Курорт «Свидовець». Чи повинні «еко-активісти» одноосібно вирішувати долю гуцулів, гірських громад і України

Нещодавно в Лондоні відбулася Конференція з відновлення України, на якій перша віцепрем'єр–міністерка економіки Юлія Свириденко заявила про нашу амбітну ціль – за 10 років збільшити ВВП України в 6,2 рази, досягнувши 1 трлн. доларів.

Попри опозиційний скепсис, такі цілі є досяжними. Про це свідчить повоєнний досвід Німеччини, Японії, Південної Кореї, приклади Ізраїлю, Сингапуру та інших країн. Безперечно, що реалізація такої амбітної мети залежить не лише від нас, а втому числі від загальносвітової коньюктури, стану глобльної економіки, від того, наскільки довго світ залишиться вдячним нам за героїчну бротьбу з ордою зі сходу, та багатьох інших факторів.

Але ми повинні бути готовими до часів після нашої перемоги – створити найкращі, вигідні, прості та справедливі умови для інвесторів та запропонувати їм галузі, регіони та громади для інвестування.

Підписуйтесь на Telegram-канал delo.ua

Дехто пропонує Україні роль аграрної та ресурсної бази Європи. Проте, сучасний світ не знає жодної успішної аграрно-сировинної економіки. Реалізувати амбітну мету – ВВП в 1 трильйон доларів можна лише завдяки сучасним індустріям з високою доданою вартістю. 

Однією із таких індустрій і є сфера гірськолижного туризму. Європейська статистика свідчить, що значну частку Валового Внутрішнього Продукту Євросоюзу дає саме гірськолижний туризм. Така потуга є суттєвою частиною економічного фундаменту для фінансової стабільності Євросоюзу, джерелом високорозвиненої соціальної сфери та інфраструктури, комфорту міст і сіл, заможності людей, зрештою, обороноздатності та безпеки країн Європи.

Зараз в Європі функціонує більше 4000 тисяч гірськолижних курортів, 120 тисяч(!) кілометрів гірськолижних трас та 25 тисяч витягів. В галузі створено мільйони добре оплачуваних робочих місць. 

Завдяки розвитку гірськолижних курортів цілі регіони з депресивних і бідних стають найзаможнішими в своїх країнах.

Не будемо порівнювати Україну з Австрією, Ліхтенштейном чи Андорою, де гірськолижний туризм дає більше ніж 10% ВВП країн або окремих територій. Але якщо порівнювати Україну із співрозмірною за кількістю населення, площею гір та загальною територією Францією, то розуміємо, що потенціал України в розвитку гірськолижних курортів величезний. 

Кілька чисел: в Франції є 250 гірськолижних курортів (в Україні їх 5), які щороку відвідують 30 мільйонів туристів (українські курорти в кращий довоєнний час – до 1 мільйона), у Франції функціонують 3000 витягів та 11.000 кілометрів гірськолижних трас (в Україні відповідно – 30 витягів та 150 кілометрів трас). А ще в сфері гірськолижного туризму Франції створено близько мільйона високооплачуваних робочих місць. Тобто, галузь гірськолижного туризму в Україні за наявним потенціалом – це лише 1-2% гірськолижної галузі Франції. 

Розуміючи все це, розвивати гірськолижний туризм прагнуть гірські громади, смт Ясіня села Чорна Тиса, Усть-Чорна та Лопухів, що на Закарпатті. 

Проте, рух цей складний. Громади отримали шалений опір від дивного симбіозу місцевих пилорамників та «професійних» еко-активістів. Пікантною деталлю стала також участь в «русі опору» розвитку гірськолижного туризму в Карпатах предстваника «лівацької» «антикапіталістичної» європейської організації  «Longo Mai» француза Ореста дель Соль, який 20 років проживає в Україні, про що є інформація в інтернеті.

ІСТОРІЯ РУХУ І ОПОРУ

Ще в 2017-му році розпорядженням голів Тячівської та Рахівської райдержадміністрацій було затверджено Детальний план території туристично-рекреаційного комплексу «Свидовець» на території відповідних гірських громад.

Чинне українське законодавство визначає, що лише місцеві громади можуть бути замовниками відповідної містобудівної документації курортів. Інвестори лише після затвердження містобудівної та земельної документації на конкурентних засадах можуть взяти участь в конкурсі на реаліацію інвестиційного проекту. 

Детальний план територій ТРК «Свидовець» пройшов тоді всі необхідні процедури відповідно до законодавства України, в тому числі й громадські слухання в населених пунктах, де й планується розвиток курорту. 

