Чи стануть останні удари кінцем "Дружби"?

Це вже третя зупинка нафтопроводу "Дружба" з початку місяця, що свідчить про готовність українських військових зупиняти транзит нафти з РФ до Європи попри відсутність такої чіткої волі зі сторони політичної влади та заперечення угорських і словацьких чиновників. Чи зможуть удари призвести до остаточної зупинки "Дружби", яка понад півстоліття є політичним інструментом спочатку радянської, а пізніше російської влади?

Нафтопровід "Дружба" бере свій початок у 1950-х роках, коли розпочалася розробка проєкту постачання російської нафти до країн соціалістичного блоку Європи. "Дружба" мала стати найбільшим нафтопроводом у світі на той час і, попри опір США, була запущена у 1960-х роках, демонструючи енергетичну гегемонію СРСР у країнах Східної Європи.

Після розпаду Союзу, "Дружба" залишалася ключовим маршрутом для російської нафти, яка йшла до Європи вже через незалежні Україну та Білорусь. Про важливість нафтопроводу свідчить той факт, що навіть на четвертий рік повномасштабної війни Україна продовжує транзит російської нафти.

З початком російського вторгнення в Україну у 2022 році більшість європейських країн прагнули відмовитися від російських енергоносіїв. Німеччина та Польща відмовилися від російської нафти по Північній гілці "Дружби", а вже у березні 2025 до них приєдналася і Чехія, що отримувала російську нафту через Україну. Фактично, єдиними споживачами російської нафти залишилися Угорщина та Словаччина, які не мають реальних намірів відмовлятися від дешевої російської сировини.

Діючий транзитний контракт закінчується лише на початку 2030 року, а до того часу, за словами колишнього прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, Україна не може зупинити постачання російської нафти, оскільки порушить договір про співпрацю з ЄС. Більше того, угорські та словацькі посадовці неодноразово погрожували Україні блокуванням нових пакетів європейських санкцій та зупинкою постачання електроенергії та газу до України у разі, якщо Україна перекриє нафтову трубу. Наскільки реальними є погрози східноєвропейських політиків судити складно, але Україна не наважилася зупинити транзит політично.

Однак, знайшлося інше рішення — Збройні Сили України, які лише у серпні 2025 року тричі зупиняли транзит не зважаючи на погрози Орбана чи Фіцо. Двічі було атаковано нафтоперекачувальну станцію "Унеча" у Брянській області, а один раз — станцію "Нікольськоє" у Тамбовській області, за 400 км від лінії фронту.

Реакція Європи на серпневі події була стриманою. Брюссель офіційно висловив занепокоєння стабільністю енергопостачання, однак утримався від критики України. Росія, навпаки, одразу заявила про "терористичні атаки", прагнучи використати інцидент для інформаційної кампанії проти Києва. Угорщина та Словаччина виступили з жорсткішими заявами, підкресливши, що атаки загрожують їхній енергетичній безпеці.

Що важливо, Україна офіційно визнає ці удари. Український міністр закордонних справ Андрій Сибіга у відповідь на критику угорського колеги Петера Сіярто, порадив йому "звернутися до своїх друзів у Москві", яка розпочала цю війну.

Останні пошкодження станції "Унеча" схоже є серйозними, оскільки за повідомленням Reuters відновлення постачання російської нафти може зайняти до 5 днів, що стане найдовшою зупинкою постачань з початком повномасштабної війни. Мало того, не виключено що після відновлення удари можуть повторитися.

Удари по "Дружбі" виконують кілька завдань одночасно. Вони демонструють можливості України діяти в глибині території агресора, створюють фінансові та логістичні проблеми для Росії, а також ставлять перед європейськими країнами питання про відповідальність за фінансування війни та змушують їх шукати нові маршрути постачання енергоносіїв, які вже доступні цим країнам.

Схоже, Україна вперше з початку вторгнення готова до зупинки транзиту російської нафти, що приносило Україні близько $250 млн, в той час, як Росії у рази більше — $6 млрд у 2024 році. Чи стануть серпневі удари кінцем для "Дружби" буде зрозуміло найближчими місяцями, однак вже зараз Україна посилає чіткий сигнал — нафтогазові об’єкти РФ, які фінансують війну, будуть під ударом поки триватиме війна.