ЄБРР заявив про необхідність 250 млрд. дол. інвестицій тільки для повернення України на довоєнний рівень економічного розвитку

ЄБРР, який є найбільшим інституційним інвестором в Україну, у своєму черговому випуску «Регіональних економічних перспектив» окреслив своє бачення, що необхідно для початку успішної реконструкції України після війни.

Згідно з дослідженнями банку, прискорені темпи економічного зростання після війни не є гарантованими. Тільки одна з п’яти країн, що відновлювалась після війни, мала у своєму розпорядженні хоча б 25 наступних мирних років. Як наслідок, переважна більшість країн так і не досягали довоєнного рівня навіть у довгостроковій перспективі. 

Тільки 29% країн досягали довоєнних показників ВВП у 5-річній перспективі після війни. 

За оцінками банку, для України, щоб потрапити у цю позитивну вибірку, необхідно зростати по 14% щорічно. За таких умов ВВП досягне 225 млрд. дол. у постійних цінах 2022 року.

Виходячи з досвіду країн, які демонстрували надзвичайно високі темпи довгострокового економічного зростання, головною умовою для цього є суттєве зростання частки інвестицій (валового нагромадження основного капіталу, ВНОК) у ВВП. У швидкозростаючих країн цей показник був на рівні не меншому за 30%, в середньому – 35%. Тоді як в Україні частка ВНОК до ВВП і до великої війни (у 2016-2021 році) була в середньому 16%, тобто у 2 рази меншою за необхідну норму, через низький рівень валових внутрішніх заощаджень (14,5% ВВП в середньому за 2016-2021 рр.) і припливу капіталу (портфельних і прямих іноземних інвестицій, ПІІ).

Україні, аби досягнути відновлення за 5 років, необхідно чисте залучення капіталу на рівні в середньому 50 млрд. дол. на рік (20% ВВП). Тоді як у 2010-2021 середньорічні обсяги залучень складали 3% ВВП для і ПІІ і 1,4% ВВП для портфельних інвестицій. Інститути в Україні мають бути спроможними ефективно абсорбувати такий рівень інвестицій. Більш того, вагомий виклик для країн, що відновлюються після війни, це зниження обсягів ПІІ. 

За таких умов єдиним джерелом закриття розриву між внутрішніми заощадженнями і необхідними інвестиціями є зовнішнє фінансування – суттєва підтримка офіційних донорів і залучення ПІІ, що мають трансформуватись у публічні і приватні інвестиції, доповнюючи один одного. Окрім капіталовкладень у енергоефективне промислове обладнання, с/г машинобудування, відбудову житлового фонду і інфраструктури, приватні інвестиції стимулюватимуть трансфер технологічної, управлінської експертизи і скороченню витрат.  

Тоді як міжнародна допомога, окрім фінансування, строюватиме необхідні умови для реалізації структурних реформ, без яких країна може застрягнути у лещатах бюрократичного апарату, корупції та неформальної економіки. 

Додам від себе, що план відбудови презентований в Лугано рік тому, заклав орієнтири для наступних оцінок і планів. В ньому також йшлося про 250 млрд. дол. залучення ПІІ на довгостроковому горизонті як частини із ширшого пакету у 750 млрд. дол. на відбудову протягом 10 років разом із грантами та пільговими кредитами. 

За час після Лугано було створено додаткові інструменти, площадки і програми для фінансової підтримки України, і це не може не тішити. Поряд із військовою підтримкою, міжнародна фінансова коаліція на відбудову України після війни  також зростає. Відбудова, в яку вже залучено десятки країн, МФО, багато приватних інвесторів, це складний організаційний процес, який продовжує викристалізовуватись. 

У цьому міжнародному розподілі праці – нам своє робити: вичавлювати ворога з нашої території, нищити системну корупцію, робити максимум для впровадження структурних реформ і вступу до ЄС/НАТО, збільшувати нашу інституційну здатність реалізовувати складні інвестиційні проекти відновлення.