Головне про державний борг у 2022 році та прогнози щодо боргової ситуації на 2023-й

Війна призвела до суттєвого зростання дефіциту бюджету (з 3,7% ВВП до 18,9% ВВП, якщо рахувати без грантів), падіння реального ВВП щонайменше на 30%, девальвації за офіційним курсом на 25%, відтоку нерезидентів з внутрішнього боргового ринку, закриття зовнішніх комерційних ринків запозичень.    

Тому закономірно, що за минулий рік показники державного боргу і боргової безпеки погіршились. На 31 грудня 2022 року державний борг України в гривневому еквіваленті склав 4071,7 млрд грн, у валютному – 111,3 млрд дол.

Таким чином, за 12 місяців 2022 року державний борг:

• у валютному еквіваленті збільшився на 13,7% або на 13,4 млрд дол.;
• у гривневому еквіваленті збільшився на 52,4% або на 1399,6 млрд грн;
  
• відношення державного боргу до ВВП зросло з 48,9% до 84,4% (за попередніми даними);
  
• частка державного боргу у валюті зросла з 63,2% до 67,2%.
  

Близько 75% зростання держборгу у гривневому еквіваленті прийшлось на зовнішній державний і гарантований борг. Частка останнього збільшилась із 58,4% до 64,1% загального обсягу державного боргу. Основна причина такого приросту – зовнішні запозичення на фінансування дефіциту бюджету. Зокрема, минулого року на ці цілі Україна залучила близько 16,8 млрд дол. зовнішніх позик, переважно від ЄС, Канади, Великобританії, Японії, міжнародних фінансових організацій (МФО).     

Втім, попри відчутне зростання державного боргу, боргові ризики залишаються контрольованими.

1. Більше 60% зовнішньої заборгованості зараз – це пільгові довгострокові кредити від МФО та урядів дружніх країн, які надаються на виняткових умовах із терміном погашення до 35 років, пільговими періодами на обслуговування до 10 років та низькими процентними ставками, а у випадку нового пакету макрофінансової допомоги від ЄС на 18 млрд євро – надається субсидія, що покриває обслуговування позики. Виділення таких пільгових кредитів, насамперед макрофінансової допомоги від ЄС і за очікуваною програмою з МВФ, продовжиться й 2023 року.
2. Комерційна частина зовнішньої заборгованості (єврооблігації і варанти), а також заборгованість перед урядами країн G7 і Паризького клубу кредиторів, була реструктуризована на два роки. Це дало змогу зекономити 6 млрд дол. на виплатах за такими зобов’язаннями, завдяки чому були вивільнені кошти на фінансування видатків на оборону й інші нагальні потреби бюджету. Частка витрат на обслуговування боргу скоротилась до 6,5% видатків загального фонду держбюджету (12,4% у 2021 році).
   
3. Головне, що така реструктуризація була проведена швидко та у прозорий спосіб, зафіксувавши високий рівень довіри і підтримки з боку зовнішніх кредиторів. Попри масштабну війну, Україна зберегла репутацію відповідального позичальника. Це дає підстави очікувати збереження підтримки з боку кредиторів і швидкого повернення країни на комерційні ринки запозичень після завершення війни. 
   
4. Значними є обсяги грантового фінансування (безповоротної допомоги), що зменшує навантаження на державний борг. Минулого року гранти склали 14,3 млрд дол. або 46% зовнішнього фінансування бюджету. Це дорівнює майже 10% ВВП, які б у випадку запозичень були перекладені на державний борг. 5/6 такої безповоротної допомоги надали США. Значна грантова підтримка, в тому числі за рахунок майже 10 млрд дол. від США, збережеться й цього року.
   
5. В уряду і міжнародних партнерів є домовленості щодо припинення або застосування у виключних випадках емісійного фінансування бюджету з боку НБУ цього року, що знижуватиме валютні і врешті – решт боргові ризики. Відповідно є підстави очікувати, що внутрішній ринок запозичень отримує новий імпульс, насамперед за рахунок більш активної участі банків.
   

Перелічені заходи допомогли уникнути боргової кризи у 2022 році, зберегти Україні репутацію відповідального позичальника, стабілізувати рівень державного боргу, зменшивши тягар боргових виплат у найважчі роки, поки триває війна. Боргова ситуація у 2023 році лишатиметеся контрольованою із рівнем боргового навантаження, що очікувано не перевищить 85-90% ВВП.    

Як вже неодноразово зазначалось, цільовим орієнтиром боргової політики після війни буде повернення до більш стійкого рівня держборгу (до 60% ВВП), розвиток глибокого і ліквідного ринку внутрішніх запозичень, відновлення доступу до комерційних ринків запозичень. Зниження боргових ризиків і боргового навантаження  буде забезпечуватись за рахунок економічного відновлення, активних операцій з держборгом і конфіскації російських активів.