми можемо позичити їм гроші для купівлі землі. Наші ресурси не безмежні, тим паче що потрібно продовжувати інвестувати у розвиток тваринництва, зокрема у молочні ферми. Тому слушно було би покупцям землі позичати гроші у банках, якщо буде така можливість.    

У нас немає намірів спекулювати на ринку землі. Ми хочемо й надалі стабільно працювати і продовжувати інвестувати в українське сільське господарство. Я сподіваюся, що у нас і в майбутньому все буде добре в Україні. Але, наскільки я розумію, ще не відпрацьована процедура, як саме орендарям реалізувати переважне право щодо викупу землі. Над цим ще треба працювати. Я не почуваюся впевнено, адже не знаю, що і як буде далі. Є певний ризик для нашого бізнесу. Якщо інші люди можуть купувати землю, на якій ми зараз працюємо, то з’являється ризик дестабілізації нашого бізнесу. Також я не розумію логіки, навіщо банкам кредитувати сторонніх потенційних покупців землі, на якій ми зараз працюємо, яку ми вже орендуємо. Виходить, що будь-яка людина може будь-де купити землю в Україні. Це спрятиме спекуляціям на землі, а я проти таких спекуляцій, я за стабільність у бізнесі.   

Земельна реформа певним чином позначиться на постачанні кормів для тварин. Приміром, у нас переважна більшість договорів оренди землі довгострокові, на термін понад 10 років. Але ж ми ферми будуємо на 20-30 років. Якщо "нашу" землю будуть потроху викуповувати, а нові власники не пролонгують з нами договори, то років через 10 звідки я ті корми братиму? Поки договори чинні, у нас буде чим годувати тварин, але потім можуть виникнути проблеми. Зараз ми використовуємо 1000 га під виробництво кормів для нашого молочного тваринництва — люцерни, кукурудзяного силосу, сіна, сінажу тощо. Закуповуємо лише кормові добавки, та й ті виробляють здебільшого з нашої сировини, приміром, соєвий шрот.

Невпевненість аграріїв щодо наслідків старту ринку землі не менша, ніж рік тому. Особливо тривожно молочному скотарству — чи не єдиній галузі тваринництва, що напряму залежить від наявного у господарства земельного банку. Майже 70% щоденного раціону корів — грубі корми (сіно, сінаж і силос), які необхідно виростити та заготовити самостійно. Для молочної ферми середнього розміру на 500 корів необхідно щонайменше 1000 га землі для виживання. Але чи зможуть молочні ферми зберегти необхідну кількість ріллі після старту ринку землі? Без пільгового права для них на час перехідного періоду купувати с/г землі, без переважного права купівлі для орендаря, без доступних фінансових інструментів, без прозорих аукціонів, без належно працюючої поліції та суду — не зможуть.  

Господарства розраховують викупити ті земельні ділянки, які вже у них в оренді та обробітку. Законом встановлене резонне обмеження, яке підтримує АВМ: упродовж  чотирьох років після впровадження ринку землі право купівлі мають тільки фізособи і щонайбільше 100 га в одні руки. Проте господарства АВМ пропонують і відстоюють внесення змін до закону про обіг с/г земель щодо надання права юрособам, що займаються скотарством, купувати с/г землі з розрахунку 2 га на корову протягом  чотирирічного перехідного періоду, коли до ринку допущені фізособи. Без цього інструменту молочні ферми ризикують повністю втратити кормову базу.  

Попередній рік був вкрай несприятливим для аграрного сектору, особливо для молочарів. Більшість господарств у фінансовій скруті. Низка господарств південного, центрального та східного регіонів заготовили лише по 40-50% від потреби у грубих кормах, причому неналежної якості, тому зараз змушені докуповувати кукурудзу, шрот тощо. Відтак вартість раціону корів виросла на 80%, і попри відносно сприятливу ціну на молоко, значна частина господарств балансують на межі.   

З огляду на все це молочні господарства розраховують на якнайшвидше ухвалення законопроєкту №3205 про фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві. Інакше ті, хто працюють на землі, по суті, не матимуть ресурсів її зберегти. Чекають також на ухвалення законопроєктів №2194 та №2195 (щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин та щодо продажу земельних ділянок державної та комунальної власності через електронні аукціони). Особливо критичним для молочних господарств є законопроєкт №2194, який закріплює переважне право орендарів на купівлю земельних ділянок. Ця норма надасть орендарям гарантії збереження земель в обробітку та окупності вкладених у землю інвестицій. Аналогічний інструмент є невід'ємним елементом ринку аграрних земель у більшості європейських країн.   

Господарства-учасники АВМ прогнозують, що зі стартом ринку землі в Україні на найближчі п’ять років суттєво скоротяться інвестиції у скотарство, насамперед у будівництво та реконструкцію молочно-товарних ферм як найбільш фінансовоємних проєктів, адже під час будівництва ферм витрати становлять у середньому $10 тис. на стійломісце. Тобто молочний комплекс на 500 корів — це $5 млн інвестицій, повернення яких чекати не раніше 7-10 років. Скоротяться також поточні витрати (на ветпрепарати, насіннєвий матеріал тощо), а це вплине на технологічність і продуктивність ферм, адже господарства акумулюватимуть кошти на купівлю землі і працюватимуть над створенням достатнього земельного банку.

Загрузка...
Новое видео
Як залишатися у попиті і вміти пристосовуватися до змін — Валерія Заболотна
Загрузка...