Проте, майже через пів року після затвердження містобудівної документації почалася кампанія проти розвитку куроту в ЗМІ та соціальних мережах. Тоді ж в Закарпатський окружний адмінсуд було подано позов до райдержадміністрацій Рахівського та Тячівського районів щодо нібито незаконності затвердження детального плану територій. Авторами позову були троє «пилорамників», мешканців Лопухова (села Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району): Фабрицій Василь Васильович, Сойма Михайло Михайлович та Павлюк Валерій Йосипович.  

Цікаво, щ їх інтереси в суді представляла авторка відомого сумного «мема», - цитати, що вже стала «крилатою»: «Ми захищаємо природу, ми не захищаємо людей, бо люди зазвичай шкодять природі». Ця цитата юристки та еко-активістки Софії Шутяк, яку вона промовила на круглому столі в Мінекології по питання «Свидовця» ще в 2019-му році, підтверджує, що при всій повазі до еко-активістів (це без жартів), надавати їм ексклюзивне і визначальне право на вердикти щодо розвитку територій було б сумнівним концептом. 

Тому що їх бачення йде в розріз не лише з мораллю, а й навіть з Конституцією України, зокрема її 3-ю статтею: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави».

Якщо б деякі еко-активісти все ж згадали б і про людей, то побачили б, що більше 60% працездатного населення Рахівського району вже виїхали на заробітки за кордон. Люди в гірських громадах без розвитку туризму не мають ні роботи, ні перспектив. 

Показовим є виступ старости села Лопухова Олени Костяк на нещодавному Круглому столі в Ясінях за участі науковців, які займаються вивченням впливу на довкілля проектованого курорту: «Як мама 11-класника та вчителька в сільській школі, я спілкуюся з випускниками школи. Я спілкуюся з ними як з дорослими… Більшість випускників нашої школи вже виробили закордонні паспорти і одразу ж після останнього дзвоника планують їхати за кордон працювати. Дуже багато молоді виїхало. Роботи немає, перспектив жодних для них немає…»

У нещодавньому відкритому листі закарпатські громади звертаються до громадськості, органів влади та ЗМІ: «Ми представляємо гірські регіони Українських Карпат. В нашому краї немає виробництв. В нас суворий клімат. В нас немає родючих земель, на яких можна займатися сільським господарством. В нас немає роботи для людей, наші бюджети недостатні для соціального розвитку, в нас погано розвинена соціальна сфера, дороги, медицина, заклади культури, освіти. Натомість дехто прагне не допустити розвитку нашого краю. Наше прагнення використати сильні сторони наших громад – туристичний потенціал, зіштовхнулося з підлим оббріхуванням, викривленням інформації, перекручуванням фактів, маніпуляціями та образами нашої місцевої влади і наших людей».

Можемо лише здогадуватися, чому еко-активісти всі свої зусилля направляють на курорт «Свидовець», який в порівнянні з площами щорічних суцільних вирубок карпатських лісів займає мізерну територію. Адже за десять років розвитку курортом буде освоєно лише 1400 гектарів. За той же час, якщо вирубки лісів заготівельниками деревини триватимуть нинішніми темпами, буде суцільно вирубано 75 тисяч гектарів лісів (і це без врахування інших видів вирубок!), тобто це площа 50-ти таких курортів! 

Позов пилорамників проти «Свидовця» вже 5 років колами ходить між судам, від Закарпаття до Києва – до Верховного Суду України.

Оскільки безкінечним такий процес бути не може і час визначатися все ближче, еко-активісти в останні місяці розгорнули бурхливу діяльність. 

За останній час «еко-активісти» використали останні емоційні «патрони»:

1. Організували Петицію до Президента з вимогою заборонити розвиток курорту «Свидовець»,
2. Вкотре, саме там, де місцеві громади розробили детальний план територій під курорт «Свидовець», ініціюювали створення чергових заповідних зон. 

Вся діяльність «екологів» підкріплено гіпер-активністю в соцмережах та ЗМІ.

Петицію Президент переадресував Прем’єр-міністру України Д. Шмигалю з пропозицією «опрацювати із залученням зацікавлених місцевих органів виконавчої влади порушені в електронній петиції питання та вжити відповідних заходів реагування» і повідомити автора петиції про результати. 

В той же день, коли була створена петиція, 28 березня 2023 року, керівники екологічних громадських організацій «Дунайсько-Карпатська програма», «Екологія-Право-Людина», «Всесвітній фонд природи України» звернулися до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України з клопотанням про створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Вільний Свидовець». 

І хоча заказник, як нижча категорія природно-заповідного об'єктів, порівняно із заповідниками, дозволяє господарську діяльність із дотриманням загальних вимог до охорони навколишнього природного середовища, ініціатори створення особливо прописують у своєму зверненні «заборону на створення гірськолижних трас» та будівництво.

