Захист гравців чи необґрунтовані податки: реалії роботи гральної індустрії в Україні

Жорсткі обмеження та величезні податки: як працює гральний бізнес в Україні

Азартні ігри завжди були спірною темою в усьому світі, і Україна не виняток. В Україні з 2009 року заборонено всі види азартних ігор, включно з казино, букмекерськими конторами та лотереями. Однак 2020 року Україна нарешті легалізувала гральний бізнес і відкрила інвесторам двері для входу на український ринок гемблінгу. Нижче ми обговоримо, як працює гральний бізнес в Україні в умовах жорстких обмежень і високих податків.

Правова база

Після майже десятиліття заборони, в Україні було ухвалено закон, що дозволяє проведення азартних ігор. Однак до закону було внесено суворі правила і жорсткі вимоги до інвесторів. Оператори повинні подати заявку, щоб отримати ліцензію, яка діє протягом п'ятирічного терміну. Процес подання заявки складний, а збори за отримання ліцензії високі.

Обмеження за місцем розташування

Уряд України розробив суворі обмеження щодо зонування, що дають змогу казино працювати тільки в спеціально відведених місцях. Закон визначає місцезнаходження гральних закладів, і ці території не можуть бути змінені.

Так, у столиці заклади можуть розташовуватися тільки всередині 5-зіркових готелів, у яких є не менше 150 номерів і 50 осіб персоналу. В інших містах допустимо відкривати казино в готелях на 100 номерів. Крім того, площа готелів має бути не менше 500 квадратних метрів.

Такі заходи значно обмежують кількість гравців, які можуть вільно дістатися до залу казино, і ускладнюють ведення бізнесу. У тих, хто збирається грати в казино онлайн, таких проблем немає, але діяльність таких майданчиків обмежують інші аспекти законодавства: необхідно отримати українську ліцензію КРАІЛ, наразі легальних казино онлайн тільки 9.

Податки та збори

Однією з основних проблем для операторів азартних ігор в Україні є висока податкова ставка. Ставка податку для наземних (офлайн) казино встановлена в розмірі 10% від валової виручки, а для онлайн-операторів - 18% від валового прибутку. Оскільки цей податок розраховується не від суми чистого прибутку, він значно впливає на рентабельність і збільшує ризики для грального бізнесу.

Крім цього, оператори повинні платити додаткові збори, такі як реєстраційний збір, збір за видачу ліцензії та збір за зміну місця розташування. А статутний капітал має становити щонайменше 30 мільйонів гривень, що теж відсікає частину потенційних інвесторів, не готових ризикувати настільки серйозними сумами.

Інші зобов'язання

Оператори в Україні повинні дотримуватися суворих правил, що стосуються реклами, захисту клієнтів і відповідальної гри. Рекламні оголошення мають бути схвалені регулювальним органом, і до змісту таких оголошень застосовуються суворі правила. Оператори також повинні вживати заходів, що запобігають появі ігрової залежності та захищають вразливих клієнтів. Але, незважаючи на будь-які заходи операторів, кожен гравець має вміти самостійно контролювати себе - не варто розраховувати на те, що казино зможе стати стабільним джерелом доходу.

Висновок

Український гемблінг-ринок - непросте середовище для інвесторів. Проте український уряд домігся значного прогресу у створенні правової бази для азартних ігор. Цей крок є важливим на шляху до створення безпечного грального середовища. Українська влада планує і далі продовжувати роботу з операторами, щоб знайти баланс між суворим регулюванням і створенням вигідного середовища для інвесторів.