Ухилення від сплати податків шляхом використання офшорів. Як українські футболісти приховують свої доходи?

Розповсюдженим способом ухилення від сплати податків для підприємницьких структур є переведення фінансових активів або діяльності за межі власної країни з метою зробити їх недосяжними для національних податкових органів. Спробуємо дати узагальнену оцінку такому явищу, як використання офшорів, а також на конкретних прикладах проаналізувати його негативні аспекти та можливості їм протидіяти
Забезпечте стрімке зростання та масштабування компанії у 2024-му! Отримайте алгоритм дій на Business Wisdom Summit.
10 квітня управлінці Арсенал Страхування, Uklon, TERWIN, Епіцентр та інших великих компаній поділяться перевіреними бізнес-рішеннями, які сприяють розвитку бізнесу під час війни.
Забронировать участие

Під офшором (від англ. offshore — "поза берегом") розуміється фінансовий центр, який залучає іноземний капітал шляхом надання спеціальних податкових та інших пільг іноземним компаніям, зареєстрованим у країні розташування зазначеного центру, за умови того, що вони не здійснюють господарських операцій на території даної країни ("офшорна зона" або "податкова гавань").

У наш час практично усі великі європейські і американські банки мають дочірні структури в офшорних територіях. За даними організації Tax Justice Network, в офшорах по всьому світу знаходиться близько третини світових фінансових ресурсів.

Особливістю офшорних зон є жорсткі правила захисту комерційної та банківської таємниць. Створення офшорних компаній є своєрідним способом ухилення від податкового тиску, який відбувається в рамках національного законодавства країни походження доходів. На сьогоднішній день офшорний бізнес набув неабиякої популярності, оскільки дав можливість заробляти компаніям чималі статки. Через офшорні фірми можна отримати доступ до кредитних ресурсів іноземних банків, а також до міжнародного ринку депозитів і послуг з управління капіталом та інвестиціями. До того ж у власника офшорної компанії з"являється великий вибір фінансових посередників, що також позитивно впливає на розвиток бізнесу.

До основних схем оптимізації оподаткування з використанням офшорних механізмів слід віднести так званий "реінвойсінг" — тобто формальне заниження оподатковуваного доходу компаній у випадку, коли основний прибуток від експортно-імпортних операцій приходиться на долю власної офшорної структури, а підприємством, що знаходиться у країні основного розташування, "показується" лише мінімальна доля прибутку, яка і підлягає оподаткуванню.

У сучасних умовах світова спільнота вкрай стурбована проблемою протидії офшорам. Про це свідчать результати проведення 39-го саміту "великої сімки" у червні 2013 року. На заході йшлося про встановлення нових міжнародних стандартів та пошуку шляхів обміну інформацією в податковій сфері з метою запобігання та припинення дій щодо ухилення від сплати податків. Основна увага при цьому приділяється не ставкам оподаткування, а вирішенню питання конфіденційності інформації щодо власників компаній та обсягів фінансових потоків.

Підтвердженням важливості питання обміну податковою інформацію між країнами є, зокрема, матеріали кримінальної справи Михайла Ходорковського (Росія), коли за свідченнями одного з працівників податкової служби "залишалося вважати достовірними" надані платником податків документи на отримання доходів від іноземних компаній "Hinchley Ltd" та "Status Services Limited", оскільки вони були зареєстровані на острові Мен і "не було жодної можливості перевірити, чи надає дійсно Ходорковський М.Б. консультаційні послуги цим компаніям".

Офшори українців

Анонсовані в Україні заходи протидії офшорному бізнесу, а саме удосконалення законодавства та покращання інвестиційного клімату, деофшоризації поки що не сприяють. Тож цілком закономірне запитання, яке лунає останнім часом у суспільстві: деофшоризація — це боротьба або просто імітація такої боротьби?

Фахівці справедливо зазначають, що бурхлива антиофшорна діяльність українських законодавців часто не забезпечена механізмами реалізації та притягнення до відповідальності порушників. І хоча, з одного боку, політики зобов"язані імплементувати європейські стандарти, з другого, у них є свій бізнес, що успішно користується офшорними благами. Така невизначеність створює в Україні сумнівні перспективи для бізнесу і, водночас, безмежні можливості для політиків, правоохоронців та суддів.

Говорячи про законність офшорів, хочеться відмітити, що в принципі офшори є законними, але часто незаконними є цілі їх створення. Саме по собі володіння офшорною компанією — не злочин. Це цілком законно, якщо офшор не використовується для відмивання грошей або ухилення від сплати податків. Бізнесмени по всьому світу реєструють компанії на Віргінських Островах, Сейшельських Островах, у Панамі і в інших офшорних юрисдикціях для оптимізації корпоративної структури своїх компаній, торгівлі і легального зниження податкових платежів.