Натомість, гірські громади, які не володіють медійним та фінансовим ресурсом, аналогічним до ресурсів еко-активістів, підійшли до справи менш емоційно, проте більш фахово, -  вони організували представницький круглий стіл за участю команди з 20 провідних науковців, які вже п’ятий рік займаються підготовкою грунтовного наукового документу «Звіт Оцінки впливу на довкілля проєкту ТРК «Свидовець». 

«Жодних порушень для довкілля, таких по інтенсивності та по часу дії, які б унеможливлювало реалізацію проєкту курорту «Свидовець», немає», - такий був висновок круглого столу після заслухання доповідей нуковців-фахівців в сферах стану вод та грунтів, лісівників та фахівців з питань біорозмаїття: іхтіологів, спеціалістів з тваринного світу Карпат, дослідників територій «Смарагдової мережі» та інших. 

До слова, еко-активісти запрошення на професійну дискусію «чомусь» проігнорували. Очевидно, що фахова дискусія і наукові аргументи їм менш цікаві, аніж хайп назовні.

Щодо звернення еко-активістів про створення ландшафтного заказника «Вільний Свидовець», Ясінянська, Усть-Чорнянська та Великобичківська селищні ради на своїх сесіях, одноголосними рішеннями відкинули таку ідею, відмовивши в її погодженні. 

В зверненні до органів державної влади Ясінянська селищна рада зазначає: «Подану ініціативу створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Вільний Свидовець» на території Ясінянської селищної ради розцінюємо як чергову спробу загнати нашу громаду у «резервацію», навкруги оточену об’єктами природо-заповідного фонду і відрізану від можливості належного соціально-економічного розвитку». 

Рахівський та Тячівський райони Закарпаття вже зараз є рекордсменами по відсотку заповідних територій (23% від загальної площі районів). Європейський досвід каже, що більше 20% заповідних територій приводить депресивності громад і регіонів. 

АНАЛОГІЇ І ПІДСУМКИ

Для розуміння про «масштаби» проблем… 

Якщо у вашій квартирі є вітальня, скажімо, площею 5х6 метрів (30 квадратних метрів), яку ми пропорційно вважатимемо за всі ліси Українських Карпат, то гірськолижний курорт «Свидовець» щороку буде освоювати «територію» лише 3х5 сантиметрів (менше площі сірникової коробки) і за 10 років свого розвитку матиме остаточну площу 10х15 сантиметрів (це площа, менша за площу вашого мобільного телефона!). Але ці «сантиметри» забезпечать людям роботу, заможність і впевненість, десяткам громад – комфорт і процвітання, а державі… Проста арифметика свідчить, що потенційні 1-2 мільйони туристів з-за кордону щороку на нашому гірськолижному курорті привезуть в Україну більше 2 мільярдів доларів. Тобто, державі - значне підсилення бюджетів, платіжного балансу та фінансової стабільності. 

А з 30 квадратних метрів загальної площі «за межами» курорту залишається 29,985 метрів квадратних для вільного життя «жуків і саламандр». 

А ще – «Свидовець» дасть Україні шанс на проведення Зимової Олімпіади. Лише в Свидовці в Україні можна збудувати олімпійські траси для швидкісного спуску і гігантського слалому з необхідним перепадом висот в 1000 метрів. Чомусь, думається, що після нашої перемоги Зимова Олімпіада в Карпатах стає реальнішою, вона може стати одним з елементів вдячності світу за наш опір злу… Чи будемо ми готові до майбутнього після перемоги – вирішується зараз в тому числі і в «Свидовці».

Але проблема в тому, що вузькі фахівці в своїй емоційно вдячній боротьбі «жуків-саламандр» не бачать ні людей, ні громади, ні України, її національних інтересів та глобальних реалій.

Абсолютна більшість еко-активістів щирі в своєму нерозумінні всього того комплексу питань, долю яких вони намагаються одноосібно вирішувати.

Чи повинні вузькі фахівці (навіть якщо ці фахівці – еко-активісти) мати вирішальне слово щодо реалізації проєктів, які потребують комплексного і широкого бачення та враховувати інтереси держави загалом, гірських громад та їх мешканців? 

Ні. Їх голос повинен бути почутим, їх адекватні ідеї з мінімізації впливу на довкілля при реалізації важливих для держави проектів повинні бути врахованими. 

Так само, як повинен бути почутим і врахованим досвід і голос науковців, гірських громад, мешканців депресивних гірських сіл і всіх тих, хто захищає право на незалежність. Тільки так ми зможемо моральне лідерство нашого народу трансформувати в економічне лідерство країни! 

Фото: ua.depositphotos.com