Як туристичний бізнес в Україні вижив та трансформувався під час війни

Скорочення ринку

Згідно даних Державного агентства розвитку туризму, за два квартали 2024 року представники тургалузі України сплатили до бюджету 1 млрд 251 млн 31 тис. грн. Це майже на чверть більше ніж у 2021 році, коли у казну було сплачено 1 млрд 88 млн 945 тис. грн податків. Торік за перше півріччя надійшло 897 млн 848 тис. грн. 

За словами Голови Державного агентства розвитку туризму, Мар’яни Олеськів, одним з чинників збільшення суми податкових надходжень, окрім інфляційних процесів, є збільшення туристичних потоків всередині країни.

За шість місяців 2024 року загальна кількість платників податків, які займаються туристичною діяльністю, у порівнянні з тим же періодом у 2023 році зросла на 13%. Якщо порівнювати цей показник з аналогічним періодом 2021 року, то кількість платників податків цього виду діяльності зменшилася на 27%. Найбільш вразливими стали туристичні оператори та туристичні агенції, що займаються міжнародним туризмом. До війни в Україні налічувалося близько 3700 туристичних агенцій. В 2024 році їх залишилось всього 800.

Більшість агенцій закрилося ще в перший рік повномасштабного вторгнення через закриття аеропортів, заборону виїзду за кордон чоловіків, загальну економічну кризу та неготовність українців витрачати кошти на подорожі. Однак поступово ситуація почала змінюватись. Поїздки за кордон стали для українців не просто відпочинком, але і можливістю ментального відновлення.

Особистий досвід 

На початку повномасштабного вторгнення я була впевнена, що моя туристична агенція закриється назавжди. Тому була вкрай здивована, коли отримала перше бронювання в квітні 2022 року. Я поїхала в Польщу і відкрила агенцію там, однак її довелось доволі швидко закрити через бюрократичні процедури та абсолютно інший підхід до бізнесу та сервісу в туристичній сфері. Але головною причиною була команда, яка залишилась в Україні в повному складі.

Відчуваючи за них відповідальність, я повернулась і ми почали будувати все з нуля. В травні створили новий сайт і в червні продали перший дорогий тур. Клієнтами були іноземці. Вартість туру склала близько мільйона гривень і наш прибуток (перший за 2022 рік) сягнув 60 тисяч гривень, які я розділила між всіма членами команди. Наш офіс тоді був закритий, ми працювали віддалено, зустрічі команди проводили десь в місті. 

В липні ми повернулись в офіс, продавали переважно автобусні тури в Болгарію, але вони мають занадто низьку маржу, щоб покривати наші витрати. Було очевидно, що потрібен новий підхід, нові маршрути. Я зверталась до різних бізнес коучів та консультантів, втілювала в життя їхні поради. Ми намагались оптимізувати трансфери, оскільки це був дуже сильний стримуючий фактор для українців, що звикли літати з Борисполя та Жулян і не могли уявити собі добу дороги різними видами транспорту.

В лютому 2023 року ми відновили співпрацю з відомими блогерами та інфлюенсерами. Це дещо покращило ситуацію, приклад блогерів показав людям, що подорожі можуть бути "на часі" навіть під час великої війни. Адже це не тільки підтримка власного ментального стану, але і внесок в українську економіку.

Новий портрет українського туриста

Серед українських мандрівників сьогодні домінують жінки, причому 70% із них — мами з дітьми. Чоловіки складають лише 5% туристів, що пов’язано з воєнним станом. Жінки подорожують, щоб знайти ментальну рівновагу, убезпечити дітей від стресу війни та нагадати їм про мирне життя.  

Зросла також вимогливість до вибору напрямків. Близько 40% клієнтів звертають увагу на наявність туристів із Росії та часто готові платити більше за відпочинок у готелях без російських гостей. Популярними залишаються країни ЄС, а також Туніс, де цей фактор враховано.

Побудова нових маршрутів

Туристичним агенціям довелося будувати тури практично з нуля, шукати зручні варіанти трансферу до аеропортів сусідніх країн. Туристи їдуть до Кишинева, Жешува, Варшави чи Будапешта для початку своєї подорожі. Автобусні тури, раніше малопопулярні, тепер складають 15% бронювань. Агенції переорієнтувалися на нові ринки, почали більше співпрацювати з європейськими партнерами та авіа перевізниками. Однак цей фактор значно розширив географію подорожей, адже кількість прямих рейсів з європейських аеропортів значно більша, ніж була до війни з українського Борисполя.

Якщо раніше короткі вікенд-подорожі були популярним форматом, то зараз вони фактично зникли. Мінімальна тривалість відпочинку складає 7 ночей. Українці віддають перевагу спокійному морському відпочинку, уникаючи насичених екскурсійних програм.  

Фінансовий аспект 

Середній чек на подорож залишився майже незмінним — близько 2000 євро за тиждень для двох. Водночас збільшився попит на бюджетні варіанти, такі як автобусні тури, що стартують від 300 євро. 

Роль турагенцій та нові виклики

У часи війни українці стали частіше звертатися до турагенцій, цінуючи їхній досвід, постійну підтримку та можливість уникнути ризиків самостійного бронювання. Особливо при складному трансфері з кількома пересадками. Послуги туристичних агенцій стали популярними серед українців, які тимчасово проживають за кордоном.  Вони прагнуть підтримати український бізнес, звертаються до знайомих турагентів, цінують український підхід до сервісу.

Туристична сфера, навіть у найскладніших умовах, не лише зберегла себе, а й стала опорою для багатьох українців. Для клієнтів подорожі залишаються способом повернути душевну рівновагу, а для держави — важливим джерелом економічної підтримки. 

Ця галузь є прикладом того, як бізнес може знаходити нові шляхи розвитку навіть у найтемніші часи. Подорожі українців не лише про відпочинок — це про віру в те, що мирне життя буде відновлено.