Інша справа, коли офшорна компанія належить політику, високопоставленому чиновнику або їхнім родичам. У цьому випадку виникає питання: навіщо політику, чиновнику, або їхнім родичам офшор? Які матеріальні цінності вони записали на ці компанії і яким чином такі цінності були отримані? Ці питання власникам офшорів з України повинні поставити фіскальні і правоохоронні органи. Втім, чекати цього не доводиться. Адже у списку власників офшорних компаній є президент України та ряд інших високопосадовців.

Рік, що минає, ознаменувався рядом гучних офшорних скандалів, які безпосередньо торкнулися й України. Так, на початку квітня прогримів так званий "панамський скандал", коли на підставі бази даних панамської юридичної компанії Mossack Fonseca журналісти із 76 країн провели спільне розслідування, пов"язане з фінансовими махінаціями світових лідерів, тіньовими схемами виведення коштів з метою їх відмивання і ухилення від сплати податків.

За результатами розслідування було оприлюднено список високопосадовців і бізнесменів із різних країн світу, які виявилися власниками (бенефіціарами) офшорних компаній. Серед фігурантів цього списку "засвітились" і 52 відомих українських бізнесменів і політиків на чолі з президентом країни.

Футбольні гроші

На початку цього місяця вибухнув новий скандал, цього разу за участю відомих футболістів. Як з'ясували журналісти Football Leaks (спільний проект 12 провідних європейських видань), агент футбольної зірки Кріштіану Роналду й іменитого тренера Жозе Моурінью організував в Ірландії, Панамі, Швейцарії та на Британських Віргінських островах мережу підставних компаній і офшорних рахунків, допомагаючи своїм клієнтам приховувати реальні розміри доходів і ухилятися від сплати податків. Припускається, що капітан збірної Португалії Роналду приховав від податкової 150 млн євро, а Жозе Моурінью — 12 млн євро.

Ця історія одразу ж отримала своє продовження в Україні. Так, у розпорядження журналістів потрапила довідка про офіційні зарплати гравців футбольного клубу "Динамо" Київ впродовж 2013-2015 років, складена на підставі даних Державної фіскальної служби.

Як виявилося, офіційно в "Динамо" платять менше 1% від реальних зарплат гравців. Від оподаткування приховується 99% доходів футболістів. При цьому власники клубу економлять іще більше, віддаючи в бюджет лише мізерну частину обов'язкових при нарахуванні зарплати платежів.

За інформацією деяких джерел, основну частину зарплати в "Динамо" виплачують через офшор Британських Віргінських островів — Newport Management LTD.

Звісно, ні для кого не було секретом, що в українському футболі давно вже використовуються офшорні схеми, причому далеко не лише в "Динамо" (публікація сайту "Наші гроші" від 27.02.2014). Однак новий скандал із "Динамо" вразив масштабами й очевидністю протиправних намірів власників клубу на ухилення від сплати податків.

З 2013 по 2015 роки "Динамо" виплатило своїм гравцям і головному тренеру 15,4 млн грн офіційної зарплати. До держбюджету надійшло 2,3 млн грн податків. Якщо врахувати, що в середньому гравець фактично отримує 700-800 тис. доларів на рік, то сума прихованих київським клубом податків за останні три роки становить приблизно 30 млн доларів. А за останнє десятиліття ця цифра може сягати 100 млн доларів.

Крім того, одна справа, коли офшори використовуються із легальною метою або ж, як у випадку з Роналду, для приховування доходів від іміджевих контрактів (відсотки від продажу футболок, дохід від зйомки в рекламі, спонсорство та ін.), інша справа — коли це стосується виплати зарплат.

Більше того, за наявними даними, з середини минулого десятиліття Newport Management LTD також приймала всі платежі від УЄФА в інтересах ФФУ. Тобто, гроші Федерації футболу зберігалися на рахунках офшору, з якого виплачуються зарплати гравцям.

Як то кажуть, все пізнається у порівнянні: в той час, коли власники "Динамо" займаються податковими махінаціями, інший футбольний клуб, "Шахтар", входить до переліку найбільших платників податків України.

Тепер виникає питання, чи вистачить Державній фіскальній службі і Генеральній прокуратурі "політичної волі", щоб дати хід справі про несплату податків футбольним клубом Суркісів, чи ця історія стане ще одним прикладом того, як вище керівництво найбіднішої країни в Європі покриває корупцію.