ПДВ для платників єдиного податку: фіскальна ілюзія з високою ціною для економіки

Які ризики від новації для сумлінного бізнесу та вплив на економіку?

Для підприємців на спрощеній системі запровадження ПДВ означає принципову зміну правил гри. Спрощена система створювалася як інструмент легалізації самозайнятості, зниження адміністративних бар’єрів і стимулювання підприємницької ініціативи. ПДВ натомість є одним із найскладніших податків в адмініструванні, що потребує повноцінного бухгалтерського обліку та товарного обліку, постійної взаємодії з податковими органами та несе високі ризики штрафів і блокування податкових накладних.

Розрахунки аналізу регуляторного впливу, які були представлені Міністерством фінансів - суттєво занижують реальні витрати бізнесу. За припущеннями, наведеними у АРВ Мінфіну -  витрати на адміністрування ПДВ додатково складає 56 людино-годин на рік. Це є вкрай заниженою оцінкою, що підтверджується даними опитування Світового банку за 2024 рік, в якому зазначено що український бізнес тільки на податкове адміністрування у 2024 році витрачав 74,4 дня на рік, що дорівнює 595 людино-годин на рік. Тобто значення у АРВ Мінфіну вдесятеро занижено від реального показника.

Крім того, для визначення витрат у АРВ Мінфіну використовувався мінімальний розмір заробітної плати, що не відповідає реальним умовам оплати кваліфікованого працівника яким є бухгалтер. Ведення обліку та адміністрування ПДВ без відповідної кваліфікації створює для суб’єкта господарювання ризики штрафів та блокування податкових накладних. Для цілей такого розрахунку варто взяти середню зарплату бухгалтера, яка за нашими даними є 26 тисяч гривень на місяць. Тобто і по цьому показнику Мінфін занизив витрати підприємців у три рази.

У підсумку 660 тисяч підприємців, які визначені Мінфіном як такі що потраплять під нове регулювання —  будуть мати від 61 до 115 млрд грн непродуктивних витрат щороку — при очікуваних надходженнях до бюджету лише близько 40 млрд грн на рік. Це означає від’ємний суспільно-економічний ефект, коли економіка втрачає більше, ніж отримує.

Таке навантаження матиме неминучі поведінкові наслідки. Частина малого бізнесу буде змушена припинити діяльність або перейти в тінь, інша частина — вдатися до дроблення чи штучного обмеження зростання. Особливо болісно це вдарить по прифронтових і деокупованих регіонах, де підприємництво часто є єдиним джерелом зайнятості та економічної стабільності. У довшій перспективі це підсилює ризики трудової міграції та поглиблює кадровий дефіцит усередині країни.

Важливо розуміти, що наслідки цієї ініціативи не обмежуються бізнесом. ПДВ — це податок на споживання, і його запровадження для спрощенців неминуче буде перекладене у ціни. Витрати споживачів зростуть, що негативно вплине на купівельну спроможність, інфляційні показники та внутрішній попит. У воєнній економіці, де саме внутрішнє споживання підтримує ВВП - такий ефект є особливо небезпечним.

З суспільної точки зору примусове розширення ПДВ підриває довіру до податкової політики держави. Замість системної боротьби з "сірими схемами", зловживаннями у ризикових секторах та великим податковим розривом, регуляторний тиск спрямовується на малий і середній бізнес - найбільш вразливий, але водночас найбільш дисциплінований сегмент платників податків.

Що робити зі схемами — розумні альтернативи

Для реальної боротьби із "сірими схемами", зокрема з використанням ССО — необхідно реалізувати ключові інституційні реформи та вдалі світові практики:

• на законодавчому рівні запровадити чіткі критерії трудових відносин для мінімізації схеми “ФОП замість найму” та окремого чіткого набору критеріїв для мінімізації схем “дроблення”;
• забезпечити здійснення системного контролю за платниками податків у секторах з високим ступенем зловживань та аналіз ланцюгів постачання, забезпечити щомісячну публікацію інформації щодо середніх заробітних плат та податкового навантаження у топ-50 суб’єктів у найбільш ризикових галузях;
• провести повне перезавантаження комісіями за участі міжнародних експертів Державної податкової служби та Служби фінансового моніторингу, прискорити перезавантаження Державної митної служби відповідно до прийнятого Закону;
• законодавчо закріпити якісні КРІ для БЕБ, ДПС, ДМС, які мають бути спрямовані на мінімізацію tax gap;
• зробити обов’язковими до виконання критерії НБУ щодо “кущів ФОПів”, які на цей час доведені до банків лише як рекомендовані. Необхідно також прийняття закону щодо “дропів”, зокрема запровадження реєстру дропів — законопроєкт НБУ.
• важливим для мінімізації схем по приховуванню реальних оборотів є запровадження економічних стимулів для покупців підакцизної продукції отримувати фіскальний чек (лотереї фіскальних чеків, фінансові стимули споживачів).

Бізнес-асоціації, які входять до складу Української Ради Бізнесу послідовно наголошують: адаптація до директив ЄС має відбуватися комплексно і з урахуванням українських реалій. Перед будь-яким розширенням кола платників ПДВ необхідно радикально спростити його адміністрування, підвищити застарілий поріг реєстрації, перезавантажити фіскальні інституції та створити умови для добровільного масштабування бізнесу. Альтернативою має стати не примус, а стимул - спрощена модель обліку для малого бізнесу на загальній системі та реальна боротьба з тіньовою економікою.

Економічна стійкість України сьогодні напряму залежить від підприємницької ініціативи, довіри та передбачуваності державної політики. Рішення, які фактично згортають спрощену систему - призведуть до втрат значно більших, ніж отримані вигоди у короткостроковій фіскальній перспективі.