Енергомікс та декарбонізація енергетики України: погляд у майбутнє

Як забезпечити розвиток і стійкість компаній: досвід TERWIN, NOVUS, Arcelor Mittal, СК ІНГО та 40 інших провідних топменеджерів та державних діячів.

11 квітня на Business Wisdom Summit дізнайтесь, як бізнесу адаптуватися до нових регуляторних вимог, реагувати на зміни та залучати інвестиції у нинішніх умовах. Реальні кейси від лідерів українського бізнесу.

Забронювати участь

Одним із головних викликів залишається баланс між відновлюваною енергетикою, маневровими потужностями та традиційною генерацією.

Сьогодні в Україні вже тривають процеси декарбонізації, поступового відходу від вугільної генерації та активного розвитку розподіленої енергетики. 

Але наскільки реально реалізувати цю стратегію в умовах війни та які інструменти допоможуть забезпечити стабільність енергетичної системи?

Декарбонізація та скорочення теплової генерації

Одним із ключових векторів розвитку української енергетики є поступова відмова від традиційної теплової генерації, яка не відповідає екологічним стандартам ЄС. Згідно з планами уряду, значна частина ТЕС, що не відповідає новим нормам, буде виведена з експлуатації вже після 2025 року.

Проте це створює новий виклик: як швидко компенсувати втрату цих потужностей? 

За словами представників “Укренерго”, без суттєвих змін у політиці декарбонізації країна ризикує втратити критично важливі об'єкти генерації без належної заміни. Саме тому паралельно з декарбонізацією має активно розвиватися маневрова генерація та системи накопичення енергії (СНЕ).

Важливим рішенням стало проведення конкурсу на будівництво нових маневрових потужностей загальним обсягом 700 МВт. Це перший масштабний конкурс такого типу, який дозволить залучити інвесторів до будівництва газових електростанцій та інших маневрових об'єктів.

Збільшення частки ВДЕ та систем накопичення

Розвиток відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) залишається ключовим напрямком реформи енергосистеми. До 2030 року Україна планує збільшити загальну потужність сонячних електростанцій до 11 ГВт. 

Однак проблемою залишається нестабільність виробництва, оскільки ВДЕ залежать від погодних умов. Щоб компенсувати ці коливання, уряд поступово створює правові умови для розвитку накопичувальних систем. 

Важливим кроком стало прийняття законодавчих змін, що дозволяють системам накопичення працювати не лише у зв’язці з ВДЕ, але й інтегруватися в загальну енергосистему. 

Це відкриває можливості для розвитку моделі power arbitrage, коли накопичена електроенергія продається в пікові години за вищими цінами.

Серед ключових нововведень:

• Скасування обмежень на відбір електроенергії з мережі для систем накопичення.
• Впровадження гнучких умов для інвесторів у ВДЕ, що спрощує їхній доступ до ринку електроенергії.
• Пілотні проєкти корпоративних PPA (Power Purchase Agreement), які дозволять бізнесу інвестувати у "зелену" генерацію без прив’язки до державних тарифів.

Розподілена генерація: нові можливості для бізнесу

Ще один важливий тренд — розвиток розподіленої газової генерації, яка може значно покращити енергетичну безпеку країни.

Станом на кінець 2024 року в Україні було підключено понад 830 МВт генерації, включаючи когенераційні, газотурбінні та газопоршневі установки.

Ці рішення активно використовуються промисловістю для забезпечення безперебійного енергопостачання. Однак значна частина таких установок досі працює виключно на потреби підприємств і не підключена до загальної енергосистеми. 

“Укренерго” пропонує бізнесу інтегрувати свої резервні генератори в загальну мережу, що дозволить отримувати прибуток від продажу надлишкової електроенергії.

Ключові напрямки подальшого розвитку

На тлі війни та змін у глобальній енергетичній політиці Україна змушена переглядати свої підходи до формування енергоміксу. 

Основні завдання на найближчі роки:

1. Підтримка маневрової генерації. Будівництво нових маневрових потужностей має йти паралельно з поступовим виведенням з експлуатації застарілих ТЕС.
2. Розвиток ВДЕ. Україна вже зараз створює умови для залучення інвесторів, але важливо продовжити реформу ринку та гарантувати передбачуваність окупності проєктів.
3. Інтеграція систем накопичення. Без ефективних СНЕ подальше збільшення частки ВДЕ може створювати додаткові ризики для стабільності енергосистеми.
4. Впровадження стимулів для розподіленої генерації. Бізнес, що інвестує в власні енергетичні рішення, має отримати можливість підключення до загальної мережі на вигідних умовах.

Розвиток енергетики — це не лише технічне питання, а й стратегічний виклик. Україна має шанс побудувати сучасну, ефективну та екологічно чисту енергосистему, яка відповідатиме вимогам ЄС та забезпечуватиме стабільність навіть у складних умовах.